2.2.3. Основні чинники молодіжної та підліткової наркотизації.

Причини наркоманій, шляхи і механізми їх поширення складні і різноманітні. Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики.

Виникненню наркоманії сприяє цілий ряд факторів.

Ці фактори ризику можна розділити на три групи:

1. Біологічні фактори - обставини, пов'язані з особливостями розвитку і будови організму:

• Спадковість, обтяжена алкогольною, наркотичною залежністю або психічними захворюваннями( простежується у третини хворих);

• поведінка матері під час вагітності, у тому числі вживання нею психоактивних речовин, тютюнопаління, перенесені матір'ю серйозні хвороби під час вагітності;

• розлад поведінки людини з невротичними реакціями, часто на тлі наслідків помірної органічної поразки мозку;

• деякі хронічні соматичні часті і важкі хвороби, перенесені особливо в дитячому віці, що послабляють нервово-психічну діяльність та негативно впливають на опірність організму різним шкідливим впливам і в остаточному підсумку здатні викликати відхилення в психічному розвитку, які можуть пізніше стати «ґрунтом» для виникнення наркоманії (туберкульоз, патологія печінки);

• індивідуальні особливості обміну речовин, біохімії головного мозку (з великим рівнем адреналіну і норадреналіну);

• важкий перебіг перехідного віку – період 13-16 років;

Ці причини особливо часто відіграють велику роль при формуванні «ранніх» - юнацьких і підліткових – наркоманій.

2. Психологічні фактори, пов'язані з характером людини, його звичками, інтересами, розумовими здібностями, особливостями його реакції на різні життєві ситуації:

• підвищена наслідуваність (сугестивність, конформність), як правило, у осіб з рисами психічного інфантилізму і помірною розумовою відсталістю (констатується у 60% хворих);

• риси емоційної нестійкості, підвищенної збудливості, дратівливості, схильності до вибухів гніву або замкнутості, дивацтва (акцентуація особистості); серед хворих наркоманіями нерідко зустрічаються люди і з такими рисами характеру, як демонстративність у вчинках, схильність до театральних ефектів, прагнення показати себе у вигідному світлі;

• психічні розлади з відхиленнями потягів (прагнення до бродяжництва, гомосексуальні тенденції);

• відсутність або недостатність позитивних мотивацій у період формування особистості, із прагненням реалізувати тільки найближчі цілі, зв'язані з почуттям задоволення і які не потребують певних зусиль;

• почуття самотності, непотрібності, ізоляції і розчарування;

• цікавість, потреба випробувати щось не знане, пізнати “незвичайне відчуття”, нове враження, загадкове переживання, що і штовхає до першого прийому наркотику.

1. Соціальні фактори (фактори середовища):

• місце проживання людини - наркоманії найбільше поширені у відносно великих містах, причому в основному у тих регіонах, де проходять шляхи транспортування наркотиків; наявність ринку, що вільно постачає наркотики – якщо є товар, знайдеться і покупець;

• раннє формування шкідливих звичок, зокрема, залучення до алкоголю;

• постійні конфлікти в родині, неповна родина (зустрічається майже у третини випадків), де один з батьків (або обоє) зловживають алкоголем;

• неправильне виховання - недостатня увага з боку батьків або її надлишок, що проявляється у зайвій опіці дитини, внаслідок чого формується її слабовілля, схильність втікати від труднощів;

• відсутність родини, безпритульність, які, на жаль, здобувають у нашій країні усе більші масштаби;

• негативний вплив мікросоціальних груп і негативного лідера, залежність від компанії де вживають психоактивні речовини. Є таке поняття - групова залежність. У зовсім маленької дитини дуже сильна залежність від матері. Коли дитина стає старшою, у 14-15 років, ця залежність слабшає, але виникає інша – залежність від групи і, якщо до неї випадково потрапляє наркоман, це стає фатальним для всієї групи.

• емоційний стрес у родині, навчальному закладі, на роботі;

• низька задоволеність життям;

• «мода» на певний наркотик у даний період та ін.

Таким чином, існує безліч причин, кожна з яких окремо, а найчастіше в сполученні з іншої, приводить до розвитку цього важкого захворювання - токсикоманії.

Треба врахувати, що людина, якій властиві якості, що спонукають до розвитку наркоманії, не обов'язково занедужає цією хворобою. Ця людина просто входить до «групи ризику», тобто має більше шансів занедужати, ніж люди без перерахованих особливостей.

4. Різновиди наркотичних речовин.

Наркотичні засоби - це речовини природного або синтетичного походження, різноманітні препарати та рослини, які при зловживанні ними представляють небезпеку для здоров'я людини і віднесені до категорії наркотичних Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України.

Наркотиком (від греч.narkotikos – оніміння) вважається кожна речовина, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій організму та внаслідок багаторазового вживання привести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутися неможливо.

Найбільш розповсюджені види наркотичних речовин:

Опіати

До групи опіатів належать природні та синтетичні речовини, які містять морфіноподібні сполуки (рис.). Цим наркотикам притаманна седативна, «гальмівна» дія. Деякі з них виробляються фармацевтичною промисловістю і використовуються як знеболюючі препарати в хірургії, онкології, травматології та інших областях медицини. Окрім аптечних препаратів, використовуються також наркотики, виготовлені кустарним чином у домашніх умовах або підпільних лабораторіях (рис.)

Поширені такі наркотики-опіати:

• Опій (на жаргоні – “ширево”), опій-сирець (ханка) – висушений смолоподібний молочний сік недозрілих голівок опійного маку, в якому міститься велика кількість алкалоїдів (усього 26), у тому числі і морфін – основний компонент опію. Використовується як сировина для виготовлення похідних опію. Ця речовина на вигляд нагадує пластилін. Колір — від білого до коричневого. Продається у вигляді невеликих шматочків - кульок або млинців. Добувається опій з особливих снодійних сортів маку, однак харчовий і декоративний мак також містять опій, хоча й у менших кількостях.

• героїн (“герич”) – найпоширеніший напівсинтетичний опійний наркотик. Героїн має дуже сильний та виражений наркотичний ефект, надзвичайно високу токсичність та здатність швидко (впродовж 2—3 місяців) сформувати у людини фізичну залежність. Героїн курять, нюхають та вводять внутрішньовенно.

У незаконному обігу перебувають два різновиди героїну — білий та коричневий. Білий використовується для ін'єкцій, коричневий — для вживання іншими способами. Гіркий на смак (якщо змішаний з цукровою пудрою – тоді солодкий), на дотик нагадує питну соду. Одиницею виміру маси героїну на ринку є «чек» — 0,1 г. Цієї кількості героїну вистачає на виготовлення декількох доз.

• макова соломка — роздрібнені (іноді до стану пилу) коричневато-жовті висушені частки стебел та коробочок маку (самі зернятка маку не містять наркотично активних речовин). Соломка використовується для виготовлення розчину ацетильованого опію;

• ацетильований опій — готовий до вживання розчин, отриманий в результаті цілої низки хімічних реакцій. Має темно-коричневий колір та характерний запах оцту;

• “бинти” (“марля”) – бавовняна тканина, просочена опієм-сирцем, щільна і дуже ламка;

• морфін – прозорий розчин в ампулах або флакончиках

Р ис. Препарати опію

• метадон — сильний синтетичний наркотик опійної групи. Продається у вигляді білого порошку чи готового розчину. У деяких країнах метадон дозволений як засіб замісної терапії при лікуванні опійної наркоманії;

• кодеїн – темна рідина, часто є складовою частиною ліків від кашлю (випускається у вигляді таблеток);

• трамадол, промедол та інші синтетичні препарати з морфіноподібною дією.