Тема 2.2. Основні токсиканти та ознаки їх впливу на організм людини.

2.2.1. Поняття про токсиканти і токсикоманії.

Найболючішою проблемою сьогодення в Україні є ріст застосування наркотичних і інших токсичних хімічних речовин (токсикантів) серед населення в цілому і серед підлітків зокрема .

Токсиканти (інтоксиканти) – це чужорідні для організму людини речовини, які здатні змінювати стан її свідомості та призводити до зловживання ними або залежності.

Можливе також використання термінів “психотропні речовини” або “психоактивні речовини”

Назвати всі речовин, якими можуть зловживати люди для зміни свого психічного стану, просто неможливо.

Існує декілька їх класифікацій:

По-перше, речовини поділяють на групи відповідно до законодавства:

• нелегальні наркотики (опіати, препарати індійської коноплі, кокаїн і ін.);

• легальні наркотики (алкоголь, тютюн);

• легальні фармакологічні засоби, які можна придбати в аптеці по рецепту або без нього (мепробомат, седуксен, еленіум, триоксазин, еуноктин, фенобарбітал, стимулятори, у тому числі кофеїн і багато інших).

По-друге, речовини прийнято поділяти за походженням:

• рослинного походження (препарати опіумного маку, коноплі, псилоцибін(добувається з грибів), “чифір” та ін);

• синтетичні (амфетаміни, ЛСД, багато фармакологічних засобів);

• напівсинтетичні (героїн, кокаїн).

По-третє, речовини поділяють на групи за характером їхньої короткострокової дії та психофармакологічного впливу :

• речовини седативної, знеболюючої або депресивної дії (опіати, барбітурати, анальгетики);

• психостимулятори, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

• галлюциногени –дизлептики (мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін);

• речовини, у яких перераховані вище властивості поєднуються (наприклад, препарати коноплі)

Існує безліч способів прийому інтоксикантів:

• прийом усередину (ковтати або пити);

• жування;

• куріння або інгаляція;

• втягування через ніс;

• аплікації через шкіру голови;

• ін'єкції під шкіру, у м'язи, у вену.

Початок дії інтоксиканта залежить від способу прийому. Так при введенні його за допомогою паління, внутрішньовенно або вдиханні через ніс дія настає дуже швидко, а при жуванні, прийомі усередину і підшкірному введенні значно повільніше.

Спосіб вживання наркотику (токсиканта) істотно впливає на тяжкість проявів інтоксикації, обумовленої цим наркотиком(токсикантом) .

1. Серед перерахованих способів внутрішньовенне введення є найбільш небезпечним, оскільки

- токсикант безпосередньо потрапляє в кров,

- разом з токсикантом попадають різноманітні домішки,

- домішками можуть бути патогенні мікроорганізми - від збудників септичних захворювань до вірусів гепатитів В,С,Д та імунодефіциту.

2. Другими по небезпеці є способи впорскування в м'яз або під шкіру – велика можливість зараження різними інфекціями.

3. Наступними по небезпеці можуть вважатися куріння і втягування через ніс – при курінні розвиваються різні захворювання дихальної системи від бронхіту до раку легень, при втягуванні через ніс страждає слизова оболонка носової порожнини, можливий прорив носової перегородки.

4. При прийомі через рот на шляху потенційної отрути встають найбільш розвинуті захисні бар'єри організму, насамперед печінка. Відповідно, при цьому способі вживання найбільшою мірою страждає шлунок, печінка, інші відділи шлунково-кишкового тракту.

Доза застосування токсикантів індивідуальна й визначити її важко.

Зловживання – це таке вживання токсиканта, яке призводить до негативних наслідків фізичного, емоційного або соціального плану та до розвитку ознак токсикоманії.

Токсикоманії (греч. toxikon - отрута, mania - божевілля, пристрасть) – захворювання, спричиненні зловживанням речовин, які викликають короткочасне відчуття психічного благополуччя (ейфорію).

Залежно від того, які одурманюючі речовини викликають патологічний потяг і захворювання, виділяють такі види токсикоманій (одна з класифікацій):

1 група – алкогольні токсикоманії (алкоголізм);

2 група – неалкогольні токсикоманії:

• наркоманії (греч. narcosis - зціпеніння, mania – божевілля, пристрасть) - захворювання, що виникають внаслідок вживання наркотиків у якості стимулюючого, снодійного або знеболюючого засобу;

• лекоманії (фармакоманії) - зловживання деякими медикаментами, що викликають звикання, але не класифікуються як наркотики;

• інші токсикоманії

• тютюнопаління,

• вживання засобів побутової та промислової хімії - шкідливих для здоров’я клеїв, лаків, розчинників, ацетону тощо – речовин, які є токсичними депресантами центральної нервової системи.

Враховуючи велике значення, яке надається проблемі наркоманії сьогодні, деякі вчені розділяють поняття “наркоманії” і “токсикоманії”, відносячи до останніх (токсикоманій) усі вище перераховані стани, окрім наркоманії

Є люди, які вживають одночасно декілька психоактивних речовин в різних комбінаціях, - у таких випадках говорять про полінаркоманію і політоксикоманію. Найбільш поширене у даний час поєднання прийому алкоголю з анальгетиками і транквілізаторами.

Незалежно від різних точок зору стосовно класифікацій токсикоманій загальновідомо:

• всі ці захворювання мають єдину основу – патологічний потяг до хімічної психотропної речовини;

• соціальні і психологічні чинники, механізм та наслідки тих захворювань також багато в чому однакові;

• симптоми токсикоманій можуть бути різноманітними, однак їм обов’язково властиві і загальні прояви.

Загальні прояви токсикоманій :

1. Наявність потягу до повторних прийомів токсичної речовини в дозах, що постійно збільшуються, (пристрасть і звикання);

2. Поява синдрому абстиненції у випадку відсутності відповідної токсичної речовини;

3. Зняття синдрому абстиненції після прийому цієї речовини.

Усі ці прояви є результатом послідовної зміни реактивності організму людини в процесі вживання токсиканта: психічна залежність, фізична залежність та толерантність.

Психічна залежність характеризується хворобливим прагненням безупинно або періодично приймати препарат, щоб відчути певний комфорт, задоволення, підйом настрою або зняти явища психічного дискомфорту.

Фізична (біологічна) залежність – стан перебудови усієї функціональної діяльності організму людини у відповідь на хронічне вживання токсичних препаратів, що виявляється інтенсивними фізичними або психічними порушеннями у випадках припинення прийому звичного препарату або нейтралізації його дії специфічними антагоністами (абстинентний синдром) та відновленням «нормального» стану при поновленні прийому

Толерантність – стан адаптації до токсикантів, який характеризується зменшеною реакцією на введення тієї ж самої кількості звичної речовини. У результаті цього для досягнення колишнього фармакодинамічного ефекту потрібна вже більш висока доза токсиканту

Характеризуючи дію токсикантів у цілому, варто підкреслити, що утворення патологічного потягу до них виникає неминуче, незалежно від індивідуальних особливостей організму й особистості. Тому люди, особливо молодого віку, виявляються заручниками своєї пристрасті буквально після декількох доз.

2.2.2. Історія виникнення і поширення наркоманії.

Наркоманія в Україні.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем ХХ – ХХ1 ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.

Перше знайомство з наркотиками сталося на зорі розвитку людства після того, як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворюється під час горіння. Неусвідомлене одурманення відбувалося і від вдихання диму під час згорання різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн.

Спочатку вживання наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями, для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів.

Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку пише історія, був мак (кінець 3-ого тисячоліття до н.е.). В письмових джерелах держави шумерів (Месопотамія – територія південної частини сучасного Іраку) згадується про снотворну дію опію.

Існує знаменитий древньогрецький “папірус Еберса”, який був виявлений німецьким вченим Георгом Еберсом у 1873 р. У цьому документі, написаному за 1500 років до н.е., було зібрано майже 700 рецептів, до складу переважної більшості яких входив опіум.

Лікарі стародавності (Гіппократ, Парацельс та ін.) також використовували лікувальні засоби з опію в практичній медицині.

Про гашиш йдеться мова у “лікувальнику” китайського імператора Шен-Нуна як про ліки від кашлю і розладу шлунка (2737 р. До н.е.). За древньою легендою, декілька волосків з голови божества Вишну були віднесені у чудесну долину, де вони перетворилися в незвичайні рослини, що могли розсмішити навіть найсумнішу людину. Так народився гашиш в Індії.

Сьогодні Китай, Індія і Туреччина - найбільші у світі виробники опію та гашишу.

Листочки коки (вічнозеленого куща, 2-2,5 м заввишки) жували праіндіанці Центральної Америки тисячоліття тому. Індіанці Південної Америки і дотепер кладуть їх у рот покійного, розраховуючи в такий спосіб на прихильність божества.

У древніх народів Мексики, Японії, Таджикистану, у Гватемалі в релігійних цілях використовувалися і галюциногенні гриби. Індіанці Майя також сповідували культ грибів.

Загадки наркотичних рослин, їх незвичайний вплив на психіку людини стали основою для багатьох міфів і легенд у багатьох народів.

Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця Х11 ст., аж доки хрестоносці не привезли з Близького Сходу опіум.

Масове вживання наркотиків у Європі почалось у Х1Х ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи привезені з Єгипту та Індії наркотики (гашиш, опіум). Захоплення опієм не обійшло Францію, Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни.

До початку ХХ століття опіум широко використовувався у США і Британії як засіб «відходу від реальності». Його також давали дітям як заспокійливе.

У ХХ ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір – масовість та епідемічне розповсюдження.

За останні сто років з кожним десятиріччям вживання наркотиків в Європі все більше поширювалось.

Перша світова війна стала поштовхом для подальшого поширення наркоманії в Європі. Наркотична епідемія охопила практично всі країни, що воювали.

Друга світова війна також призвела до збільшення споживання наркотиків майже у всіх воюючих країнах. Цьому сприяли тяжкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Однак після Другої світової війни спаду наркоманії не відбулося.

Сьогодні наркоманія – це одна з найважливіших соціальних трагедій у світі. Вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до неухильного зростання. Кожний рік число наркоманів зростає і на даний момент сягає 16% (1 млрд. чол., коли у світі всього населення приблизно 6 млрд.).

Проблемі наркоманії надається велике значення і це обумовлено такими причинами:

1. високою смертністю наркоманів внаслідок передозування наркотиками, нещасними випадками у стані наркотичного сп'яніння, різними соматичними захворюваннями, які є результатом наркоманії, та самогубствами.

2. вираженими медичними наслідками вживання наркотичних препаратів (соматичні і неврологічні захворювання, зміна особистості).

3. соціальною “заразністю” наркоманії, тобто поширенням наркоманії подібно епідемії з ураженням усіх прошарків населення.

4. високою криміногеністю наркоманів, пов'язану, у першу чергу, зі змінами їхньої особистості і морально-етичним падінням. Поряд зі злочинами, вчиненими з метою придбання наркотиків, наркомани часто здійснюють суспільно небезпечні дії у зв'язку з психічними станами, які виникають в результаті вживання наркотиків.

В нашій країні опійний мак став відомий зі старослов’янських часів, а коноплі розводили ще у 2-му тис. до н.е. - спочатку на Приазов’ї і Придонні, а пізніше на берегах Дніпра і його притоках. Але повсюдного вживання наркотиків з метою одурманення людей не спостерігалося.

Наркоманія в Україні і в радянські роки минулого століття (з 30 по 60 роки) практично була відсутня. Тяжке життя, суворий політичний режим, плюс закритість кордону і неконвертований карбованець (іноземній наркомафії не потрібний) зробили свою корисну справу. Наркоманія в Україні для того часу була міфом.

Але сьогодні Україна, яка є невід'ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії, і тому значущість цієї проблеми в країні наростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася в так звану наркозалежну країну.

Наркоманія в Україні ( з ряду причин) стала стрімко набирати оберти в період афганської війни:

- Афганістан, де наркоманія набула особливо великих розмірів, став ринком, що вільно постачав наркотики;

• великі партії макової соломки і коноплі доставлялися військовими літаками і вантажівками;

• військовослужбовці в екстремальних умовах вбачали у наркотиках стимулюючий засіб для полегшення труднощів похідної і бойової обстановки й ін.).

Майже 10 років продовжується трамадольна наркоманія. Трамадол - це синтетичний наркотик опіумного ряду, який фактично був у вільному продажу як знеболюючий засіб і лише недавно під тиском численних акцій громадських організацій був офіційно визнаний наркотиком.

Існують і інші причини збільшення кількості наркоманів у країні, а саме: економічна криза, безробіття, різні національні біди, соціальні потрясіння та ін. Слабкі люди є в будь якому суспільстві, і багато хто з них намагається забутися та врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді, яка у цей складний час за допомогою наркотиків намагається відійти від дійсності, загородитися від побутової неупорядкованості, від неможливості самореалізуватися в житті. Залучення і швидко наступаюча пристрасть до наркотиків розвивається в силу неадекватного способу самоствердження, тиску групи, соціально-психологічного зараження, експериментування.

У деяких молодих людей наркотики виступають синонімом розваг і тусовки. Незважаючи на агітацію проти наркотиків, величезну кількість документальних фільмів про долю наркоманів, молодь все рівно продовжує вживати їх, думаючи, що це круто і шикарно.

На думку спеціалістів, наркоманія в Україні уже давно набула ознак епідемії і тому з упевненістю можна сказати, що наркотизація захопила всі регіони України. Ситуація набуває загрозливих розмірів і цілком може розглядатися як проблема національної безпеки. Кількість людей, які вживають наркотики, приблизно 100 тисяч (за офіційними даними). Але це – лише вершина айсбергу. Кількість неврахованих наркоманів не знає ніхто, припускають, що їх приблизно 1,5-2 мільйони ( населення України складає 46 мільйонів чоловік).

Наркоманія в Україні щороку зростає на 8% – одна з найвищих тенденцій у світі. 90% наркоманів – молоді люди до 25 років. Жіноча наркоманія в Україні у процентному відношенні – найвища в Європі. Наркоманія в Україні впливає (і в майбутньому цей вплив багаторазово зросте) на негативну демографічну ситуацію.

Наркоманія – це насамперед проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку.

Ситуація з наркоманією ще більш ускладнилася і придбала трагічне звучання, коли в середовище наркоманів потрапив вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). З огляду на те, що 80-85% наркоманів вживають наркотичні речовини у вигляді ін'єкцій, поширення ВІЛ-інфекції саме серед цієї групи населення, як уже відзначалося раніше, придбало вибухоподібний характер.