Тема 2.1. Звичка і залежність. Медико-біологічні та психологічні аспекти залежності.

Усім відомо, що необхідним компонентом щасливого життя є здоров’я. Спосіб життя людини – це фактор, що обумовлює його здоров'я на 50%. Спосіб життя – це сукупність типових видів (форм) повсякденної життєдіяльності індивіда.

Спосіб життя включає три категорії (поняття):

• рівень життя – економічна категорія, що відображає ступінь задоволення основних потреб людини;

• якість життя – соціальна категорія, що характеризує ступінь комфортності в задоволенні потреб людини;

• стиль життя – соціально-психологічна категорія, що віддзеркалює поведінкові особливості життя людини. Стиль життя, в основному, визначається історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей.

На індивідуальне здоров'я людини в більшій мірі впливає стиль життя, поведінка людини. Спосіб життя – це звички, вироблені роками.

Звичка – це дія, постійне здійснення якої стало потребою і складові частини якої виконуються автоматично.

Стосовно здоров'я людини виділяють звички:

• корисні -

• гігієнічні (догляд за зубами, очима, вухами, за шкірою, звичка мити руки перед їжею і багато інших);

• моральні (повага до результатів чужої праці, доброзичливість до людей, любов батьків до дітей і дітей до батьків та ін.);

• шкідливі, до яких відносяться:

  • смоктання пальця, язика;

  • смикання мочки вуха, волосся,

  • сутулість;

  • йорзання на стільці;

  • шаркання ногами;

  • обгризання нігтів;

  • спльовування;

  • шарпання іншого за рукав, ґудзик;

  • занадто голосна мова і жестикулювання;

  • використання слів-паразитів ( «ну», «значить»);

  • переїдання;

  • лінь;

  • статева розбещеність;

  • тютюнопаління;

  • вживання наркотиків, алкоголю та ін.

Виробляються звички:

• в процесі виховання і навчання (родина, школа) на основі природних потреб;

• у процесі багаторазового повторення різних життєвих ситуацій.

Виховувати корисні звички варто починати якомога раніше, враховувати феномен імпринтінга (англ. imprinting – друкування, відбиток) – величезний потік інформації «друкується» в пам'яті дитини задовго до того, як вона навчиться усвідомлювати, що означає побачене і почуте.

Психофізіологічною основою звички є динамічний стереотип - тобто добре засвоєна і закріплена тимчасовими зв'язками програма дій.

Стадії формування звички:

1-а стадія - формування потреби (бажання), що повинне досягти визначеної інтенсивності. Щоб потребу задовольнити, необхідно спочатку її зрозуміти, визначити; саме усвідомленість стану і поведінки відрізняє людини від інших живих істот.

По Симонову П.В. (1975) виділяють три основні групи потреб:

• вітальні (біологічні) – потреба в їжі, сні, температурному комфорті, сексі, захисті від шкідливих факторів і ін.

• соціальні – прагнення бути причетним, належати до певної соціальної групи і займати в ній визначене положення; серед них виділяють потреби егоїстичні (“для себе”) і альтруїстичні (“для інших”), що можуть поєднуватися в дуже складні комбінації. Саме ці потреби лежати в основі створення ряду норм поведінки людини в суспільстві.

• ідеальні – потреба пізнання навколишнього світу і місця людини в ньому, зміст і призначення свого існування на Землі, потреба розвитку і самореалізації.

2-а стадія - пошукова активність, зв'язана з перебором різних засобів задоволення потреби. При цьому певне значення мають умовні подразники:

• життєві цінності, установки;

• пам'ять, особливо емоційна. Емоційна пам'ять, визначає переваги засобу і шляхів задоволення потреби в залежності від того, які емоційні переживання були зв'язані в людини з тією або іншою метою і способом її досягнення в минулому. Емоції енергетизують потребу, додаючи їй велику силу і стійкість. Нерідко метою вчинку є саме емоційне переживання;

• обстановка;

• пускові сигнали.

3-я стадія - дія (при вольовому зусиллі, активності мислення) і зворотні зв'язки (сигнали про задоволення бажання).

Переживання позитивної емоції (або усунення негативної) формує емоційну пам'ять.

При багаторазовому повторенні дана дія виконується автоматично без вольових зусиль – формується звичка.

В Україні продовжується епідемія форм асоціальної деструктивної (спрямованої проти себе, саморуйнівної) поведінки людей, яка є наслідком розповсюдження шкідливих звичок особливо серед молоді:

• у світі на 1 людину припадає в середньому 870 викурених за рік цигарок, а в Україні – 1500 – 1800.Слід пам’ятати, що людина, яка викурює за день від 1 до 9 сигарет, скорочує своє життя на 4,5 роки;

• Україна – наркозалежна країна. Починаючи з 1995, на облік щорічно береться більше 10 тис. наркозалежних; щорічно з цієї нагоди вмирає до 1,5 тис людей працездатного віку ;

• вживання алкоголю скорочує середню тривалість життя на 17-20 років і т.д.

• упродовж останнього десятиліття значно зросла кількість самогубств (юнаки у 8-10 разів частіше, ніж дівчата намагаються вирішити свої проблеми за допомогою спроб суїциду), що часто пов’язано з вживанням алкогольних напоїв та психотропних речовин;

• сьогодні в Україні налічується майже 150 тис. дорослих інвалідів з дитинства і понад 160 тис. дітей-інвалідів. Вагомим чинником інвалідизації дітей є зловживання майбутніми батьками алкоголю, наркотиків та тютюнопаління.

Однієї з форм деструктивної поведінки є аддиктивна поведінка.

Відповідно до термінології ВООЗ, поведінка людини, детермінована узалежненням від психотропних речовин (або від не хімічних засобів), має назву адиктивна (залежна) поведінка.

Залежність – прагнення до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану. Може досягатися як хімічним, так і не хімічним (зосередження на визначених предметах або видах активності) способами.

Виділяють безліч видів залежної поведінки:

• прийом алкоголю;

• прийом речовин, що змінюють психічний стан;

• переїдання або голодування;

• «трудоголізм»;

• «сексоманія»;

• азартні ігри;

• «комп'ютероманія»

• «серіаломанія» і багато інших

В усіх видах залежної поведінки існує загальна ланка – встановлення емоційних відносин не з іншими людьми, а з неживими предметами або активністю. Для залежності характерна гедоністична установка в житті, тобто прагнення до негайного одержання задоволення за будь-яку ціну і незважаючи на наслідки. Єдиною потребою стає “бути в гарній формі”. Мислення відразу виправдує таке прагнення.

По мірі встановлення тісного емоційного контакту з речовиною або активністю у залежної людини емоційні взаємини з іншими людьми усе більше погіршуються. Зменшується товариськість, наростає ізоляція. З'являється універсальний спосіб рішення всіх життєвих проблем – відхід від реальності. Радість людського спілкування заміняється прийомом речовини. Оточуючі люди сприймаються «залежним» як об'єкти або предмети для різних маніпуляцій. Близькі і знайомі відчувають це і у них виникає негативне відношення до «залежного», що ще більше підсилює ізоляцію «залежних» від суспільства і зміцнює залежність.

У зв'язку з гедоністичною установкою, прагненням до задоволень і явним егоїзмом, може скластися враження, що залежні піклуються про себе і про здоров'я. Але це невірно. Залежність є формою само руйнівної поведінки, прихованим і розтягнутим у часі самогубством. Задоволення потреби відбувається стереотипно. Усе заздалегідь визначено. Таке відношення затримує розвиток особистості.

Залежності виникають - через невміння усвідомлювати свої почуття, коли ми заперечуємо, що нам погано і не розуміємо від чого (рефлексія), при низькій оцінці і неприйняття самого себе.

Там, де вдається навчити людину одержувати задоволення не від хімії, там, власне кажучи, і вирішуються всі його проблеми.

У «залежних» відзначається ілюзія, що вони контролюють себе і можуть у будь-який момент перервати залежність. Вони не бачать у цьому проблему, а причини нещасть шукають у невдалому шлюбі, конфлікті в родині, на роботі, державній кризі.

Умовно виділяють 4 стадії виникнення залежності:

Перша стадія – “точка кристалізації”. Виникає при переживанні позитивної емоції або усуненні негативної після певної дії (наркотик, їжа, секс та ін.). Виникає розуміння, що є спосіб, за допомогою якого можна легко змінити свій психічний стан і в такий спосіб вирішити емоційну проблему.

Друга стадія – установлення ритму звертання до даного способу. Цей ритм спочатку співвідноситься з життєвими труднощами. Має місце внутрішня боротьба і розуміння розходження між природним і залежним стилем життя.

Третя стадія – повне домінування залежної поведінки. У цій стадії залежність є частиною особистості. У ситуації підвищеного контролю й особливої відповідальності залежна поведінка може тимчасово не виявлятися, а з появою додаткових труднощів йде повернення до неї. Далі відхід у залежність не приносить колишнього задоволення, переважає пригніченість, апатія, знижений настрій. Настає стадія “катастрофи”.

Характеристика залежності:

• залежність неусвідомлювана і змушує людину заперечувати її наявність;

• вона виявляється на фізичному рівні;

• позбавляє людину вибору, підкоряє собі її спосіб життя, думки, дії;

• задовольнити цю потребу неможливо;

• поступово збільшується доза;

• залежності можуть змінювати одна одну.