Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра економіки підприємства

методичні вказівки

до практичних занять та самостійного

вивчення курсу з дисципліни

«Економічні аспекти науково-технічних нововведень»

для студентів спеціальності

8.03050401 «Економіка підприємства»

за ОКР – «магістр»

Полтава 2011

Методичні вказівки до практичних занять та самостійного вивчення курсу з дисципліни «Економічні аспекти науково-технічних нововведень» для студентів спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства» за ОКР – «магістр» – Полтава: ПолтНТУ, 2011. – 43 с.

Укладачі: В.Я. Чевганова, к.е.н., професор кафедри економіки підприємства;

Г.А. Жучкова, ст. викладач кафедри економіки підприємства;

І.В. Міняйленко, ст. викладач кафедри економіки підприємства;

Д.Г. Юленко, стажист-дослідник

Відповідальний за випуск: В.Я.Чевганова, завідувачка кафедри економіки підприємства, професор, кандидат економічних наук

Рецензент: С.М. Валявський, к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства

Затверджено

науково-методичною радою

університету

протокол №2 від 25.10.2011 р.

20.18.06.01 Коректор Г.А. Жучкова

Верстка І.В. Міняйленко

Зміст

Загальні положення…………………………………………….... Основні напрямки наукових досліджень, які забезпечують інноваційний розвиток економіки країни та підприємства………………. Тематичний план курсу………………………………………….. Тематика рефератів………………………………………….…… Практичні завдання………………………………………………. 5.1. Розрахунок ціни ліцензії та її обґрунтування………...... 5.2. Визначення економічної ефективності інноваційних проектів…………………………………………………… 5.3 Оцінювання ефективності одночасного виведення на ринок традиційної та модернізованої продукції……….. Перелік навчально-методичної літератури……………………...

4 5 7 9 10 10 15 24 42

1. Загальні положення

Методичні вказівки до вивчення курсу з дисципліни «Економічні аспекти нововведень» розраховані на студентів-магістрів спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства».

У даних методичних указівках подаються рекомендації до вивчення теоретичних питань кожної теми курсу, а також теми рефератів та практичні завдання, які дають змогу студентові самостійно працювати над засвоєнням матеріалу.

У першій частині вказівок виділені основні напрями наукових досліджень в інноваційній діяльності. Це дозволяє студенту визначитися і вибрати ту чи іншу наукову тему.

У другій частині наводяться теми рефератів для самостійної роботи над вивченням курсу та практичні завдання за варіантами.

Виконання практичної роботи дасть можливість магістрам закріпити теоретичні знання, виробити навички проведення аналітичних досліджень, здійснювати необхідні розрахунки для визначення економічного ефекту від упровадження інноваційного проекту, одночасного виведення на ринок традиційної та модернізованої продукції, а також визначення та обґрунтування ціни ліцензії різними методами.

Напрями досліджень вибираються кожним студентом в індивідуальному порядку. Магістрам варіанти задач видаються викладачем в індивідуальному порядку. Студенти повинні захистити свої дослідження, що буде оцінено і враховано при проведенні аналізу.

2. Основні напрями наукових досліджень, які забезпечують інноваційний розвиток кономіки країни та підприємства

Підставою для розроблення методичних вказівок є:

− навчальний план підготовки магістрів;

− освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна підготовка магістра.

При розробці методичних вказівок враховується економічна політика України, яка оголошена і базується на інноваційному шляху розвитку економіки держави, регіону та окремого підприємства. Україна прийняла Концепцію інноваційного та технологіч­ного розвитку країни. Правова сторона оновлення виробництва визначається Зако­ном України "Про інноваційну діяльність".

Головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку України є:

− підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку держави;

− економічне зростання;

− технологічне переобладнання;

− структурно-інвестиційна перебудова економіки регіону.

Для досягнення цілей інноваційного розвитку необхідно формування ефектив­ної державної політики, яка спрямована на всебічну підтримку інноваційної діяльності.

Виділяють три наступні моделі інноваційної політики:

1. "Модель перенесення" - полягає у використання наявного зарубіжного науково-технічного потенціалу в економіці власної країни через закупівлю ліцензій на високоефективні технології для освоєння виробництва продукції нових поколінь, що користуються попитом за кордоном.

2. "Модель запозичення" передбачає освоєння випуску науковомісткої продукції, яку виробляли раніше в індустріально розвинутих країнах, на основі використання дешевої робочої сили та частини науково-технічного потенціалу власної країни.

3. "Модуль нарощування" - полягає у тому, що з використанням власного науково-технічного потенціалу, залученням іноземних учених, об'єднанням результатів фундаментальної і прикладної науки можна створювати нові продукти й технології, які використовуються на виробництві на в соціальній сфері.

Будь-який тип інноваційної діяльності потребує державної підтримки. Зазначимо, що підтримку інноваційної сфери провадять прямими й непрямими методами.

Прямі методи бувають переважно двох форм - адміністративно-відомча й програм­но-цільова - полягають у прямому дотаційному фінансуванні на підставі чинного за­конодавства. Друга форма державної підтримки інноваційної діяльності передбачає використання цільових програм. За цільовими програмами розвиваються контрактні й субпідрядні системи, технопаркові структури, венчурне підприємництво, тощо. Не­прямі методи спрямовані на створення сприятливого інноваційного клімату і стиму­лювання новаторства. До непрямих методів передусім належать податкові та креди­тні пільги, страхування інноваційних ризиків.

У цьому контексті підготовка спеціалістів вищої категорії, тобто магістрів, є важливою та складною задачею.

До основних напрямів наукових досліджень відносяться:

1. Концепція інноваційного розвитку України.

2. Формування цілей інноваційного розвитку держави.

3. Створення механізму інноваційного розвитку України.

4. Визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку країни.

5. Фінансові джерела забезпечення наукової, технічної та інноваційної діяльності.

6. Проблеми і процеси економічного зростання регіональної економіки та економіки підприємства.

7. Дослідження пріоритетних напрямів в інноваційному розвитку високорозвинутих країн.

8. Методи наукових досліджень в інноваційній сфері.

9. Структурно-інвестиційна перебудова економіки країни, регіону та підприємства (інноваційний аспект).

10. Трансформаційні процеси в науково-технічному потенціалі.

11. Конкурентоспроможність підприємства як результат інноваційної діяльності.

12. Організаційні структури та фонди, які сприяють інноваційному розвитку підприємства.

13. Проблеми створення інноваційних фондів розвитку на державному та регіональному рівні.

14. Економічна ефективність упровадження програм інноваційного розвитку підприємства.