Питання з дисципліни “Операційний менеджмент» на модуль №1

1. Сутність операційного менеджменту.

Операція – будь-яка продуктивна діяльність, яка пов’язана зі створенням товару або послуги.

Діяльність, яка пов’язана зі створенням товару або послуги називають виробнича діяльність.

Операційний менеджмент (ОМ)- це управління діяльністю, яка пов’язана зі створенням товарів і послуг.

ОМ- це всі види діяльності, які пов’язані зі створенням , перетворенням, трансформацією матеріалів та інформації.

Основна мета ОМ- це забезпечення ефективного і раціонального виконання операцій.

2. Еволюція операційного менеджменту.

Еволюція ОМ включає наступні етапи:

1.Кінець 18 – поч. 19 ст.

Промислова революція – цей етап характерний першими спробами наукової організації в-ва ( Смід, Оуцен)

2.Поч. 20ст – цей етап характеризується розвитком і впровадженням наук. організації управління ( Тейлор, Рант, Гілберт)

В цей час розвивається наука про організацію праці в Росії (Єрманський) .

3.1950-1960 – по наш час – формування ОМ , як самостійної науки, застосовується використання сучасних інформац. технологій, с-ми управління матер. потоками KANBAN, с-ми планув. вироб. ресурсів, а також тотальне управління якістю.

3. Функції, методи і принципи операційного менеджменту.

Ф-ї ОМ наступні:

Планування

Організація

Координація

Мотивація

Контроль.

Методи управління:

1. Організаційні ( роздроблення регламенту роботи під-ва, норм, правил, інструкцій)

2. Адміністративні ( методи владної мотивації, вони зводяться до примусу людей і застосовуються наприклад в військових одиницях з метою безальтернативного виконання поставлених перед людьми, де спостерігається мінімальна самостійність кожного виконавця)

3. Економічні ( ці методи передбачають непрямий вплив на об’єкт керування, виконавець повинен досягати поставлену ціль за допомогою загальної лінії поведінки, ініціатива винагороджується)

4. Соціально – психологічні ( ці методи допомагають формувати морально – псих. клімат колективу, а також виявляють і розвивають індивід. здібності кожного праців).

Основні принципи ОМ:

1. Цілеспрямованість керування

2. Функціональна спеціалізація

3. Універсальність

4. Послідовність

5. Централізація і децентралізація

6. Загальна зацікавленість учасників управління при досягненні цілей.

4. Операційні менеджери ті їх функції.

Ф-ї відносно операцій виконують операційні менеджери, їх обов’язки можна розділити на 3 групи:

1)розробка і реалізація загальних стратегій під-ва.

2)розробка і впровадження операційної системи на під-ві, яка включає розробку виробничого процесу, рішення про місце розташування виробничих потужностей, проектування під-ва, проектування продукції, введенння стандартів і норм.

3)планування і контроль поточного функціонування під-ва.

На під-вах існує 3 ланки керівництва:

1 ланка – керівники вищої ланки (10%)

2 – керівники середньої ланки (25-30%)

3 – керівники низової ланки (60-65%)

5. Виробничий процес та його структура.

Виробничий процес – це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природніх процесів, які необх. для виготовлення продукції.

До основних елементів виробничого процесу належать:

1)праця – цілеспрямована діяльність.

2)предмети праці (сировина, напівфабрикати)

3)засоби праці (інструменти, обладнання)

Виробничий процес поділяється на наступні процеси:

1.основний процес – це процес безпосереднього виготовлення продукції, в-во якої складає основну мету під-ва.

Сукупність основних процесів утворює основне в-во.

2.допоміжний процес – це процес, який пов’язаний з виготовленням продукції, яка споживається на під-ві основним в-вом.

Сукупність допоміжних процесів утворює допоміжне в-во.

3.обслуговуючий процес – це процес, який пов’язаний з наданням виробничих і невиробничих послуг основного процесу.

До них належить:

• Транспортування

• Складування і видача всіх матеріалів

• Накопичення і механізована обробка наково-тех. інформації

• Контроль точності приладів і обладнання і т.д.

6. Сутність операції, види операцій.

Операція – це частина виробничого процесу, яка виконується на 1-ому робочому місці з одним і тим самим предметом праці, одним робочим або декількома робочими (бригада).

Робоче місце – це частина виробничої площі, яка оснащена всім необхідним обладнанням або пристроями.

Існує 2 види операцій:

1. Основні 2)Допоміжні

2. До основних опрерацій належать:

• Ручні операції – це операції, які виконуються ручним способом із застосуванням простих матеріалів бех механічного приводу.

• Машинно-ручні – це операції, які виконуються за допомогою мащин, з обов’язковою присутністю робітника на робочому місці.

• Машинні – коли вся операція виконується машиною, а участь робітника обмежена лише виконанням контролю.

• Автоматичні – це операції, які виконуються на спеціалізованих машинах-автоматах без безпосередньої участі робітника.

• Апаратні – це операції, які виконуються на спеціальних апаратах.

Допоміжні операції – це операції, які пов’язані з переміщенням виробів від 1-го робочого місця до іншого (або операція, яка пов’язана з контролем якості виробів)

Сукупність допоміжних операцій складає допоміжне в-во.

7. Принципи раціональної організації виробничого процесу.

До основних принципів належать:

1. Принцип спеціалізації – характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій.

2. Принцип паралельності – передбачає одночасне виконання окремих частин вир. процесу з виготовлення виробу.

3. Принцип безперервності – передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції

4. Принцип ритмічності – забезпечення випуску продукції за рівні проміжки часу

5. Принцип прямоточності – забезпечення найкоротшого шляху проходження предметами праці всіх стадій вир. процесу

6. Принцип пропорційності – забезпечення рівної пропускної спроможності виготовлення продукції у всіх частинах вир. процесу

7. Принцип автоматичності – передбачає максимально можливе та економічне вивільнення людини від безпосередньої участі у вир. процесі.

8. Принцип гнучкості – пристосування вир. процесу до змін економічних, організаційних умов.

9. Принцип оптимальності – означає, що з усіх альтернативних вар-тів організації вир. процесу має бути вибраний кращий.

10. Принцип системності – це підходи до визначення робочого часу, робочих сил організації.

8. Види виробничих систем.

Виробничі системи можна класифікувати за наступними ознаками:

– за цільовим призначенням: виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт;

– по складнощі структури : просту, складну, дуже складну;

– по стабільності поведінки : статична, динамічна;

– по стабільності структури : з постійною структурою, із змінною структурою;

– по ієрархічному рівню: виробниче об'єднання, підприємство, виробництво, цех, ділянка, робоче місце.

9. Типи виробництва та їх характеристика.

Тип вир-ва – класифікаційна категорія комплексної хар-ки організаційно-технічного рівня вир-ва, яка зумовлена широтою номенклатури, регулярністю та стабільністю та обсягом випуску продукції, а також формою руху виробів по робочих місцях.

Тип вир-ва визначає структуру під-ва і цехів, хар-тер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі вир-ва.