Додатки

КАРТКА №1

«Та було у матері чотири сини. Колисала їх, поки мала силу. Виросли – пустила у світ» [56, с. 34].

КАРТКА №2

«А було ж колись: хата ходором, Ще й сварилася колись: ‘Вже набралися... Понаходили... Чи смогли б ви не напились?» [56, с. 37].

КАРТКА №3

«Маємо – все! Ні купити його, ні продати. З віку передане – передамо у віки...» [56, с. 48].

КАРТКА №4

«Ти був справжній вояк. Ти був пругкий, мов стилет. Ти шастав у горах нечутно, як тінь. Тебе не здолав би повік моджахед, Аби розгадав ти одну із таїн» [56, с. 109].

КАРТКА №5

«Ти була молода. Вже – солдатка. Іще – не вдова. Німець важко дивився. Ти блідла біліла, як вишня. Раптом зиркнув на мене. Сіпнулась рудава брова» [56, с. 50].

КАРТКА №6

«Аж чотири дороги течуть: Перша була Йванова. Друга була синова. Третя була синова. І четверта була доччина» [56, с. 39].

КАРТКА №7

«Рід наш є з кореня верби. Не шукай древніше знаті: На фамільному гербі Ми карбуєм вічне: Мати» [56, с. 49].

КАРТКА №8

«А може, було те насправді: Біла альтанка і твій неземний силует?» [56, с. 176].

КАРТКА №9

«Може, це пісня була? А може, це просто була омана? Одсвіт альтанки і цей плоский силует» [56, с. 176].

КАРТКА №10

«Раптом завладали віхоли звихреним табуном!» [56, с. 168].

КАРТКА №11

«Знову гуси у заплаві володіли втомою» [22, с. 30].

КАРТКА №12

«А земля завладала пшеницею ярою» [22, с. 36].

КАРТКА №13

«Мати наша є сивая горлиця. У нім є народна душа» [56, с. 33].

КАРТКА №14

«Земля належить колгоспу» [56, с. 18]

КАРТКА №15

«А береза має вранішній солод» [56, с. 36]