Авангардізм

Історична довідка. У 20-30 роки ХХ ст. на зміну модернізму прийшов авангардізм. Авангардісти заперечували будь – які мистецькі традиції та сталі художні цінності. Сучасний світ, із його жорстокістю та масовим знищенням людей, здавався митцям абсурдним, сповненим конфлінктів. Відчуття трагізму, знедоленості, самотності та беззахистності людини знайшло відображення в творчості С.Далі, П.Пікассо (сюрреалізм).

Сюрреалізм - авангардиствька течія, яка виникла після Першої світової війни, проголосила джерелом мистецтва сферу позасвідомого (сни, інстигкти, галюцинації), а методом обрала субєктивні асоціації замість логічних звязків. Автори з фотографічною точністю зображували лякаючі позбавлені логіки сцени, створювали дивних істот з наборів звичайних обєктів, відтворювали сторонній для людини свт, населений або образами мирних мрій, або створіннями ночних кошмарів.Рене Магрітт (бельгієць) - представник сюрреалізму. Він поєднав співвідношення двох реальностей: фізичної та уявної

Сальвадор Далі:”Реальність – це не тільки те, що ми бачимо перед очима. Наш мозок ховає різноманітність інших дивовижних світів”.

Постмодернізм

Історична довідка. Наслідки другої світової війни, поява атомної зброї та загроза існуванню цивілізації на Землі приголомшили людство та докорінно змінили ставлення людей до цензу людського жття. Як відгук на антигуманне ставлення до людини виникає абстрактне мистецтво, тобто відмова від зображення реальних образів в живопису. До тогож, винайдені кіноплівка та фотографія бездоганно реалістично втілювали та зберігали усі миті сучасного життя. Художники почали іншими засобами відображати оточуючий свт. З подачі Василя Кандінського - тільки через колір, лінію, обрис (абстракціонізм).

Абстракціонізм – один з напрямків образотворчого имстецтва ХХ ст., основою якого є свідома відмова від зображення реального предметного світу, комбінація гометричних форм, кольорових плям та ліній. У творчості Василя Кандінського колір був тісно повязаний з формою твору та зливався у багатоголосний “хор фарб”.

Жовтий як божевілля, самоспалення, дуже голосний, неначе звук труби.

Синій викликає тяжіня до надприроднього, має гіпнотичний вплив, очищує, звучить як флейта.

Зелений – символ ідеальної рівноваги, надії, подібний до тембру скрипки.

Червоний – ніби різка команда та потужні фанафари.

Фіолетовий – має характер чогось хворобливого, згасаючого.

Білий – колір добра, долі радості, божественності, символ поєднання кольорів у веселку, начало начал чоловічого та жіночого.

Василій Кандінський: Казимір Малевич: П.Мондріан: