Урок № 24

Тема: Від модернізму до постмодернізму.

Цель: знайомство з мистецтвознавчою картиною багатства стилів та художніх напрямків y мистецтві ХХ століття; засвоєння нових термінів, понять; формуваня художнього смаку, розширення кругозору, збагачення візуального досвіду учнів.

Тип уроку: засвоєння нових знань. (урок- лекція)

Обладнання уроку:

План: І. Актуалізація опорних знань

ІІ Пояснення нового матеріалу

1.Історична довідка.

2.Теоретичний блок

ІІІ. Практичне завдання.

Хід уроку.

• Актуалізація опорних знань.

Завданя №1. Учитель пропонує згадати схему, яка відображає періодичність змін художніх стилів в мистецтві.

Новітній час. Модернізм. Постмодернізм.

Новий час. Бароко. Класицизм. Романтизм. Імпресіонізм

Ренесанс

Середньовічна культура. Візантія. Романський. Готичний стиль

Антична культура. Давня Греція. Давній Рим.

Культура прадавніх цивілізацій. Єгипет. Месопотамія

Первісна культура

Завданя №2. Учитель пропонує визначити до якого художнього напрямку, або стилю належать наведені терміни:

Урбанізація, індустріалізація, інновіція, функціоналізм, раціоналізм, авангард.

Підводить до висновку про те, що мова на уроці піде про мистецтво новітнього часу (ХХ століття).

ІІ Пояснення нового матеріалу. Повідомлення нової теми.

1. Історична довідка. (Урок розпочинається з кадрів к/ф з участю Ч.Чапліна зі сценами життя великого американського міста.)

- В кінці ХІХ ст прийшов новий час. Процеси урбанізації та індустріалізації, технічна революція змінили світосприйняття людства. Змінилася й роль мистецтва в новому раціоналістичному суспільстві. В багатоголоссі художніх стилів, течій та напрямків чітко визначилися даі тенденції розвитку мистецтва – реалізм і модернізим. Усі нетрадиційні, антиреалістичні напрямки мистецтва ХХ століття відносять до модернізму.

Модернізм — узагальнююча назва нереалістичних авангардних художніх течій ХХ століття (фовізм, експресіонізм, футуризм, кубізм, символізм)

2.Теоритичний блок

На зміну утілітарному функціональному еклектізму прийшов вишуканий та розкішний модерн, який спонукав до майстерності, провокував творчу уяву, приваблював митців відсутністю сталих норм, мав на меті зупинити падіння художнього смаку споживачів в індустріальну добу.

Завдання №3. На півдставі відеоряду зробити висновок про те, в яких видах мистецтва панував стиль моерн у ХХ столітті.

М.Врубель Г.клімт

А.Муха Л.Бакст Г.Клімт

(відповіді: в архітектурі, живопису, ужитковому мистецтві, одязі, театральному мистецтві, графіці)

Модерн — стиль мистецтва кінця ХІХ — початку ХХ століття, особливостями якого є важливе значення архітектури як основи синтезу мистецтв, провідна роль декоративності.

Митці модерну захоплювалися національно - романтичними мотивами. Ось чому в Англії, Німеччині, Австрії, Росії, Україні він має відмінності. Перша світова війна і подальші події остаточно підтвердили ідею про те, що доля людини нерозривно повязана з долею людства і пошук виходу з глобальної кризи людство повинно шукати спільно.

Модерн охопив усі види пластичних мистецтв, графіку, декоративно – прикладне та театрально – декораційне мистецтв. Головним критерієм краси було проголошено цілісність художнього образу, починаючи від проектування будинку до інтерєру, меблів, посуду та прикрас. При цьому в одне ціле вплеталися традиції античності, ренассансу, середньовіччя, класицизму і романтизму. Зникають межі між окремими видами мистецтва, все підкорено пануючому орнаменту. В підвалинах синтезу мисткцтв знаходилась архітектура. Скульптура в стилі модерн носить підкреслено декоративний характер настільки, що іноді важко визначитися: скульптура, чи ваза, або канделябр, камінний годинник, прес-пап'є... Живописці з успіхом працювали як скульптори чи графіки.

Найяскравіші представники модерну:

Австрія – Густав Клімт, живопис, декоративні панно.

Франція – Гюстав моро, живопис;

Чехія – Альфонс Муха, афіші, скульптури, меблі, посуд, ювелірні прикраси.

Іспанія – Антоніо Гауді, архітектурні споруди.ю ландшафтний дизайн.

Норвегія – Едвард Мунк, живопис;

Росія – Михайло Врубель, живопис, скульптура, розпис Кирилівської церкви; іван Білібін, театральна декорації, ілюстрації до літературних творів; Лев Бакст, театральні декорації , костюми; Олександр Бенуа, живопис, ілюстрації, декорації, костюми; Олександр Головін, портрети акторів, співаків, театральні декорації, живопис;

Україна – Городецький – архітектурні споруди.

Символізм (франц. symbolisme, від греч. symbolon – знак, символ), напрямок у художній культурі Європи й США кінця 19 – початку 20 ст. У символізмі, естетичні принципи якого сходили до ідей романтизму, до філософії А. Шопегауера, Ф. Ніцше, до творчості композитора Р. Вагнера, універсальним інструментом пізнання таємниць буття й свідомості вважався символ, породжений поетичним прозрінням, який виражає езотеричний, схований від повсякденної свідомості зміст явищ. Не маючи власної яскраво вираженої стилістики, символізм став свого роду "ідейним" рухом, що залучав самих різних за манерою майстрів. Відтворення й тлумачення основних символічних мотивів, таких як: "любов", "смерть", "страждання", "очікування" і т.п., з різних стилістичних позицій втілювалися в добутках відомих символістів  Г. Моро,  Ф. Ходлера, А. Боклина, Дж. Енсора й Ф.    Ропса, Е. Мунка та ін. Близькою до символізму є творчість П. Гогена й майстрів групи "Наби" у Франції, графіка О. Бордсл у Великобританії, роботи багатьох майстрів стилю модерн.