2.Неорганічні мінеральні в’яжучі:

- повітряні – повітряне вапно,гіпсові і магнезіальні в’яжучі, рідке скло тощо;

- гідравлічні – гідравлічне вапно, романцемент, портландцемент і його різновиди, глиноземний цемент тощо;

- в’яжучі автоклавного твердіння – вапняно-кремнеземні, вапняно-шлакові, нефеліновий шлам тощо;

- кислототривкі – кислототривкі цементи.

Гіпс

Гіпсові в’яжучі речовини отримують при переробці природного гіпсу (CaSO₄x2H₂O), природного ангідриту(CaSO₄) та відходів промисловості(фосфогіпс).

Розрізняють швидко твердіючи гіпсові в’яжучі – складаються з напівводяного гіпсу(CaSO₄x0, 5 H₂O); повільно твердіючи, в склад яких головним чином входить безводний гіпс (CaSO₄). Природний гіпс, зазвичай, містить в своєму складі добавки глини, піску вапняку, колчедану та деяких інших речовин. Отримують будівельний гіпс шляхом термічної обробки гіпсового каменя і помелом його, до або після теплової обробки.

При дегідратації природного гіпсу шляхом випалу, при температурі 140-190⁰С, отримують напівводяний гіпс

CaSO₄2●H₂O CaSO₄● 0, 5 H₂O +1, 5 H₂O

Зустрічають дві модифікації гіпсу:

-α-напівводяний гіпс – вода при нагріванні видаляється з гіпсу у вигляді рідини;

-β-напівводяний гіпс – вода при нагріванні видаляється з гіпсу у вигляді пари.

Початок тужавлення гіпсу – не раніше 4 хвилин, кінець тужавлення не раніше 30 хвилин, після початку за творення гіпсового тіста.

Вапно

Будівельним вапном називають продукт, який отримують шляхом випалу кальцієво-магнієвих порід (CaCO₂ і MgCO₃) до можливо повного виділення вуглекислоти.

Залежно від вмісту глинистих вкраплень, отримують повітряне або гідратне вапно.

Залежно від характеру обробки повітряне вапно поділяють на:

- негашене вапно (камкове і мелене), іноді його називають кипілкою, складається з СаО;

- погашене вапно – гідратне (пухка маса і тісто), складається з СаО(ОН)₂, при змішуванні вапна з великою кількістю води, утворюється пластичне вапняне тісто, призначене для приготування будівельних розчинів; розбавлене водою тісто – називають вапняковим молоком.

Для виробництва повітряного вапна застосовують природні матеріали (гірські породи), які складаються з вуглекислого кальцію, який зустрічається у вигляді двох мінералів – кальциту і арагоніту. Також застосовують вапняково-магнезіальні карбонатні породи – вапняки, крейду, доломітові вапняки, доломіти, вапняк - черепашник, вапняковий туф, відходи природного мармуру.

Повітряне вапно при додаванні води тужавиться, міцніє та зберігає міцність лише в сухих умовах.

Гідравлічне вапно, змочене водою, цілком або частково гаситься і розсипається у порошок, а залите достатньою кількістю води – утворює тісто, яке починає міцніти на повітрі, продовжує міцніти у воді.

Гідравлічне вапно слід зберігати в сухих зачинених приміщеннях, а при перевезенні застерігати від зволоження.

СаСО₃ СаО + СО ₂ ; СаО+Н₂О Са(ОН)₂ +105,1 кДж

СаО – будівельне повітряне вапно; Са(ОН)₂ – гідратне вапно.

Залежно від вмісту оксиду магнію повітряне вапно розділяється на 1.Кальцієве (МgО до 5%)

2.Магнезіальне (МgО=5%-20%)

3.Доломітове (МgО = 20-40%)

Залежно від тривалості протікання реакції гасіння вапно розрізняють:

1.Швидко гашене – гасіння до 8 хв.,

2.Середньогашене – від 8 до 25 хв.,

3.Повільногашене – більше 25 хв.

Час гасіння і активність вапна є визначальними показниками якості.

Технічні характеристики повітряного вапна оцінюються визначенням активності, тонкості помелу, швидкості гашення, водо потреби, строків тужавлення, міцності при стиску.

Істинна щільність негашеного вапна – 3,1...3,3 г/см³ , гашеного – 2,23 г/см³ .

Насипна щільність грудкового вапна – 1600...2600 кг/м³.

Активність – процентний вміст оксидів (СаО + МgО), здатних вступати в реакцію гідратації (піддаватися гасінню).

Строки тужавлення дуже повільні. Будівельні розчини на основі гашеного вапна тужавіють 5...7 діб.