Ширина прогону

Для визначення параметрів промислових будівель частіш за все приймають модулі 60М та 30М,виходячи з чого розміри прогонів складають:

- для одноповерхових будівель -6,12,18, 24,30, 36м;

- для багатоповерхових будівель -6, 9, 12м.

Крок колон

Крок колон по крайнім та середнім рядам слід призначати рівними 6 і 12м на основі техніко-економічних вимого. При цьому у будівлях із з/б каркасом, прогоном 12м і висотою до 6м включно, слід приймати крок зовнішніх стін рівним 6м;

-у будівлях без кранів висотою 8,4м і більше і у будівлях, обладнаними кранами, висотою 12,6м і більше слід приймати крок середніх колон – 12м. Якщо необхідно отримати крок колон більше за 12м, його приймають кратним 6м.

Типи розмірів:

1)координаційна - відстань між умовними кордонами елемента (з урахуванням половинок швів);

2)конструктивний - проектний розмір між гранями елемента без урахування швів;

3)натурний - фактичний розмір, отриманий при виготовленні.

Уніфікація розмірів

На базі ЄМС розроблені уніфіковані конструктивні схеми будівель, які дозволяють забезпечити єдність технічних рішень на основі міжгалузевої уніфікації збірних з/б конструкцій. В недалекому часі розроблені та застосовуються на практиці затверджені Держбудом уніфіковані габаритні схеми одноповерхових та багатоповерхових промислових будівель.

Для одноповерхових промислових будівель:

- без кранові габаритні схеми – прогони 12,18 та 24м; висота – 3,6 -12,6м;

- будівлі з мостовими кранами до 50т – прогони 18, 24, 30, 36 та більше; крок колон призначають по 6 або 12м; висота – 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4; 16,2;18м і більше.

Останнім часом будують для промисловості переважно одноповерхові промислові будівлі (приблизно 80%), що пояснюється їх економічністю,порівняно з багатоповерховими.

Сітки колон,які застосовують 12х6; 18х6; 12х12; 18х12; 24х12;30х12. Рідке розташування колон надає можливість як найкраще організовувати технологічний процес, вільно розміщувати виробництва з важким обладнанням,дозволяє змінювати технологічні процеси при застосуванні нової техніки без корінної реконструкції будівлі.

6.Розрахунки будівельних матеріалів , табличні дані.

6.1.Розрахунки основних фізичних властивостей будівельних матеріалів.

Фізичні властивості матеріалу характеризують його відношення до фізичних процесів навколишнього середовища і визначаються параметрами стану матеріалу. До параметрів стану матеріалу відносять такі технічні характеристики:

істинна щільність  (г/см³, кг/м³) – маса одиниця об'єму абсолютно щільного матеріалу. Якщо маса матеріалу m, а його обсяг V_а – його обсяг у щільному стані, то

 = m/Vа, кг/м³

середня щільність _о (г/см³, кг/м³) – маса одиниці об'єму матеріалу в природному стані ( з порами і дефектами):

_о = m/V₁, кг/м³

де V₁ – об’єм матеріалу в природному стані, м³ , m – вага матеріалу, кг

Середня щільність матеріалу завжди менше істиною щільності. Наприклад: середня щільність легкого бетону – 500-1800 кг/м³, а його істинна щільність – 2600 кг/м³;

насипна щільність _н (г/см^{3 ,}кг/м³) – маса одиниці об'єму пухко насипаних зернистих чи волокнистих матеріалів (цемент, пісок, щебінь і т.д). Якщо маса матеріалу m , а V_н – його обсяг у пухко насипному стані, то

_н = m/Vн, кг/м³

пористість П – є ступінь заповнення матеріалу порами.

Пористість виражають у % чи частках одиниці. При експериментально-розрахунковому методі визначення пористості використовують значення істинної й середньої пористості:

П=(1 – ρ_о/ρ )100%.

Значення пористості будівельних матеріалів коливається від 0 до 98%. Наприклад, пористість важкого бетону – 10%; цегли звичайної – 32%; природних кам'яних матеріалів магматичного походження – 1,4%; міпори (спінених полімерів) – 98% (табл.1).

Таблиця 1 - Значення істинної й середньої щільності, пористості для деяких будівельних матеріалів.

Матеріал	Щільність, кг/м3		Пористість ,%
	середня	істинна
Граніт	2600…2700	2700…2800		0…2
Важкий бетон	2200…2500	2600…2700		2…25
Цегла	1400…1800	2500…2600		25…35
Деревина	400…800	1500…1550		45…70
Пінопласт	15…100	950…1200		90…98

Гігроскопічність – здатність матеріалів поглинати вологу з повітря. Залежить від хімічного складу матеріалу і характеру його пористості.

Вологість матеріалу визначається вмістом вологи, віднесеної до маси матеріалу в сухому стані, залежить як від властивостей самого матеріалу, так і від навколишнього середовища. Вологість впливає на теплопровідність, стійкість до гниття і т.д.

Водопоглинення – здатність матеріалу всмоктувати й утримувати воду.

Розрізняють водопоглинення за масою і об’ємом :

W_m = [(m₁ – m)/m] · 100%;

W_v = [(m₁ – m)/v] · 100%,

де m₁ - маса зразка, насиченого водою;

m - маса сухого зразка.

Водопроникність – це властивість матеріалу пропускати воду під тиском. Водопроникність характеризується коефіцієнтом фільтрації К_ф (м/г):

К_ф = Vв · a/(S(р_1-р)t),

де Vв – кількість води (м³), що проходить через стінку площею S = 1 м², товщиною а = 1 м, за час t = 1 год. при різниці гідростатичного тиску на межах стінки р_1-р=1 м вод ст.

Коефіцієнт розм'якшення – К_р – відношення міцності матеріалу, насиченого водою R_в, до міцності сухого матеріалу R_с:

К_р = R_в/R_с.

Коефіцієнт розм'якшення характеризує водостійкість матеріалу, він змінюється від 0 (розмокла глина) до 1 (метали). Якщо коефіцієнт розм'якшення менше 0,8, то матеріали не застосовують у будівельних конструкціях, що знаходяться у воді.

Морозостійкість – властивість насиченого водою матеріалу витримувати поперемінно заморожування і відтавання. Морозостійкість матеріалу кількісно оцінюється циклами і відповідно маркою за морозостійкістю. За марку матеріалу по морозостійкості приймають найбільше число циклів поперемінно заморожування і відтавання, що витримують зразки матеріалу без зниження міцності на стиск більше 15%; втрати маси більше 5%.

Теплопровідність – властивість матеріалу передавати тепло від однієї поверхні до іншої. Характеристикою теплопровідності є коефіцієнт теплопровідності λ (Вт/м ^оС) На практиці зручно судити про теплопровідність за щільністю матеріалу.

Зазначена залежність виражається формулою В.П. Некрасова:

λ = ,

де δ – товщина матеріалу,м.

Теплоємність – здатність матеріалу акумулювати тепло при нагріванні і виділяти тепло при остиганні. Питома теплоємність (теплоємність одиниці маси матеріалу) знаходиться по формулі:

C= , кДж/(кг·°С).

де Q – кількість теплоти, кДж; m – маса, кг; t1 і t2 – температура до і після нагрівання, °С.

Питома теплоємність залежить від походження й особливостей структури матеріалів, їхньої вологості і температури. Так, для природних і штучних кам’яних матеріалів с = 0,754…0,921, для скла с = 0,335…1,047, для лісових матеріалів с = 2,394…2,73 кДж/(кг·°С).

Вогнестійкість – властивість матеріалу витримувати тривалий вплив високої температури (від 1580 ^оС), не розм'якшуючись і не деформуючись.

Вогнестійкість – властивість матеріалу пручатися дії вогню при пожежі протягом певного часу, залежить від здатності матеріалу спалахувати і горіти. Негорючі матеріали – це бетони, інші матеріали на основі мінеральних в'яжучих, цегла, сталь та ін. Важко горючі під впливом вогню чи високої температури жевріють, але після припинення горіння і тління їх дія припиняється.