
- •Українська абетка
- •2. Предки. Отож вона мені, маленькій, було розказує про наших батьків вільних, та й сама волі забажала! (Марко Вовчок); Батьки і діди мої ганяли дуби по Дніпру (о.Гончар).
- •2. Перен. Те саме, що бійня. Закінчується квітень. Увійдуть у береги річки, і вийде з берегів людська кров. Почнеться нечувана в світі бойня (о.Довженко).
- •2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту.
- •2. Виводок: вовче гніздо.
- •3. Част. Розм. Майже, уже. — Забула десь і тая смерть про мене (л.Глібов); Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (м.Коцюбинський).
- •3. Перен. Рух, дія: насиченість сюжету динамікою.
- •2. Збірн. Емігранти: ірландська еміграція.
- •2. Збірн. Імігранти: українська іміграція в Америці.
- •2. Траурний: жалібний дзвін, жалібний марш, жалібний чорний креп, жалібна корогва.
- •2. Вкладений капітал: прямі інвестиції.
- •2. Відомості про щось: давати інформацію, газетна інформація, обсяг інформації.
- •2. Те саме, що леткий: летучі кислоти, летучі речовини, летучі продукти.
- •2. (З великої літери). У словосп.: епоха (доба) Реформації.
- •2. Трудівник. Наш мужик — то неук темний, Працівник, але бідар (п.Гра-бовський); Не голоси чаїні — наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник! (м.Рильський).
- •2. Час, коли сіють: працювати в полі всю сівбу.
- •2. У фізиці: газоподібний стан, критичний стан речовини, рідкий стан, твердий стан, стан плазми.
- •2. Укушене місце: перев язати руку вище укусу.
- •3. Згубний: фатальне кохання, фатальний збіг обставин, фатальний кінець.
- •2. Кількісний: чисельна перевага, чисельне зростання населення.
- •2. Хвойний: шпильковий ліс, шпилькове дерево.
- •2. Спол. Допустовий. Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього, вхопив — щоправда не за голову, а тільки за хвіст (і.Франко).
- •Додаток правопис власних імен людей чоловічі імена
- •Isbn 966-00-0350-1
- •01601 Київ 1, вул. Терещенківська, з
2. Укушене місце: перев язати руку вище укусу.
УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.
2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога.
улад — у лад див. влад.
УЛЬТИМО, невідм., с. У банківській практиці — останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці — останній робочий день певного періоду, встановлений як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фондовими цінностями.
УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакцій-ніших, украй правих угруповань фашистського типу.
УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": ультразвук, ультраморфізм, ультрамікро-би, ультрамодний, ультрацентрифуга.
умить — у мить див. вмить.
умовлятися див. домовлятися.
УМФОРМЕР, -а. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.
униз — у низ див. вниз.
унизу — у низу див. внизу.
уникати див. вникати.
УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.
УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання студентів.
2. Студентські змагання з чого-небудь узагалі; конкурс.
УНІТАРНИЙ. Об'єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава — форма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення — перетворення, спрямовані на об'єднання.
УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об'єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору).
2. Об'єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традиційних форм православної обрядовості.
3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір — 28,350 г; у ряді країн Латинської Америки — близько 28,7 г.
2. Одиниця маси, що застосовувалася в аптекарській практиці: російська — 29,860 г; британська — 31,1035 г.
3. Міра рідини: у СІЛА — 29,57 куб. см; у Великій Британії — 28,41 куб. см.
4. Старовинна іспанська, італійська, мексиканська й марокканська срібна монета.
УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу.
2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлювали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страшні тортури (В.Кучер).
3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чогось: уособлювати велику силу, уособлювати в собі народну мудрість.
упень — у пень див. впень, уперед див. вперед, упереміж, упереміжку — упереміш, уперемішку див. впереміж.
уперше — у перше див. вперше.
упливати див. впливати.
УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНОВАЖЕННЯ
Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський).
Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).
упоперек — у поперек див. впоперек.
упору — у пору див. впору.
УПРАВА - ВПРАВА
Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа.
2. розм. Сила, здатна зупинити когось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.
Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.
УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ
Управління, р. мн. -шь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробництвом.
2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.
3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації,
що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності: житлове управління, управління метеослужби.
Правління. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, самодержавне правління.
2. Виборний орган, апарат, що керує установою, організацією, підприємством тощо: правління кооперативу.
Пор. керівництво.
управляти див. керувати.
упроваджувати див. запроваджувати.
уп'ятеро — у п'ятеро див. вп'ятеро.
уп'ятьох — у п'ятьох див. вп'ятьох.
ураження див. враження.
ураз див. враз.
УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.
УРАНІТ, -у. Радіоактивний мінерал чорного кольору, який складається з двоокису й триокису урану з домішкою окису торію.
УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Процес зосередження населення й економічного життя у великих містах.
2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру.
УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, пов'язана з життям великого сучасного міста.
2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.
УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам'яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чор-нобривець).
УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.
УРЕМА - УРЕМІЯ
Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.
Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок.
урешті — у решті див. врешті.
урешті-решт див. кінець кінцем.
УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ
Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.
2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості.
Уривистий. 1. Те саме, що уривчастий.
2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.
урівень, урівні див. врівень.
УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, уріжеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.
2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.
...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв'язок з поняттям "сеча".
УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча",
"сечовина", "сечові органи"; пишеться разом: уробактерії, урогематома, урометр.
урода див. врода.
урозбрід див. врозбрід.
урозгін див. врозгін.
уроздріб див. вроздріб.
урозріз див. врозріз.
урозсип див. врозсип.
урозтіч див. врозтіч.
уруна див. вруна.
уряд — у ряд див. вряд.
УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).
Немає потреби заміняти ці словосполучення рідковживаними давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту.
усемеро — у семеро див. всемеро.
усередині — у середині див. всередині.
усередину — у середину див. всередину.
усімох — у сімох див. всімох.
УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮВАТИ
Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину.
Ославлювати. Переважно поширювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.
услід — у слід див. вслід.
усміх див. усмішка.
УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) -ПОСМІХАТИСЯ
Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здалеку всміхається (Є.Гуцало).
Посміхатися, посміхнутися. 1. Посмішкою виявляти своє почуття або ставлення до когось, чогось (переважно з відтінком іронії, глузування тощо). Лнка лише загадково посміхалась і не відповідала (М.Трублаїні); Яків колюче посміхається (М.Стельмах).
2. Те саме, що усміхатися. Посміхалась вона тільки очима, і посмішка була лагідна (Ю.Смолич); Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані (П.Загре-бельний).
УСМІШКА - УСМІХ - ПОСМІШКА - ПОСМІХ
Усмішка. 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка /7(М.Терещен-ко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук).
2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.
Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Лйгюль ще зберігала
усмішку на своїх устах, але усміх тепер був гіркий, зболений (П.Загребель-ний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гуцало).
Посмішка. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. — Здоров, — придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: — А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? (Г.Чубач).
2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.Досвітній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше — не знаю (В.Винниченко); Весела посмішка ніколи не збігала з гарненького обличчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Варвара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М'ястківський).
Посміх, -у. 1. Те саме, що посмішка. -— А, се ви!.. — мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чувся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос по-добрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребе-льний).
2. Глузливий жарт. [Іфігенія:] Невже тобі, суворій, грізній, личить Робити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи | над її непорядком (Панас Мирний).
3. Той, з кого глузують; посміховисько. З посміху люди бувають (прислів'я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав'я/ Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь).
усовувати див. усувати.
усоте див. всоте.
УСТАВКА - ВСТАВКА (УСТАВКА)
Уставка. Вишита вставлена смужка на плечах жіночої сорочки. Малинові оксамитові обшивки та уставки простягались аж до пліч (І.Нечуй-Ле-вицький); Дуже до лиця їй був гуцульський одяг: і сорочка вишивана з уставками, і киптар писаний, сухозлоттю золочений (В.Гжицький).
Вставка (уставка). Будь-що вставлене: орнаментальна вставка, вставка (уставка) в рукопису.
УСТАНОВА - ЗАКЛАД
Установа. Організація, що відає якоюсь галуззю народного господарства, торгівлі, науки, культури і працює в цій галузі — урядова, політична, торговельна, наукова, дослідна, проектна тощо (Кабінет Міністрів, універмаг, академія, інститут, конструкторське бюро).
Заклад, -у. Організація, яка провадить навчально-виховну, культурно-освітню, оздоровчу роботу тощо (школа, інтернат, університет, інститут, дитячий садок, дитячий будинок, лікарня, санаторій тощо).
устаткування див. обладнання.
уступ див. вступ.
УСУВАТИ, УСбВУВАТИ - ВСУВАТИ, ВСбВУВАТИ
Усувати, усовувати, -ую, -уєш. Доводити щось до зникнення, ліквідувати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати (усову-
вати) перешкоди, усувати (усовувати) вартових.
В усіх інших значеннях усувати, усовувати вживаються паралельно зі всувати, всовувати.
усуміш див. всуміш.
УТВЕРДЖУВАТИ - ЗАТВЕРДЖУВАТИ
Утверджувати, -ую, -уєш, утвердити, -джу, -диш. Установлюючи щось, робити міцним, непорушним: утверджувати (утвердити) владу, утверджувати реалізм у літературі, утверджувати (утвердити) себе.
Затверджувати1, затвердити. Схвалювати що-небудь; узаконювати щось; визнавати законним призначення когось на якусь посаду, роботу: затверджувати, затвердити проект, затвердити порядок денний. Пох.: затверджений, затвердження.
Затверджувати2, затвердити, -джу, -дйш. Завчати: затвердити таблицю множення. Пох. затверджений.
УТИЛІЗАЦІЯ, -і, ор. -єю. Доцільне використання, застосування чого-небудь; переробка: утилізація відходів виробництва, утилізація відходів тепла.
УТИЛІТАРИЗМ, -у. 1. Напрям в етиці, який визнає користь чи зиск критерієм моральності.
2. Вузький практицизм, прагнення мати з усього безпосередню матеріальну вигоду; дріб'язковий практицизм.
УТИЛІТАРНИЙ. Пройнятий дріб'язковим практицизмом; вузькопрактичний: утилітарні погляди, утилітарний підхід до справи, утилітарні знання, утилітарне значення, утилітарне ставлення до життя. Пох. утилітарність.
УТИСКУВАТИ, УТИСКАТИ -ВТИСКУВАТИ, ВТИСКАТИ
Утискувати, -ую, -уєш, утискати. Насильно, несправедливо обмежувати чиїсь права та дії, піддавати утиску.
В усіх інших значеннях утискувати, утискати вживаються паралельно зі втискувати, втискати.
утілювати див. запроваджувати.
утім — у тім див. втім.
УТОПІЗМ, -у. Утопічні погляди, теорії; нездійсненність планів.
УТОПІЯ, -ї, ор. -єю. Учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не ґрунтується на науковому розумінні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку; фантазія, нездійсненна мрія тощо.
утори див. втора.
утретє — у третє див. втретє.
утримувати див. стримувати.
утричі див. втричі.
утроє — у троє див. втроє.
утрьох — у трьох див. втрьох.
УФОЛОГІЯ, -ї, ор. -єю. Галузь знань, яка вивчає нерозпізнані літаючі об'єкти і пов'язані з ними явища.
учвал див. вчвал.
УЧЕНЬ - ШКОЛЯР
Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі та учні, учень морської школи.
2. Послідовник чиїхось поглядів, учення.
Школяр, -а, ор. -ем. 1. Учень загальноосвітньої школи: школярі сходились до школи.
2. перен. розм. Доросла людина, яка поведінкою, вчинками нагадує дитину.
учетверо — у четверо див. вчетверо.
учитель див. педагог.
учотирьох — у чотирьох див. вчотирьох.
ушестеро — у шестеро див. вшестеро.
ушістьох — у шістьох див. вшістьох.
УШКбДЖУВАТИ, -ую, -уєш, УШКбДИТИ, -джу, -диш. 1. Завдавати шкоди; ранити, уражати тощо: ушкоджувати (ушкодити) руку, ушкоджувати (ушкодити) очі.
2. Робити непридатним для користування; псувати, ламати: шкідники ушкоджують рослини. Підкидали [конкуренти] огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (І.Франко).
Пох.: ушкоджений, ушкодження, ушкоджуватися.
УШУ, невідм., с. Традиційне китайське військове мистецтво, яке в своїй основі має філософські, етичні та психофізичні аспекти; ушу являє собою набір специфічних фізичних вправ, що включають прийоми бою з різними видами зброї і без неї.
УЯВА - УЯВЛЕННЯ
Уява. Здатність уявляти — змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл.: багата, буйна, дитяча, дитини, збуджена, мимовільна, поетична, творча, художня, убога, хвора, людини, письменника; плід уяви, сила уяви, залишитися в уяві, спливати в уяві. — Стійте, стійте, давні чари, Хай в уяві щастя г/?дє/(Г.Чупринка); З оповідання Марти він змалював у своїй уяві образ лагідної, терпеливої, пасивної дівчини (БЛепкий); Ридання струснули її тілом, а в уяві випливло усміхнене Романове лице (Вал. Шевчук).
Уявлення. Знання, розуміння чогось. Вж. зі сл.: викривлене, загальне,
УЯВ
наше, неточне, повне, помилкове, правильне, релігійне, слабе, чітке, про мистецтво, про письменника, про розвиток суспільства; давати уявлення, зберігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення.
УЯВНИЙ. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві: уявне
задоволення. Імператор Іоанн був задоволений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь, нагороду (С.Скляренко); Говорила [Зоня] до своїх уявних слухачів (Ірина Вільде); Зрештою, між уявним і дійсним завжди існуватиме якась невідповідність (Н. Рибак).
ф
Ф (еф). Як назва літери вживається в с. р.: початкове ф\ як назва звука вживається в ч. р.: твердий ф.
ФАБРИКА - ЗАВОД
Фабрика. Промислове підприємство з механізованими процесами виробництва, яке випускає переважно товари легкої та харчової промисловості. Вж. зі сл.: бавовнопрядильна, кондитерська, взуттєва, меблева, паперова, прядильно-ткацька, рукавична, сірникова, стрічкоткацька, суконна, текстильна, ткацька, трикотажна, тютюнова, шоколадна. У скл. сл.: птахофабрика (велике підприємство, яке постачає продукти птахівництва); фабрика-кухня (велике підприємство з механізованим приготуванням страв). Пох. фабричний.
Завод, -у. 1. Велике промислове підприємство з механізованими процесами виробництва, яке випускає переважно товари важкої промисловості. Вж. зі сл.: асфальтовий, бетонний, вагоноремонтний, газовий, електромеханічний, комбікормовий, консервний, металургійний, пивоварний, протезний, силікатний, содовий, суднобудівний, телевізорний, трубний, турбінний, хіміко-фармацевтичний, хімічний,
цегельний, цукровий, шинний, завод ме-талоконструкцій. У скл. сл.: авіазавод, автозавод, верстатозавод, радіозавод, спиртозавод, хлібозавод, завод-ав-томат, завод-гігант, завод-експортер.
2. Підприємство для розведення породистих та племінних тварин: кінний завод, рибоводний завод, устричний завод.
Пох. заводський.
ФАБРИКАТ, -у. Готовий фабричний виріб, завершений продукт виробництва, придатний для споживання без додаткової обробки.
...ФАГ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "який поїдає", "який поглинає": бактеріофаг, ентомофаг.
...ФАГІЯ. Кінцева частина складних слів, що вказує на зв'язок з поняттям "ковтання": аерофагія, антропофагія.
ФАТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "поїдання, пожирання", "який стосується бактеріофага"; пишеться разом: фагоцити, фагодіагностика, фагопрофілактика.
ФАЗО... Перша частина складних слів, що відповідає слову фазовий;
пишеться разом: фазоамплітудний, фа-зовимірювання, фазокомпенсатор, фазометр.
ФАЙ, фаю, ор. фаєм. Щільна шовкова або бавовняна тканина з тонкими поперечними рубчиками.
ФАЙЛ, -у. Цілісна сукупність даних у зовнішній пам'яті комп'ютера, що має власну назву і яку розглядають у процесі передавання й обробки інформації як єдине ціле.
факс див. телефакс.
ФАКСИМІЛЕ, невідм., с. 1. Точне відтворення яким-небудь чином рукопису, документа, чийогось підпису.
2. Точне відтворення картини за допомогою фотомеханічної репродукції; факсимільна репродукція.
ФАКТ - ФАКТОР - ФАКТАЖ
Факт, -у. Дійсна, невигадана подія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням якогось положення, висновку: неспростовний факт, очевидний факт, історичний факт, аналізувати факти.
Фактор, -а. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища; чинник: важливий фактор, моральний фактор, фактор стабілізації.
Фактаж, -у. Сукупність фактів.
ФАКТОРИНГ, -у. Різновид торговельно-комісійної операції, який поєднується з кредитуванням обігового капіталу клієнта; включає інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування й гарантію від кредитних та валютних ризиків.
ФАЛЬСИФІКАТ, -у. Підробка, підроблений продукт, виріб.
ФАЛЬСТАРТ, -у. Передчасно взятий старт кимсь із учасників змагання.
ФАНАТИЗМ - ФАНАТИЧНІСТЬ
Фанатизм, -у. Сліпа відданість своїй вірі й нетерпимість до інших віру-
вань; надзвичайна відданість якимсь ідеям, поглядам.
Фанатичність, -ності, ор. -ністю. Властивість фанатичного: фанатичність переконань.
ФАНЕРОЗбЙ, -ю, ор. -єм. Найбільший етап геологічної історії, що охоплює палеозойську, мезозойську, кайнозойську ери.
ФАНТАЗУВАННЯ - ФАНТАЗЕРСТВО
Фантазування, р. мн. -ань. Дія за знач, фантазувати. Він любив Федорове фантазування, знав, що мрійність, то, можливо, єдине багатство й радість його друга (Ю.Збанацький).
Фантазерство. Захопленість фантазіями, схильність до фантазування: небезпечне фантазерство.
ФАНТАСТИКА - ФАНТАСТИЧНІСТЬ
Фантастика. 1. Поняття, образи, створені уявою, що не відповідають дійсності; жанр літератури, пов'язаний з цими явищами: наукова фантастика.
2. Щось вигадане, нереальне, пов'язане з фантазією.
Фантастичність, -ності, ор. -ністю. Властивість фантастичного; наявність фантастики в чомусь: фантастичність фабули, колорит фантастичності.
ФАНТОМ. 1. р. -у. Щось нереальне, що існує лише в уяві; ілюзія; привид. Понад голови люду того Йдуть всесвітні бурі, Панства, царства встають і падуть, Мов фантоми понурі (М.Вороний); Туга за фантомом щастя — се щастя. Досягнення приносять розчарування (У.Кравченко).
2. р. -а. Модель людського чи тваринного тіла або частини тіла натурального розміру, що служить наочним приладдям у навчальному закладі, є експонатом у музеї тощо.
фарба див. барва.
ФАРБО... Перша частина складних слів, що відповідає слову фарба; пишеться разом: фарборозпилювач.
ФАРМАЦІЯ, ФАРМАЦЕВТИКА - ФАРМАКОЛОГІЯ
Фармація, -ї, ор. -єю, фармацевтика. Наука, що вивчає питання добування, обробки, виготовлення, стандартизації, зберігання та відпускання лікарських засобів: експериментальна фармація (фармацевтика).
Фармакологія. Наука, що вивчає дію ліків на організм і встановлює методи й принципи їх застосування.
ФАРСІ, невідм., ж. Одна з іранських мов, поширена в Ірані, Афганістані, Пакистані, Індії, Іраку, Об'єднаних Арабських Еміратах, у країнах Закавказзя та Середньої Азії; перська мова.
ФАРФОР - ФАЯНС
Фарфор, -у. 1. Мінеральна маса із суміші каоліну, пластичної глини, кварцу та польового шпату (переважно білого кольору), яка використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів тощо: ваза з фарфору, сервіз із китайського фарфору.
2. збірн. Вироби з такої маси: колекція старовинного фарфору, севрський фарфор.
Пох. фарфбровий {фарфорове виробництво, фарфоровий сервіз).
Фаянс, -у. 1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішкою гіпсу та інших речовин, яка викорис-
товується для виготовлення керамічного посуду, статуеток тощо: чашки з фаянсу.
2. збірн. Вироби з такої маси, обпалені й покриті поливою.
Пох. фаянсовий (фаянсова маса, фаянсовий завод, фаянсовий посуд).
ФАС1, -у. Лицьовий бік, вид спереду; прямолінійна ділянка фортечної огорожі або польового укріплення з певним напрямом вогню.
ФАС2, -у. Різновид комерційних умов постачання та оплати товарів у міжнародній торгівлі при морському й річковому їх транспортуванні.
ФАСбННИЙ - ФАСОНИСТИЙ
Фасонний. Зроблений за фасоном (зразком); пов'язаний з виготовленням виробів за певним зразком; який має складну конфігурацію (про тканину): фасонні різці, фасонні роботи, фасонна тафта.
Фасонистий, розм. 1. Гарного, модного фасону: фасонистий одяг.
2. Якому притаманні показний шик, франтуватість: фасонистий хлопець.
ФАТАЛЬНИЙ - ФАТАЛІСТИЧНИЙ
Фатальний. 1. Неминучий, невідворотний; який виражає приреченість, покірність долі, нещастю тощо: фатальна зумовленість, фатальна неминучість, фатальні очі.
2. Який зумовлює характер (переважно негативний, небажаний) наступних дій тощо: фатальний вплив, фатальна зустріч.