19 Судові органи

Органу адміністративно-процесуальної юрисдикції - надання права органу (посадовій особі) порушувати адміністративне провадження, здійснювати підготовку і розгляд адміністративної справи, виносити у адміністративній справі відповідне рішення (постанову, адміністративний акт), а також здійснювати звернення до виконання рішення (постанови) чи адміністративного акта.

Сукупність органів (осіб) адміністративно-процесуальної юрисдикції становить єдину систему, за допомогою якої будьякі адміністративні справи вирішуються за загальними правилами, що встановлені державою.

Однак різноманіття адміністративних проваджень, які в літературі за юрисдикційними ознаками об’єднані в групи: адміністративно-регулятивні провадження; адміністративно-судочинні провадження та адміністративно-деліктні провадження зумовлюють наявність певної специфіки всієї системи.

Ця специфіка полягає в:

а) множинності органів (осіб), уповноважених розглядати і вирішувати індивідуальні адміністративні справи;

б) неоднорідності органів (осіб) адміністративно-процесуальної юрисдикції.

Множинність органів :

— адміністративні суди та суди загальної юрисдикції;

— уповноважені органи (посадові особи) виконавчої влади;

— уповноважені органи (посадові особи) місцевого самоврядування;

— непублічні суб’єкти права — органи (посадові особи) громадських організацій, підприємств, установ різних форм власності, у випадках, передбачених законами.

( Наприклад, органи різноманітних фондів соціального страхування, керівництво підприємств з питань звернення громадян.)

Адміністративні суди відповідно до ст. 17 КАС України розглядають і вирішують:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативних актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; в тому числі й справи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) справи з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб’єктами владних повноважень із приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають із приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму.

Суди загальної юрисдикції (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні:

1) справи про адміністративні правопорушення (ст. 221 КУпАП);

2) питання щодо покладення обов’язку відшкодування заподіяної шкоди (ст. 40 КУпАП)

До компетенції судів (суддів) законодавець відносить

• найбільш складні справи щодо кваліфікації дій правопорушника;

• усі справи про проступки, вчинені неповнолітніми,

• справи, у яких виникає необхідність застосування, як правило, стягнень у вигляді: оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

• конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

• позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові;

• виправні роботи;

• адміністративний арешт.

Уповноважені органи (посадові особи) виконавчої влади розглядають і вирішують справи:

1) щодо визнання, реалізації і захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, у тому числі й надання адміністративних послуг;

2) щодо здійснення контрольних повноважень за реалізацією та захистом прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб;

3) щодо розгляду скарг фізичних чи юридичних осіб стосовно реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів у зв’язку з розглядом адміністративної справи, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого суб’єкта;

4) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності відповідно до статей 222—244 КУпАП;

5) щодо розгляду заяв та скарг відповідно до закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

Уповноважені органи (посадові особи) місцевого самоврядування розглядають і вирішують адміністративні справи ті самі, що й органи виконавчої влади в межах своїх повноважень та на відповідній території. Справи про адміністративні правопорушення вони розглядають і вирішують відповідно до статей 218—219 КУпАП. Водночас розглядати справи про адміністративні правопорушення уповноважені не всі органи (посадові особи) місцевого самоврядування, а лише спеціально створені

адміністративні комісії, а також виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад.

Адміністративні комісії утворюються: у районах областей, районах міст Києва і Севастополя — районними державними адміністраціями; у містах, селищах, селах — виконавчими комітетами місцевих рад

Адміністративні комісії вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, крім справ, віднесених КУпАП до відання інших органів (ст. 214 КУпАП). Ця особливість відрізняє адміністративні комісії від усіх інших суб’єктів адміністративно-процесуальної юрисдикції.

Непублічні суб’єкти права — органи (посадові особи) громадських організацій, недержавних підприємств, установ різних форм власності розглядають і вирішують справи відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. Стаття 19 цього Закону встановлює, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:

— об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

— відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України;

— невідкладно вживати заходів до примирення неправомірних дій, виявляти, усувати причини, які сприяли порушенням;

— забезпечувати поновлення порушеного права, реальне виконання прийнятих у зв’язку із заявою чи скаргою рішень;

— вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків;

— вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини було допущено порушення;

— не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

— особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян.