Строк оска­рження за ви­няткови­ми об­ста­ви­на­ми

Відпо­ві­дно до ч. 1 ст. 238 КАС Укра­їни ска­рга по­да­єть­ся про­тягом одного мі­сяця з дня відкриття обста­вин, які мо­жуть бути підста­вою для про­вадження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми. Обчи­слення мі­сяч­но­го стро­ку прово­дить­ся за пра­ви­ла­ми ст. 103 цьо­го Ко­де­к­су.

Ви­хо­дячи з пра­вил ча­стин 1, 2 ст. 12 КАС Укра­їни, днем відкриття обста­вин, які мо­жуть бути підста­вою для про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми за п. 1 ч. 1 ст. 237 цьо­го Ко­де­к­су, є день про­го­ло­шення оска­ржува­но­го рі­шення судом ка­са­цій­ної інста­нції.

Днем відкриття обста­вин, які мо­жуть бути підста­вою для про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми за п. 2 ч. 1 ст. 237 цьо­го Ко­де­к­су, є день, ко­ли рі­шення між­на­ро­дної судо­вої уста­но­ви, юрисди­к­ція якої ви­зна­на Укра­їною, стає оста­то­ч­ним.

Згі­дно зі ст. 44 Євро­пей­сь­кої конве­нції з прав люди­ни оста­то­ч­ни­ми судо­ви­ми рі­шеннями є:

1. Рі­шення Ве­ли­кої па­ла­ти.

2. Рі­шення па­ла­ти:

a) як­що сто­ро­ни за­являють про те, що во­ни не зве­рта­ти­муть­ся із клопо­танням про пе­ре­да­вання спра­ви на розгляд Ве­ли­кої па­ла­ти; або

b) че­рез три мі­сяці від да­ти по­ста­но­влення рі­шення, як­що кло­по­тання про пе­ре­дання спра­ви на розгляд Ве­ли­кої па­ла­ти не було за­явле­не; або

c) як­що ко­ле­гія Ве­ли­кої па­ла­ти відхи­ляє кло­по­тання про пе­ре­дання спра­ви на розгляд Ве­ли­кої па­ла­ти згі­дно зі ст. 43 Євро­пей­сь­кої конве­нції з прав люди­ни.

Одни­ми з осно­во­по­ло­ж­них га­ра­нтій судо­чинства, за­крі­пле­них у § 1 ст. 6 Євро­пей­сь­кої конве­нції з прав люди­ни, є до­три­мання на­ці­о­на­ль­ни­ми суда­ми принци­пів право­воївизначе­но­сті (пра­во­вої пе­вно­сті, оста­то­ч­но­сті), та обо­в’язко­во­сті су­до­вих рішень. Зміст цих принци­пів по­лягає в то­му, що осо­ба, яка бе­ре участь у спра­ві, по­ви­нна ма­ти пе­вність у то­му, що рішення яке на­бра­ло чинно­сті, є оста­то­ч­ним, обо­в’язко­вим до ви­ко­нання і не мо­же бути пе­ре­глянутим.

Ска­рга про пе­ре­гляд спра­ви за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми по­да­єть­ся безпо­се­ре­дньо до Верхо­вно­го Суду че­рез при­йма­ль­ню або по­штою. По­дача ска­рги че­рез суди першої чи апе­ляцій­ної інста­нцій або че­рез інші держа­вні орга­ни, уста­но­ви та орга­ні­за­ції, че­рез їх по­са­до­вих осіб не до­пускаєть­ся. По­да­єть­ся во­на з ко­пі­ями відпо­ві­дно до кі­ль­ко­сті осіб, які бе­руть участь у спра­ві. До ска­рги по­ви­нні бути до­да­ні ко­пії судо­вих рі­шень, які оска­ржують­ся.

Відпо­ві­дно до ч. 1 ст. 89 КАС, осо­ба, яка зве­рта­єть­ся до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду зі ска­ргою за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми, по­ви­нна спла­ти­ти судо­вий збір, то­му одно­ча­сно зі ска­ргою по­да­єть­ся до­кумент про спла­ту судо­во­го збо­ру.

У ска­рзі за­зна­ча­ють­ся:

1) на­йменування суду;

2) ім’я (на­йменування), по­што­ва адре­са осо­би, яка по­дає ка­са­цій­ну ска­ргу, а та­кож но­мер за­со­бу зв’язку, адре­са еле­к­тро­нної по­шти, як­що та­кі є.

3) ім’я (на­йменування), по­што­ві адре­си інших осіб, які бра­ли участь у спра­ві, а та­кож їх но­ме­ри за­со­бів зв’язку, адре­си еле­к­тро­нної по­шти, якщо та­кі є. Вка­за­ні да­ні бе­руть­ся ска­рж­ни­ком з ма­те­рі­а­лів спра­ви при підго­то­вці ска­рги. Їх відсутність уне­мо­ж­ли­влює ви­рі­шення судом пи­тання про до­пуск ска­рги до про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми і ви­конання ви­мог ч. 4 ст. 240 КАС;

4) судо­ві рі­шення, що оска­ржуються, но­мер спра­ви та предмет спо­ру;

5) зміст оска­ржува­но­го судо­во­го рі­шення, пе­редба­че­ні ст. 237 КАС підста­ви зве­рнення зі ска­ргою; ви­клад то­го, як суда­ми першої, апе­ляцій­ної та ка­са­цій­ної інста­нцій за­сто­со­ва­на конфлі­к­тна но­рма пра­ва, в чо­му полягає по­ми­лка суду; обґрунтування пра­ви­ль­но­го, на думку ска­рж­ни­ка, засто­сування ці­єї но­рми ма­те­рі­а­ль­но­го чи про­це­суа­ль­но­го пра­ва;

6) судо­ві рі­шення, предмет спо­ру та но­мер спра­ви, в якій конфлі­к­тна но­рма пра­ва за­сто­со­ва­на судом ка­са­цій­ної інста­нції не­одна­ко­во в по­рі­внянні з тим, як це зробле­но в оска­рже­но­му рі­шенні;

7) обґрунтування не­одна­ко­во­го за­сто­сування судом (суда­ми) ка­са­ційної інста­нції одні­єї й ті­єї са­мої но­рми пра­ва;

У ска­рзі по­да­ній з підста­ви, пе­редба­че­ної п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС, за­знача­єть­ся, яким рі­шенням Євро­пей­сь­ко­го суду з прав люди­ни рі­шення наці­о­на­ль­них судів ви­зна­ні та­ки­ми, що по­рушують між­на­ро­дні зо­бо­в’язання Укра­їни; в чо­му по­ляга­ють ці по­рушення;

8) день відкриття обста­вин, які мо­жуть бути підста­вою для про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми;

9) до чо­го зво­дять­ся ви­мо­ги осо­би, що по­дає ска­ргу, які ви­пли­ва­ють зі змі­сту ча­стин 1, 2 ст. 236 та ч. 2 ст. 243 КАС Укра­їни.

10) у ра­зі не­обхідно­сті — кло­по­тання осо­би, що по­дає ска­ргу (про зупинення ви­ко­нання відпо­ві­дно­го рі­шення, про розгляд спра­ви за її уча­стю). За відсутно­сті та­ко­го кло­по­тання вва­жа­єть­ся, що осо­ба не ба­жає взяти участь у судо­во­му за­сі­данні Верхо­вно­го Суду;

11) пе­ре­лік ма­те­рі­а­лів, які до­да­ють­ся.

Як­що ска­рга відпо­ві­дає ви­мо­гам за­ко­ну що­до фо­рми та змі­сту і по ній спла­че­но судо­вий збір, то про­тягом п’ятна­дцяти днів пі­сля її надхо­дження здій­снюєть­ся про­це­дура до­пуску ска­рги до про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми. При цьо­му по­трі­бно ма­ти на ува­зі, що Верхо­вний Суд не пов’яза­ний жо­рстко зі стро­ка­ми, в ме­жах яких по­ви­нно при­йма­ти­ся рі­шення про до­пуск ска­рги до про­ва­дження

Пі­сля надхо­дження ви­тре­бува­ної спра­ви до Верхо­вно­го Суду Укра­їни, суддя-до­по­ві­дач про­во­дить підго­то­вку спра­ви до судо­во­го розгляду. За­ко­нода­вець не вста­но­вив строк на підго­то­вку спра­ви до розгляду за ви­няткови­ми обста­ви­на­ми

Спра­ва в по­рядку про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми розгляда­єть­ся ко­ле­гі­єю суддів Судо­вої па­ла­ти в адмі­ні­стра­ти­вних спра­вах Верхо­вно­го Суду Укра­їни за уча­сті не менш як двох тре­тин її чи­се­ль­но­сті (але не ме­нше п’яти суддів) за пра­ви­ла­ми, вста­но­вле­ни­ми цим Ко­де­к­сом для ка­са­цій­но­го про­ва­дження, з ура­хуванням осо­бли­во­стей, вста­но­вле­них ці­єю гла­вою.

За на­слідка­ми про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми, в по­рядку, ви­зна­че­но­му ст. 25 КАС Укра­їни, бі­ль­ші­стю го­ло­сів ко­ле­гії суддів при­ймаєть­ся одна з та­ких по­ста­нов Верхо­вно­го Суду Укра­їни:

1) про по­вне або ча­стко­ве за­до­во­лення ска­рги;

2) про відмо­ву в за­до­во­ленні ска­рги.

Жо­ден із суддів Верхо­вно­го Суду Укра­їни не має пра­ва утри­мува­ти­ся від го­ло­сування та підпи­сання судо­во­го рі­шення. Суддя, не згодний із поста­но­вою, мо­же пись­мо­во ви­кла­сти свою окре­му думку

Як­що за ре­зуль­та­та­ми розгляду спра­ви обста­ви­ни, які ста­ли підста­вою для про­ва­дження за ви­нятко­ви­ми обста­ви­на­ми, не підтве­рди­ли­ся, Верхо­вний Суд Укра­їни відмо­вляє в за­до­во­ленні ска­рги.

82

Провадження за нововиявленими обставинами є окремою стадією судового процесу, яка покликана сприяти повноті, об’єктивності та всебічності судового розгляду справи. Предметом перегляду під час провадження за нововиявленими обставинами є рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ. При цьому, слід підкреслити, що за нововиявленими обставинами переглядаються лише ті судові рішення, ухвали або накази, які набрали законної сили, тобто відсутня обов’язковість проходження стадій апеляційного або касаційного оскарження, з метою оскарження зазначених процесуальних документів.

Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами часто є єдиним процесуальним засобом оскарження судового рішення, за яким, зокрема, не здійснювалось належне представництво.

Нововиявлені обставини – це факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення прав та обов’язків осіб, які беруть участь у справі.

В адміністративному судочинстві перелік підстав визначено ст. 245 КАС України та складається:

1. істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2. встановлення вироком суду, що набрав законної сиди, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомого неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3. встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4. скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5. встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Як видно, різниця в підставах перегляду рішення за нововиявленими обставинами в адміністративному та цивільному судочинстві полягає лише в передбаченні КАС України додаткової підстави, а саме встановлення вироком суду вини судді у вчиненні злочину, але слід зауважити, що дана підстава підлягає застосуванню лише у тому випадку, якщо злочин був скоєний суддею безпосередньо при вирішенні Вашої справи, в іншому випадку зазначена підстава не підлягає застосуванню.

Крім того, частиною 3 статті 245 КАС України передбачено додаткову підставу перегляду рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовано закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. Зазначена підстава сприяє реалізації принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, закріпленому ст. 10 КАС України, оскільки, враховуючи презумпцію винуватості органу державної влади, надає право подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з вищезазначеної підстави лише фізичній особі.

Порядок звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами

У адміністративному судочинстві встановлено строк для звернення з заявою про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами ст. 247 КАС України у один місяць.

За колом осіб, які можуть звертатися з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у адміністративному – особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки;

Обчислення строків для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами починається:

1. у випадку встановлення обставин, які мають істотне значення для справи – з дня їх встановлення;

2. у випадку встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення – з дня набрання законної сили вироку суду;

3. у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду – з дня набрання законної сили рішення, яким скасовано рішення, яке стало підставою прийняття рішення, яке підлягає перегляду;

4. у випадку встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення – з дня набрання законної сили вироком суду;

5. встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано – з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається у письмовій формі та має містити дані, визначені ст. 249 КАС України – у адміністративному процесі/

Порядок визначення суду, до якого подається заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у адміністративному судочинстві визначено ст. 249 КАС України;

за приписами ст. 250 КАС України заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається в порядку черговості судді адміністративного суду. У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.

Статтею 250 КАС України врегульовано процесуальні питання відкриття провадження за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Окремо, статтею 251 КАС України регламентовано порядок відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У разі набрання законної сили ухвали про закриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у зв’язку з відмовою сторони від заяви, повторне звернення з тих самих підстав не дозволяється, окрім випадків звернення до суду з заявою на підставі інших нововиявлених обставин.

У адміністративному судочинстві заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами переглядається протягом двох місяців після її надходження за правилами тієї судової інстанції, яка здійснює перегляд. Тобто, у разі подання заяви до суду касаційної інстанції справа переглядається лише у межах правильності застосування норм матеріального та процесуального права.

83

84

Значення виконавчого провадження полягає в тому, що воно є адміністративним процесуально-правовим засобом, який забезпечує при­мусове виконання рішень судових та інших органів (посадових осіб) на підставах, у спосіб та в межах, встановлених Законом, і тим самим реалізує захист суб'єктивних прав громадян і організацій..

Виконавче провадження за­безпечує режим законності у правових відносинах громадян і юридич­них осіб, запобігає правопорушенням і має виховний вплив на грома­дян, службових і посадових осіб щодо розуміння необхідності належ­ного, своєчасного і повного виконання ними вимог законів України.

Виконавче провадження — це сукупність дій і правовідносин, вре­гульованих Законом України «Про виконавче провадження, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до коментованого Закону та інших законів, що виникають і реалізуються в процесі примусового виконання між орга­нами і посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію рішень, ухвал, постанов судових та інших органів, та між особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, а також між особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених ЗУ «Про виконавче провадження»

85

 Елементами правовідносин у виконавчому прова­дженні виступають їх суб'єкти, об'єкт та зміст правовід­носин.

суб'єктами правовідносин у виконавчому провадженні виступають органи примусо­вого виконання рішень судів та інших органів в особі відповідних відділів державної виконавчої служби, а та­кож стягувач, боржник, прокурор та інші особи, які сприяють вчиненню виконавчого провадження. Об'єктом правовідносин у виконавчому проваджен­ні виступають дії суб'єктів, спрямовані На виконання ви­конавчих документів. Зміст цих правовідносин складається, з однієї сторо­ни, з прав та обов'язків державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа, який виконує свої функції адмїністративно-правовими мето­дами, і, з другої сторони, інших суб'єктів виконавчого провадження. Правовідносини у виконавчому провадженні є логічним продовженням судових або ад­міністративних правовідносин, але на іншому рівні й регламентуються вони іншим законодавством і для їх­нього врегулювання використовуються інші методи, вла­стиві виконавчому провадженню.

 класифікацію суб'єктів виконавчого провадження:

1. органи і посадові особи державної виконавчої служби;

2. учасники виконавчого провадження (сторони та їхні представники, органи державної влади і місцевого самоврядування, прокурор, який представляє інтереси держави або особи);

3. особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (спеціалісти, перекладачі, пояті, зберігачі майна боржника, спеціалізовані організаи, що здійснюють оцінку та реалізацію майна боржник.

Органами Державної виконавчої служби згідно зі ст. З Закону «Про державну виконавчу службу» є:

• Департамент державної виконавчої служби Мініс­терства юстиції України;

• відділи Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­тономній Республіці Крим, обласних, Київського та Се­вастопольського міських управлінь юстиції;

• районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи Державної виконавчої служби відповід­них управлінь юстиції.

суб'єктом виконавчого провадження ви­ступає державний виконавець, який є посадовою осо­бою ДВС та обов'язковим суб'єктом правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні. Його правовий статус встановлюється Законом України «Про ДВС», згідно зі ст. 8 якого державним виконавцем може бути громадянин України, котрий має юридичну освіту, здат­ний за своїми особистими та діловими якостями викону­вати покладені на нього обов'язки.

боржника можна визначити як сторону вико­навчого провадження (громадянина чи юридичну особу та громадянина-підприємця), обов'язок якої підтверджу­ється виконавчим документом і щодо якої відкрито ви­конавче провадження. Таке визначення буде більш до­цільним, оскільки виконання не є тільки судовим, воно включає й акти інших органів, що піддягають виконанню державним виконавцем.

86

виконання судових рішень — це сукупність взаємопов’язаних процесуальних дій суду, суб’єктів владних повноважень, їх посадових осіб, а також фізичних та юридичних осіб, спрямованих на реалізацію та охорони прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб та виконання обов’язків усіма учасниками адміністративного процесу.

Виходячи із зазначених умов виконання судових рішень здійснюється у порядку звичайного та негайного провадження.

Звичайне провадження виконання судових рішень здійснюється за загальними правилами добровільно або примусово після набрання судовим рішенням законної сили. Звичайне провадження застосовується до виконання виключної більшості судових рішень.

Негайне провадження виконання судових рішень здійснюється ще до набрання ними законної сили після постановлення або проголошення.

Виконавче провадження розуміють у двох значеннях:

- як певну сукупність (систему) правових норм, які регулю­ють певне коло суспільних відносин;

- як процесуальну (процедурну) діяльність.

Виконавче провадження у першому значенні — це сукуп­ність правових норм, які регулюють умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Виконавче провадження у другому значенні — це сукупність дій і правовідносин, вре­гульованих Законом України «Про виконавче провадження, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до коментованого Закону та інших законів, що виникають і реалізуються в процесі примусового виконання між орга­нами і посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію рішень, ухвал, постанов судових та інших органів, та між особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, а також між особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених ЗУ «Про виконавче провадження»

Процес здійснення виконавчого провадження складається із сукупності послідовних організаційних етапів та дій, які регулюються правовими нормами, встановленими законодавством України.

Перша стадія виконавчого провадження. Пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання в державну виконавчу службу України

Друга стадія виконавчого провадження. Відкриття виконавчого провадження

Третя стадія виконавчого провадження. Самостійне виконання рішення боржником

Дії, що відбуваються на стадії пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання в державну виконавчу службу України.

ДІЯ ПЕРША - Зацікавлені особи (стягувач або його представник;прокурор у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; суд на підставі, якщо винесена ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку,встановленому законом; орган який виступає від імені держави

ДІЯ ДРУГА - Діловод органу державної виконавчої служби, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, 1)приймає виконавчі документи та документи, що їх доповнюють, 2)попередньо опрацьовує та 3)реєструє.

Виконавчі документи та документи, що їх доповнюють, підлягають реєстрації в Журналі реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження під одним реєстраційним номером.

ДІЯ ТРЕТЯ - Після накладення керівником органу державної виконавчої служби відповідної резолюції, діловод органу державної виконавчої служби, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дня накладення резолюції, оформити обкладинку на виконавче провадження та передати державному виконавцю документи в обкладинці до виконання.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА - Передавання документів про відкриття виконавчого провадження державному виконавцеві здійснюється діловодом органу державної виконавчої служби під підпис у Журналі обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві.Дата одержання документів переноситься державним виконавцем із Журналу обліку виконавчих проваджень,переданих державному виконавцеві, на обкладтнку виконавчого провадження у графу "Передано до виконання".

ДІЯ П'ЯТА - Після одержання документів про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у встановлений Законом України "Про виконавче провадження " строк, приймає рішення щодо відкриття виконавчого провадження чи відмови у його відкритті.

Для прийняття рішення державний виконавець перевіряє документи з питань щодо :

1)Чи підлягає рішення,за яким видано виконавчий документ примусовому виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

2)відсутності або наявності пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

3)подання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та подання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

4)набранням рішенням , на підставі якого видано виконавчий документ, законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

5)правильності пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби за місцем та за підвідомчістю виконання рішення;

6)наявності чи відсутності відстрочки виконання рішення, наданої судом, яким постановлено рішення;

7)відповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

8)факт повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

9)встановлення інших передбачених законом обставин, що виключають чи ініціюють здійснення виконавчого провадження.

(Стаття 26 Закону України "Про виконавче провадження")

ДІЯ ШОСТА (Умовна) - За умови, якщо державний виконавець прийняв відповідно до закону рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження,він процесуально фіксує своє рішення шляхом винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.Не пізніше наступного дня з дня винесення такої постанови, державний виконавець передає діловоду екземпляр постанови разом з виконавчим документом для надсилання заявникові.

555555555555555

Структура адміністративного процесу є п’ятирівневою:

1. процесуальні дії

2. процесуальні етапи

3. процесуальні стадії

4. адміністративні провадження

5. адміністративний процес.