40 Примус

Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі — це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку під час їх розгляду.

заходами процесуального примусу є визначені законом процесуальні дії, що застосовуються судом, органами владних повноважень (посадовими особами), уповноваженими

розглядати і вирішувати адміністративні справи, до осіб, учасників проваджень, які порушують встановлені правила провадження або перешкоджають здійсненню адміністративних проваджень.

Застосування заходів процесуального примусу пов’язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян —

• привід,

• доставлення,

• адміністративне затримання;

• вилученням речей і документів, майна;

• вимогою припинення неправомірних дій;

• відстороненням водіїв від керування транспортними засобами тощо.

Тобто застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян.

Тому заходи процесуального примусу повинні бути застосовані лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням відповідної правової процедури.

У загальному вигляді такими підставами є:

а) протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного провадження;

б) порушення особами встановлених у суді правил;

в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.

Обов’язки, встановлені ст. 134 КАС України, статтями 268—274 КУпАП та іншими законодавчими актами, виконання яких формують правила шанобливого ставлення учасників

процесу до органів, уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи, створюють необхідні умови для роботи всіх учасників процесу, сприяють ефективному дослідженню

доказів та забезпечують реалізацію прав, свобод і законних інтересів усіх зацікавлених осіб.

У провадженнях з адміністративного судочинства встановлено чотири види заходів процесуального примусу (ст. 269 КАСУ):

1) попередження;

2) видалення із зали судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, органом владних повноважень;

4) привід.

Попередження — це письмове викладення зауваження до особи про порушення нею порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого.

Наприклад, образливе чіпляння до учасників процесу, репліки, недотримання тиші у залі судового засідання тощо.

Видалення із зали судового засідання — це вимога головуючого у судовому зсіданні або судового розпорядника до особи, яка повторно, тобто після попередження, вчинила порушення порядку під час судового засідання або не виконує розпорядження головуючого, залишити залу судового засідання.

Застосування цього заходу також оформлюється ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом — це витребування судом письмових та речових доказів, які без поважних причин не були подані для дослідження судом.

Витребування доказів здійснюється відповідно до статей 79 і 80 КАС України за клопотанням особи.

Привід — це примусове доставлення особи до суду керівником органу внутрішніх справ за ухвалою суду.

Підставами застосування приводу є:

а) обов’язковість особистої участі у справі особи, визнаної судом;

б) неявка належно викликаної особи до суду.

Належно викликаною особою вважається особа, якій вручено повістку до ст. 35 КАС України;

в) неприбуття в судове засідання свідків без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття.

В адміністративно­деліктних провадженнях заходами процесуального примусу слід вважати:

1) доставлення порушника;

2) адміністративне затримання;

3) особистий огляд і огляд речей;

4) вилучення речей та документів;

5) привід.

в адміністративно-деліктних провадженнях законодавець чітко і вичерпно регламентує повноваження органів, які здійснюють адміністративно-процесуальні заходи примусу, оскільки ці заходи суттєво зачіпають права та інтереси громадян (адміністративне затримання, доставлення,

вилучення речей тощо).

Доставлення порушника — це тимчасове затримання особи, яка вчинила порушення, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти

його на місці вчинення правопорушення (ст. 259 КУпАП).

Доставлення правопорушника для складання протоколу та встановлення особи правопорушника у межах своєї компетенції здійснюється:

а) працівниками міліції;

б) посадовою особою Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

в) військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби;

г) членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;

ґ) працівниками Служби безпеки України;

д) уповноваженою на те особою на транспорті;

е) працівниками державної лісової охорони;

є) уповноваженою на те посадовою особою органів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, органів рибоохорони, інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу;

ж) громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами;

з) працівниками воєнізованої охорони.

Залежно від характеру вчиненого правопорушення та підвідомчості правопорушень доставлення може бути здійснено до:

— міліції;

— підрозділу Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

— органу Державної прикордонної служби України;

— органу Служби безпеки України;

— штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку;

— приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;

— службового приміщення воєнізованої охорони.