Оплата праці

1. Поняття, структура та особливості заробітної плати

Відповідно до ст. 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 р. з метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду держави-учасниці зобов'язалися: а) визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень; б) визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для окремих випадків; в) визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності; г) визнати право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення з роботи; д) дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями.

У трудовому законодавстві України для позначення винагороди, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу використовуються два терміни: "заробітна плата" та "оплата праці". З точки зору прав та обов'язків сторін трудових правовідносин вони є синонімами, тому не випадково, що в багатьох нормативно-правових актах при визначенні однієї з категорій використовується інша і навпаки. Зокрема, в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою правління Національного банку України від 19 березня 2003 р. №124 оплата праці визначається як заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками та службовцями. У буквальному сенсі "заробітна плата" - це об'єкт правовідносин, а "оплата праці" - це дія роботодавця по відношенню до виконаної працівником роботи.

Відповідно до положень Закону України "Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Принципово схоже визначення міститься і в ст. 1 Конвенції МОП №95 "Про захист заробітної плати" 1949 р. (ратифікована Україною 4 серпня 1961 р.). Відповідно до неї термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, па підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку викопано чи має бути викопано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Законом України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати. До її складу, зокрема, входять: а) основна заробітна плата; б) додаткова заробітна плата; в) інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Структура заробітної плати схожа па структуру фонду оплати праці, який застосовується для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників. Основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці містить Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. №5. Відповідно до неї до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за викопану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. До складу Фонду основної заробітної плати належать:

1. Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2. Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою.

3. Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

4. Оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

5. Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

6. Оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).

7. Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

8. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт:

1. згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

2. згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;

3. згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Фонд додаткової заробітної плати включає:

1. Надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за:

1. суміщення професій (посад);

2. розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;

3. виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

1.4. роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці;

5. інтенсивність праці;

6. роботу в нічний час;

7. керівництво бригадою;

8. класність водіям (машиністам) транспортних засобів;

9. знання та використання в роботі іноземної мови;

1.10. допуск до державної таємниці;

1. 11. науковий ступінь тощо.

2. Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).

3. Оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством.

4. Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством.

5. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

6. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

7. Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів па відшкодування їхньої оплати тощо.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати складають:

1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках.

2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема: винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду; премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження пової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції па експорт та інші; премії за виконання важливих та особливо важливих завдань; одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі); грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків; вартість безкоштовно наданих працівникам акцій тощо).

3. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним етапом).

4. Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

1. витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, пов'язаних із добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна);

2. оплата або дотації па харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

3. оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

4. вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей па лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства;

5. вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) тощо.

Деякі виплати не належать до фонду оплати праці. До їх числа, зокрема, відносяться:

1. Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державною соціального страхування:

• допомога по тимчасовій непрацездатності; допомога по вагітності та пологах; допомога при народженні дитини;

• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• допомога на поховання;

• оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

• допомога по частковому безробіттю.

3. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

4. Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім'ям із неповнолітніми дітьми).

5. Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей.

6. Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам).

7. Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам.

8. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

9. Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення та інші виплати.

Як бачимо, основним критерієм для віднесення до заробітної плати будь-яких виплат, що провадяться роботодавцем своїм працівникам, є їх зв'язок із виконанням таким працівником роботи відповідно до трудового договору, укладеного з таким роботодавцем.

Заробітна плата суттєво відрізняється від оплати праці за цивільно-правовими договорами (надання послуг, підряд, доручення, комісії тощо). Основними відмінностями є такі:

а) заробітна плата є оплатою процесу праці, а оплата праці за цивільним договором є оплатою кінцевого результату праці (так, згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сто- рона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовни- ка) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити вико- навцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що вста- новлені договором. Таким чином, на виконавця покладено обов'язок на- дати послугу (одноразово) і надано право на одержання відповідної пла- ти за таку послугу, а замовник зобов'язаний оплатити таку одноразову послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги вико- навцем. Тобто за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення роботи й оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (на- даних послуг));

б) за цивільним договором праця оплачується, як правило, не систе- матично, а одноразово (так, за ст. 837 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обу- мовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу вико- нано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором);

в) за цивільним договором відсутній розмір мінімальної заробітної плати, а розмір винагороди встановлюється сторонами (приміром, згідно зі ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити ко- місіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. І тільки якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги);

г) в оплаті праці за цивільним договором відсутня структура;

д) для трудового права характерним є поєднання державного та до- говірного регулювання оплати праці, в цивільному ж праві такс поєднан- ня відсутнє;

є) за цивільно-правовими договорами відсутні раніш установлені по- казники підвищення або зниження оплати праці.