Прееклампсія

Діагностичні критерії тяжкості прееклампсії/еклампсії
Діагноз	Діаст. АТ, мм рт.ст.	Протеїнурія, г/доб	Інші ознаки
Гестаційна гіпертензія або легка прееклампсія	90-99	<0,3	–
Прееклампсія середньої тяжкості	100-109	0,3-5,0	Набряки на обличчі, руках Інколи головний біль
Тяжка прееклампсія	110	>5	Набряки генералізовані, значні Головний біль Порушення зору Біль в епігастрії або/та правому підребер'ї Гіперрефлексія Олігурія (< 500 мл/доб) Тромбоцитопенія
Еклампсія	90	0,3	Судомний напад (один чи більше)

Примітка. Наявність у вагітної хоча б одного з критеріїв більш тяжкої прееклам­псії є підставою для відповідного діагнозу.

Додаткові клініко-лабораторні критерії прееклампсії

Ознаки	Легка прееклампсія	Прееклампсія середньої тяжкості	Тяжка прееклампсія
Сечова кислота, ммоль/л	< 0,35	0,35-0,45	> 0,45
Сечовина, ммоль/л	< 4,5	4,5–8,0	> 8
Креатинін, мкмоль/л	< 75	75–120	> 120 або олігурія
Тромбоцити, ·109/л	> 150	80–150	< 80

Інші клініко-лабораторні ознаки прееклампсії:

• зміни на очному дні: гіпертонічна ангіоретинопатія, набряк сітківки;

• зміни концентраційної та видільної функцій нирок (проба Зимницького): зниження добового діурезу (в нормі добовий діурез у вагітних дорівнює 1100-1200 мл), стійка ранкова ізогіпостенурія (відносна густина сечі – 1010-1015), переважання нічної кількості виділеної сечі більше ніж на 1/3 від денної;

• гіпо- і диспротеїнемія: зниження вмісту загального білка сироватки крові до 50-60 г/л, гіпоальбумінемія (до 50 % альбумінів).

• затримка іонів електролітів (особливо натрію) у тканинах і зменшення їх екскреції із сечею;

• зміни в системі гемокоагуляціїї (хронічний ДВЗ-синдром): тромбоцитопенія, збільшення концентрації продуктів деградації фібриногену (ПДФ) і фібриногену В, зростання рівня гематокриту (0,36-0,42), зменшенням (у 3-6 разів) фібринолітичної активності, концентрації фібриногену (£ 2 г/л), активності антитромбіну ІІІ (£ 60 %).

Еклампсія – найтяжча форма пізнього гестозу, що може розвинутись як протягом вагітності (75 % випадків), так і під час пологів і післяпологового періоду, і характеризується приєднанням до симптомів прееклампсії судом не неврогенного походження. Близько 50 % випадків післяпологової еклампсії розвиваються в перші 48 год. після пологів. Еклампсія спостерігається рідко (десяті частки відсотка), але супроводжується високою материнською смертністю.

Основним проявом еклампсії є судомний напад з втратою свідомості. Розрізнюють чотири періоди:

1. Передсудомний період (20-30 сек.): у хворої дрібні фібрилярні посмикування мімічних м’язів, інколи верхніх кінцівок. Погляд фіксований. Дихання збережено.

2. Тонічні судоми поширюються з голови на тулуб і кінцівки (20-30 сек.): обличчя бліде, щелепи стиснуті, можливе прикушування язика, зіниці розширені. Свідомість відсутня, дихання припиняється, пульс не визначається.

3. Клонічні судоми (30-40 сек.) поширюються зверху донизу. Свідомість відсутня, дихання відсутнє, пульс не визначається, обличчя стає буряково-синім.

4. Розв’язування нападу. Дихання поновлюється. Із роту виділяється пінява слина з домішками крові (прикушування язика). Обличчя рожевіє, зіниці звужуються, пульс визначається. Коматозний стан. Після повернення свідомості хвора не пам’ятає про припадок, скаржиться на головний біль, слабкість.

При еклампсії може розвиватись один або декілька (до 100 і більше) судомних нападів через короткі проміжки часу (екламптичний статус). За відсутності адекватного лікування розвивається екламптична кома, коли хвора не опритомнює після судомного нападу. Непритомний стан без нападу судом дістав назву «еклампсія без судом», або «еклампсія без еклампсії».