Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
03_ІММ до самост_роботи.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
150.53 Кб
Скачать

Тема 4. Інформація і комунікації в менеджменті

Управління як інформаційний процес складається з обміну інформацією між органом управління, керованим об’єктом і зовнішнім середовищем. У такому розумінні інформація виступає як основа процесу управління.

Ключовими характеристиками інформації є такі: цінність (корисність), точність достовірність, повнота, оперативність, коректність. Інформацію, що використовується в управлінні, класифікують за різними ознаками: за формою відображення (візуальна, аудіоінформація, аудіовізуальна), за періодом дії (разова, періодична, довгострокова), за змістом (планово-економічна, фінансова, облікова, бухгалтерська, технологічна, довідкова, адміністративна), за формою подання (цифрова, буквена і кодована), за порядком виникнення (первинна і похідна), за характером носіїв інформації (документована і не документована), за призначенням (директивна, звітна і довідково-нормативна), за напрямом руху (вхідна і вихідна), за стабільністю (умовно-змінна, умовно-постійна), за способом відображення (текстова, графічна). Крім того, інформація може поділятись на зовнішню і внутрішню; достовірну і недостовірну; достатню, недостатню і надлишкову; активну і пасивну.

Забезпечення злагодженої роботи підрозділів організації, окремих виконавців, груп працівників, а також необхідних контактів із зовнішнім середовищем вимагає своєчасного передавання інформації різних видів, певної якості, необхідної достовірності тощо. У теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

Невід’ємними елементами процесу комунікацій є: відправник (джерело), повідомлення, канал, отримувач (споживач). Комунікаційний процес охоплює такі етапи: формування або вибір ідеї (зародження ідеї); кодування – перетворення ідеї на повідомлення з допомогою слів, жестів, інтонації; вибір каналу передачі; передавання ідеї (повідомлення); декодування – трансформація символів відправника в думки отримувача; здійснення зворотного зв’язку. У комунікаційних процесах постійно виникають шуми, які деформують зміст повідомлення, спричиняють відхилення, помилки тощо.

Тема 5. Керівництво та лідерство в організації

Для розуміння сутності керівництва та лідерства важливо спочатку усвідомити сутність такої категорії як “влада”. Під владою розуміють можливість впливати на поведінку інших людей.

Вирізняють такі основні форми влади, що можуть бути застосовані керівником: влада примусу, влада винагороди, законна (традиційна) влада, еталонна (харизматична) влада, експертна влада. Виділяють також владу, побудовану на зв’язках, та інформаційну владу.

Центральною фігурою в системі менеджменту кожної організації є менеджер-керівник, який керує організацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Керівництво виступає як вид управлінської діяльності, що на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

Результативність управління часто залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації. Саме для характеристики таких способів і використовується поняття “лідерство”, під яким розуміють це здатність здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації. Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження.

Керівник (менеджер) і лідер – це абсолютно різні поняття: менеджер – це посада, а лідер – визнання групи; менеджер по суті – виконавець чужої волі (власника, ради директорів, інших менеджерів), лідер – завжди ініціатор і інноватор.

У процесі управлінської діяльності керівник виробляє певні способи, важелі та механізми впливу на підлеглих, які в сукупності формують стиль керівництва. Стиль керівництва (авторитарний, демократичний, ліберальний, анархічний) залежить від обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки, виконання завдань організації тощо.