- •1. Товаропросування, його суть, значення та основні форми
- •1.1. Суть та загальні цілі товаропросування
- •1.2. Основні елементи системи товаропросування
- •1.3. Поняття транспортування та основні форми товароруху
- •2. Організаційні структури підприємств оптової торгівлі, їх завдання, функції і напрямки діяльності
- •2.1. Специфіка оптової торгівлі
- •2.2. Інфраструктура оптової торгівлі
- •2.3. Основні завдання комерційно-посередницьких фірм
- •Організаційні функції:
- •Реалізаційні функції:
- •Торгово-посередницькі функції:
- •2.4. Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм
- •3. Торговельне посередництво, як особливий вид підприємницької діяльності на ринку товарів і послуг
- •3.1 Сутність торговельно-посередницької діяльності та її особливості
- •3.2. Функції торговельних посередників
- •3.3. Види торгово-посередницьких фірм
- •Види торгових фірм:
- •2. Комісійні фірми. Їх основні види:
- •4. Торгові дома: основні ознаки, структура, переваги та недоліки
- •4.1. Характеристика та основні ознаки торгових домів
- •2. Дирекція з фінансів та інвестицій:
- •3. Дирекція з інформації:
- •4. Дирекція з мережі філіалів:
- •4.2. Основні завдання і функції торгових домів
- •4.3. Класифікація торгових домів
- •4.4. Переваги і недоліки торгових домів
- •Висновок
- •Список використаної літератури
3. Торговельне посередництво, як особливий вид підприємницької діяльності на ринку товарів і послуг
3.1 Сутність торговельно-посередницької діяльності та її особливості
Торговельно-посередницька діяльність — явище доволі поширене на міжнародних і внутрішніх ринках. В таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція на частку посередників приходиться до половини обороту товарів та послуг.
В Україні торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з одного боку— лібералізація торговлі, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, роздрібленість і віддаленість постачальників і покупців, ускладнення комерційних операцій об’єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного ринку; з іншого— нерозробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників, загальне недовір’я стримують процес формування посередницьких структур, заганяє їх діяльність в “тінь”.
В зв’язку з цим особливої актуальності набувають питання сутності змісту посередництва в умовах національної економіки, форми проявлення, а також механізму регулювання торговельно-посередницької діяльності. Сутність торгового посередництва у нас, нажаль, трактується вузько і не зовсім правильно.
Це поняття зводиться до здійснення угод суб’єктами від імені і за рахунок третьої особи.
Насправді ж його потрібно розглядати як підприємницьку діяльність юридичних або фізичних осіб по забезпеченню комерційних операцій або як стадію обороту товарів та послуг.
При цьому посередники здійснюють угоди як від імені і за рахунок замовника, так і від свого імені.
Торговельно-посередницька діяльність має ряд особливостей:
- представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так і фактичні дії;
- посередники не тільки здійснюють угоди, а часто і фінансують їх, надають послуги, беруть на себе ризик;
- посередники здійснюють угоди і представляють інтереси замовника;
- угоди здійснюються на договірній основі.
Таким чином, торговельне посередництво виступає особливим видом підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг.
Державний класифікатор України (введений Держстандартом України з 01.07.97.р) також відносить торговельне посередництво до окремих видів економічної діяльності у сфері обігу, яка має виражений підприємницький характер.
Торговельне посередництво - обов’язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками - банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.