Форма № н-6.01

ГОРЛІВСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ

Курсова робота

з алгоритмічних мов та програмування

на тему: «Базові засоби мови С++. Технологія складу програмування.

Одномірні масиви.»

Студента II курсу 1ПМ-11 групи

напряму підготовки 6.040301

спеціальності 5.04030101

«Прикладна математика»

Капранова Т. Л.

Керівник Лотоцький О. Л.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Горівка – 2013 рік

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 20 сторінок,3 джерела, 1 додаток

Мета роботи: вивчити об’єктно-орієнтоване програмування та скласти програму мовою Borland C++ до методу

Предмет дослідження: об’єктно-орієнтоване програмування

Об’єкт дослідження: розрахунок оцінок

Методи дослідження: інформаційний, графічний, методи програмування

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Базові засоби мови С++

Розділ 2. Технологія складу програм

Розділ 3. Одномірні масиви

Висновки

Перелік використаних джерел

Додаток A

ВСТУП

Мова C++ є однією з найпоширеніших сучасних мов програмування. Вона займає домінуюче положення в світі персональних комп'ютерів. C++ - універсальна мова високого рівня. Але окрім властивостей, властивих іншим мовам високого рівня (структурність, модульність програм), в неї включені засоби програмування, властиві мовам низького рівня типу Асемблера (побітові операції, операції зрушення, робота з адресами). C++ витончена і зручна для побудови багатомодульних структурованих програм. Вона є могутнім і гнучким засобом для написання на ній операційних систем, їх компонентів. Мова C++ є продовженням і розвитком мови С, розробленої Д. Рітчи на початку сімдесятих років і що набула широке поширення. Сама ж мова C++, розроблена Бьярном Страуструпом, з'явилася лише в 1983 р. До стандарту Д. Рітчи були додані нові елементи, можливості, що істотно розширили його. Це перш за все класи, додавання яких зробило C++ однією з самих широко використовуваних об'єктно-орієнтованих мов програмування. Не дивлячись на відносно недавню розробку, мова C++ до теперішнього часу вже завоювала велику популярність як у професійних, так і програмістів, що починають.

РОЗДІЛ 1.БАЗОВІ ЗАСОБИ МОВИ С++

Програма розв`язання будь-якої задачі на мові С++ складається з однієї або кількох програмних модулів, які називаються функціями. На зовнішньому носії інформації програма може записуватись в одному або кількох файлах. Файл – частина зовнішнього носія, яка має своє ім`я, і при обмінах з пам`яттю, іншими частинами даного носія або з іншими носіями розглядається як одне ціле.

Клас_пам`яті тип ім`я (опис формальних параметрів )

{ тіло функції }

Кожна функція має своє ім`я. Передбачені в ній обчислення записуються в тілі функції за допомогою послідовності операторів мови. При цьому можуть зустрічатись як дії над величинами, які обчислюються в самій функції, так і над невідомими величинами, які надходять в функцію у вигляді аргументів обчислювального процесу. Для прийому деяких аргументів і служать формальні параметри. Це величини,значення яких визначаються іншою функцією, яка визвала дану функцію. В заголовку функції (перший рядок) наводиться клас пам`яті та тип значення, що обчислюється, ім`я функції і опис формальних параметрів. Клас пам`яті показує область програми, де можна звернутись до даної функції. Тип задає тип обчислюємого функцією значення. Клас пам`яті та формальні параметри функції можуть бути відсутніми. Якщо функція крізь своє ім`я не передає значення , то тип задається словом void. При поставлених значеннях формальних параметрів х,у обчислює деяке значення цілого типу (int). Формальні параметри х та у мають відповідно типи цілий (int) та з плаваючою крапкою (float). Величини цілого типу – це цілі числа, які в пам’яті представляються своїми двійковими кодами так, що їх молодші розряди займають початкові чи кінцеві біти виділеного поля. Знак займає один біт й записується для позитивних чисел цифрою 0, для негативних – цифрою 1. В залежності від довжини величини цілого типу бувають короткими та довгими. Для їх опису прийняті відповідно специфікатори short int, int, long int. Величини типу short int в пам*яті займають 2 байти, типу long int – 4 байти і змінюються . довжина величин типу int на стандартній мові не визначена, вона залежить від комп’ютера і компілятора і співпадає з довжиною або short , або long. Для знакових цілих перед специфікатором типу наводиться модифікатор signed, для без знакових – модифікатор unsigned, наприклад , unsigned short. Для величин unsigned int тип можна наводити просто як unsigned, якщо модифікатор не наведений, то по умовчанню ціла величина вважається типу signed. Величини символьного типу – це двоїнні коди будь-яких символів. Для символьних величин прийнятий специфікатор типу shar. Як і цілі, символьні величини можуть бути знаковими (з модифікатором sixgned) і без знаковими (з модифікатором unsigned). По стандарту приймається signed. Величини з плаваючою крапкою або речові – це нормалізор. Таким чином, тип величини характеризує довжину його подання в пам’яті. Він суттєво використовується під час роботи з цією величиною. Нприклад, при множенні цілих чисел х та у виконується операція множення двійкових чисел х та у. Величину типу void використовуються для позначення об’єктів невизначеного типу. Оператори програми записуються у вільному форматі. Але для вірності кожний з них слід починати з нової строки. Наприклад:

main()

{

{

}

}

Оператор вираження: е, являється будь-яким вираженням, котре закінчується крапкою з комою. Виконання цього оператора полягає у розрахуванні вираження е. Оператор безумовного переходу має вигляд goto мітка:. Цей оператор незалежно від стану рахунку передає керування на оператор даної функції, перед яким стоїть задана мітка.

Умовний оператор if має дві форми: простий if та оператор подвійного вибору if-else. Вони мають вигляд

If(e)s

If(e)s1 else s2

Оператор множинного вибору switch дозволяє проводити за однією з галузей множинного гілкування алгоритму.

Існує три типи операторів циклу. Це

for (e1; e2; e3)s

while (e)s

do s while (e)

де e, e1, e2, e3 довільні вирази в тому числі й вирази, які мають в собі операції «кома», s - простий або складений оператор.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ СКЛАДУ ПРОГРАМ

2.1 Структурне програмування

Процес програмування також організується по принципу «зверху до низу» : спочатку кодуються модулі верхнього рівня й складаються текстові приклади для їх відладки, при цьому на місце ще не написаних модулей наступного рівня ставляться тимчасові програми. Тимчасові програми у найпростішому випадку видають повідомлення про те, що їм передано керування, а після того повертають його у викликаючий модуль. В інших випадках тимчасові програми можуть видавати значення, задані заздалегідь або обчислені по спрощеному алгоритмі. Таким чином, спочатку створюється логічний кістяк програми, що потім обростає плоттю коду. Логічно застосовувати до процесу програмування висхідну технологію - написати й налагодити спочатку модулі нижнього рівня, а потім поєднувати їх у більші фрагменти, але цей підхід має ряд недоліків.

По-перше, у процесі кодування верхнього рівня можуть бути розкриті ті або інші труднощі проектування більш низьких рівнів програми. Якщо подібна помилка виявляється в останню чергу потрібні додаткові витрати на переробку вже готових модулів нижнього рівня.

По-друге, для налагодження кожного модуля, а потім більших фрагментів програми потрібно щораз складати свої текстові приклади, і програміст часто змушений імітувати те оточення, у якому повинен працювати модуль.