Лекція 6 методологія системних досліджень

§ 6.1. Основні методологічні принципи системних досліджень

Методологія - це базове начало системного дослідження. Вона включає визначення понять, що використовуються, принципи системного підходу, а також постановку та загальну характеристику основних проблем організації системних досліджень. Методологія побудови та розв’язання проблем сама є системною. Визначення у методології подаються на словесно-інтуїтивному рівні й мають властивість конструктивності.

Засоби системного дослідження ґрунтуються на парадигмі методологія – метод – нотація – засіб.

Методологія визначає основні керуючі положення для визначення етапів дослідження системи, їх послідовність, правила розподілення та призначення методів.

Метод – це систематична процедура або техніка генерації описань компонент системи (наприклад, визначення потоків та структур даних).

Нотації призначені для описання структури системи, даних, етапів їх опрацювання та включають графи, діаграми, таблиці, блок-схеми, формальні та природні мови.

Засоби – це інструментарій для підтримання та посилення методів. Ці інструменти підтримують роботу користувачів у процесі створення та редагування проекту дій в інтерактивному режимі, вони сприяють організації проекту у вигляді ієрархії рівнів абстракції, реалізують перевірки компонент на відповідність.

Методологія розв’язання системних проблем повинна:

• Скеровувати осіб, які приймають рішення, до пояснення взаємодії елементів у системі, розуміючи й те, що деякі елементи можуть діяти незалежно від них.

• Виявляти та пояснювати тенденції до більшої спеціалізації та зменшення зв’язності елементів системи.

• Ідентифікувати та впорядковувати домінуючі елементи перед описанням системи як єдиного цілого, орієнтувати на використання ресурсів насамперед для керування домінуючими елементами.

• При збиранні інформації про систему використовувати творчі здібності повноважних осіб для визначення бажаного призначення та структури системи, ідентифікації складових частин та формування альтернативних стратегій втручання.

• Орієнтувати на остаточний результат, полегшуючи порівняння альтернатив з метою вибору найприйнятнішої.

• Включати механізм зворотного зв’язку для аналізу негативної ентропії, еволюції та стійкості; як відкрита система методологія повинна використовувати інформацію із зовнішнього оточення для перевірки правильності керування системою та модифікації її призначення.

При дослідженні систем виникають дві наступні проблеми:

1. Проблема побудови моделі. Яким чином при заданій меті та цілях побудувати модель системи, яка їх успішно реалізує?

2. Проблема керування. Як необхідно керувати системою, модифікувати її структуру та потоки для реалізації нею свого призначення так, щоби забезпечити динамічну стійкість?

§ 6.2. Схема реалізації проблемної ситуації

Незалежно від конкретних етапів системного дослідження існують основні структурні елементи, основна послідовність „мета – способи досягнення мети – ресурси” реалізації проблемної ситуації. Мета структурується у вигляді дерева цілей, та у більшості випадків у процесі структуризації реалізується спіральний рух гранями піраміди „цілі – функції – проблеми”.

Для дослідження системи та керування нею реалізуються наступні етапи:

• ідентифікація призначення системи;

• ідентифікація ознак системи та взаємних зв’язків між ними;

• ідентифікація структури та функцій системи;

• ідентифікація оточення системи;

• визначення проблеми;

• визначення пріоритетів альтернативних потоків;

• визначення та оцінювання наявності ресурсів, необхідних для реалізації варіантів реалізації проблемної ситуації;

• оцінка ефективності варіантів та вибір прийнятної альтернативи;

• впровадження обраної альтернативи та корегування плану.

Різні автори по-різному визначають послідовність та формулювання етапів системного дослідження проблем, проте для всіх них характерна єдність проглядів та принципова єдність підходів до визначення етапів системного дослідження.