4. Бронхолітичні засоби

Це лікарські препарати, які зменшують тонус гладкої мускулатури бронхів i усувають їх спазм. Вони широко використовуються для лікування бронхіальної астми (періодично виникаючі приступи ядухи внаслідок спазму бронхів) та інших захворювань, що супроводжуються спазмом бронхів. При тривалому їх прийомі вони попереджують появу нападів бронхіальної астми.

ПРЕПАРАТИ.

1. Засоби, що збуджують β₂-адренорецептори бронхів і забезпечують їх розширення.

• β₂-адреномеметики (ізадрин (новодрин, еуспіран), орципреналін (астмопент, алупент), сальбутамол (аеролін, вентолін, сальбувент, саламол), беротек (фенотерол), іпрадол, сальметерол, тербуталін, формотерол, серевент, спіропент, беродуал, дитек, комбівент тощо)

• α,β- адреноміметики (адреналін, ефедрин (теофедрин-нео, Т-федрин, солутан, ефатин).

2. М-холіноблокатори (платифіліну гідротартрат, атровент, вентилат, тровентол) - блокують М-холінорецептори бронхів і забезпечують їх розширення, пригнічують секрецію бронхіальних залоз. Використовують для зняття бронхоспазму, коли він пов'язаний з підвищеним тонусом блукаючого нерва. Менш ефективні за β₂- адреноміметики.

3. До бронхолітичннх засобів міотропної дії належать метилксантини - теофілін (теопек), теофілін ретард, амінофілін ретард, теобіолонг, антастман, дипрофілін, уніфілін, еуфілін, теотард, теобід, еуфілонг. Більш ефективні, порівняно з М-холіноблокаторами, впливають безпосередньо на м'язи бронхів, зменшуючи їх тонус.

Еуфілін (Euphyllinum)

Форма випуску: таблетки 0,15 г, ампули по 1 мл 24 % розчину - внутрішньом'язово, по 10 мл 2,4 % розчину в вену.

Механізм дії: теофіліновмістимий препарат, міотропний спазмолітик, розслаблює м'язи бронхів і судин, розширює вінцєві судини, знижує кров'яний тиск у легеневій артерії, збільшує нирковий кровотік, стимулює серцеву діяльність, проявляє діуретичну дію, гальмує агрегацію тромбоцитів, зменшує набряк мозку, збуджує дихальний центр. Призначають при гострих нападах бронхоспазму внутрішньовенно по 5-10 мл повільно або крапельно в 100-150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в менш тяжких випадках — внутрішньом'язово або всередину по 0,15 г після їди 1-3 рази на день. Підшкірно не використовується, тому що викликає подразнення.

Застосування: при бронхіальній астмі i бронхоспазмах будь-якої етіології, переважно для усунення нападів ядухи; при серцевій астмі, кольках, набряках легень, мозку, при набряках, які супроводжуються підвищеним АТ, набряки серцевого та ниркового походження, для посилення дії діуретиків.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судоми, зниження артеріального тиску.

Протипоказання: гіпотензія, пароксизмальної тахікардія, екстрасистолія, епілепсія, гострий інфаркт міокарду, коронаросклероз, пептична язва.

4. Глюкокортикоїди (преднізолон, метилпреднізолон, урбазон, гідрокортизон, тріамцинолон, бетамезон, беклометазону дипропіонат (бекломет, беклокорт), інгакорт, бутесонід, флутиказон, ізо-корт) - мають протизапальні i протиалергічні властивості, усувають набряк слизової оболонки бронхів, сприяють відновленню i підвищенню чутливості β₂-адренорецепторів бронхів до дії норадреналіну i β₂-адреноміметиків. Глюкокортикоїди застосовують для тривалого лікування, а також при тяжких нападах, виходячи з того, що бронхіальна астма є хронічним запально-алергічним захворюванням. Нерідко раннє припинення кортико-стероїдної терапії призводить до рецидиву бронхіальної астми. Досягнутий клінічний ефект закріплюється тривалим застосуванням цих препаратів у підтримуючих дозах.

5. Стабілізатори мембран тучних клітин - кромоглікат натрію (інтал, іфірал, кромоген, кромолін), недокроміл натрію (тайлед), кетотифен (задитен) гальмують виділення медіаторів, здатних викликати бронхоспазм (гістамін), усувають набряк слизової оболонки бронхів і застосовуються для профілактики приступів бронхіальної астми.

6. Крім перерахованих вище груп лікарських засобів для лікування бронхіальної астми застосовують антимедіаторні препарати:

• антигістамінні (гістадил, дімедрол, тавегіл, піпольфен, фенкарол, діазолін);

• антисеротонінові (стугерон);

• антибрадикінові (продектин, трипсин, плазмін, трасилол);

• а також антибактеріальні і відхаркувальні засоби.

Невідкладна допомога при нападі бронхіальної астми.

Мета - відновлення бронхіальної прохідності i переривання нападу ядухи. Основні заходи повинні спрямовуватися на боротьбу з бронхоспазмом, набряком слизової оболонки бронхів та гіпоксією, що розвивається.

Призначають: адреналін під шкіру 0,3 – 0,5 мл 0,1 % розчину; інгаляційно астмопент, беротек, сальбутамол; в вену по 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну.

Під час приступу середнього ступеня тяжкості призначають бронхолітичні суміші підшкірно, 1 мл 2,4 % розчину еуфіліну з 20 мл 40 % розчину глюкози внутрішньовенно і 0,5 мл 0,05 % розчину алупенту внутрішньом’язово.

При тяжких нападах ядухи застосовують преднізолон чи інші глюкокортикоїди. Можна починати лікування з внутрішньовенного введення преднізолону по 0,025 - 0,05 - 0,1 г на добу або гідрокортизону по 0,15 - 0,2 г на добу. Після припинення ядухи дозу преднізолону зменшують поступово - на 0,0025 г кожні 2-3 дні.

У разі розвитку серцевої недостатності призначають серцеві глікозиди (строфантин, корглікон), проводять оксигенотерапію, при гіпоксичній комі переходять на штучну вентиляцію легень.

Дуже відповідальною є терапія астматичного стану, тобто яду­хи, зумовленої стійким i тривалим порушенням бронхіальної прохідності, яка триває більше доби i не піддається звичайним методам лікування. В такому випадку протипоказані β₂-адреноміметики, вводяться хворим глюкокортикоїди i еуфілін.