РЕЧОВИНИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ОРГАН1В ДИХАННЯ.

ПЛАН.

1. Стимулятори дихання

2. Протикашльові засоби

3. Відхаркувальні засоби

4. Бронхолітичні засоби

5. Засоби, які застосовуються при набряку легень.

1. Cтимулятори дихання

Стимулятори дихання - це речовини, які тими чи іншими механізмами здатні стимулювати дихальний центр та збільшувати ча­стоту і глибину дихання. Стимуляторами дихання є аналептики, які відновлюють дихальний центр при його пригніченні. Здатність препаратів стимулювати дихання використовують при передозуванні засобів для наркозу, снодійних, анальгетиків, отруєннях чадним газом, ослабленні дихання при інфекційних захворюваннях, при асфіксії новонароджених.

До стимуляторів дихання належать:

• препарати центральної дії (кофеїн, бемегрид, етимізол) - викликають підвищення тонусу дихального центру довгастого мозку шляхом прямого впливу на нього;

• препарати, які рефлекторно збуджують дихальний центр – Н-холіноміметики (цититон, лобеліну гідрохлорид) - показані лише у випадках пригнічення ди­хання, коли збережена рефлекторна збудливість дихального цент­ру, тому їх застосування обмежене.

• препарати змішаної дії (кордіамін, вуглекислота) - їх стимулююча дія на дихальний центр складаеться з прямого та рефлекторного впливу на дихальний центр.

Стимулятори дихання призначають при нетяжких отруєннях засобами, що пригнічують ЦНС. В разі тяжких отруєнь призначення аналептиків протипоказане, бо застосування навіть в великих дозах не приводить до необхідної стимуляції дихання, а при недостатньому надходженні кисню така дія може привести до порушення життєдіяльності нервових клітин.

2. Протикашльові засоби

Протикашльові засоби - це лікарські препарати, які різними механізмами усувають кашель. У більшості випадків кашель є пристосувальною реакцією організму, яка спрямована на видалення з дихальних шляхів сторонніх тіл або харкотиння. Кашльовий рефлекс здійснюється за участю кашльового центру, що міститься в довгастому мозку і тісно пов’язаний з дихальним центром. Речовини, які пригнічують кашльовий центр, можуть пригнічувати і дихальний центр. Незалежно від причини, частий кашель, особливо у вигляді тривалих нападів, сприяе розвитку емфіземи легень i легеневої гіпертензії. Тому у багатьох ситуаціях синд­ром кашлю потребує адекватного лікування.

Протикашльові засоби поділяються на препарати центральної дії (кодеїн, глауцину гідрохлорид, тусупрекс) та периферичної дії (лібексин). Для перших характерний пригнічувальний вплив на цен­тральні ланки кашльового рефлексу. Засоби периферичної дії зменьшують кашель за рахунок зниження чутливості до подразників слизової оболонки дихальних шляхів. Досить часто препарати комбінуються з відхаркувальними засобами.

- препарати центральної дії наркотичного типу дії

Кодеїну фосфат (Codeini phosphas)

Форма випуску: порошок, входить до складу препаратів "Кодтерпін", ''Таблетки від кашлю".

Механізм дії: алкалоїд опію, по фармакологічним властивостям подібний до морфіну, але виявляє слабкішу анальгезуючу дію, менш пригнічує дихальний центр і гальмує перистальтику травного каналу, більш вибіркова дія на кашльовий центр. Пригнічує збудливість кашльового центру, виявляє сильну протикашльову дію. Тривале i часте використання недопустимее у зв'язку з його здатністю викликати наркотичну залежність. Призначають по 0,01 – 0,02 г 2 – 3 рази на день.

Застосування: при сухому кашлі, при ка­шлі, що має стійкий, виснажувальний характер, у складі таблеток “Пенталгін”, “Седалгін” при невралгіях, сильному головному болю.

Побічні ефекти: нудота, запаморочення, сонливість, закрепи.

Протипоказання: дітям до 2 років.

- препарати центральної дії ненаркотичного типу дії

Глауцину гідрохлорид (глаувент) (Glaucini hydrochloridum)

Форма випуску: таблетки 0,05 г.

Механізм дії: вибірково пригнічує кашльовий центр, не пригнічує дихальний центр, не викликає звикання, наркотичної залежності, не впливає на функцію травного каналу. Виявляє адреноблокуючу дію. Призначають по 1 таблетці 2-3 рази на день після їди.

Застосування: при захворюваннях легень i верхніх дихальних шляхів.

Побічні ефекти: запаморочення, нудота, помірна гіпотензивна дія.

Протипоказання: гіпотонія, інфаркт міокарду

Бронхолітин (Broncholytinum)

Форма випуску: сироп у флаконах 125 мл.

Механізм дії: містить глауцин і ефедрин, вибірково пригнічує кашльовий центр, знімає набряк слизової оболонки бронхів, виявляє сильну протикашльову й бронхолітичну дію. .Призначають по 1 столовій ложці (дітям 1–2 чайні ложки) 2-3 рази на день.

Застосування: гострі, хронічні бронхіти, астмоїдні стани.

Тусупрекс (Tussuprex)

Форма випуску: таблетки 0,01 - 0,02 г.

Механізм дії: протикашльовий засіб, який гальмує кашльовий центр. Не пригнічує дихальний центр, не викликае наркотичної залежності. Володіє місцевоанестезуючими властивостями. Призначаеться по 1 таблетці 3-4 рази на добу.

Застосування: при захворюваннях легень i верхніх дихальних шляхів.

Стоптусин (Stoptussin)

Форма випуску: таблетки, драже 0,005 г, краплі у флаконах по 10 мл (0,01-0,02 г), сироп у флаконах 100 мл (0,04 г).

Механізм дії: протикашльова, помірна бронхолітична, відхаркувальна, протизапальна дія. Призначаеться всередину по 1 таблетці 3-4 рази на добу (не розжовувати), по 10 – 20 крапель 3 рази на день, дітям сироп пл. 1 чайній ложці 3-5 раз на день.

Застосування: гострий і хронічний кашель

Протипоказання: дітям до 12 років.

- Препарати периферичної дії

Лібексин (Libexin)

Форма випуску: таблетки 0,1 г.

Механізм дії: протикашльовий засіб периферичної дії, виявляє місцево-анестезуючий вплив на слизову оболонку дихальних шляхів, деяку бронхолітичну активність, протизапальну дію. За протикашльовою ефективністю близький до кодеїну. Не пригнічує дихальний центр, не викликае наркотичної залежності. Призначають по 1 таблетці 3-4 рази на день. Таблетки не розжовувати для попередження анестезії слизової оболонки рота.

Застосування: при ка­тарах верхніх дихальних шляхів, при гострих і хронічних бронхітах, бронхопневмонії, бронхіальній астмі, емфіземі легень.