1). За економічним змістом на податки на:

- доходи (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб) – стягується при наявності прибутку або доходу;

- споживання (ПДВ)- його розмір закладається в ціну товару і тому сплачується покупцями;

- майно (податок на землю, нерухомість, з транспортних засобів) – стягується із власників, або користувачів майном.

2). За формою взаємовідносин платника податків та держави:

- прямі податки, сплата яких безпосередньо пов’язана з платником податку і податковою базою, при цьому податок сплачує суб’єкт в якого формується податкова база (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість);

- непрямі податки, сплата яких пов’язана з ціноутворюючим механізмом, при цьому не зважаючи на те що сплачують їх підприємства, фактично вони перекладаються на споживачів (акцизи, мито, ПДВ, податок з обороту).

3). За рівнем запровадження:

- загальнодержавні – запроваджуються центральними органами влади;

- місцеві – запроваджуються місцевими органами влади, вони діють тільки на певній території. Хоча запровадження місцевих податків, як правило здійснюється за переліком затвердженими центральними органами влади.

4). За способом зарахування:

- регулюючі податки – які надходять до бюджетів кількох рівнів;

- закріплені податки – надходять до бюджетів одного рівня.

5) За методом нарахування:

- розкладні податки – встановлюються в абсолютних розмірах, податкова база відсутня;

- окладні (квотарні) податки – нараховуються за ставками, залежно від розміру податкової бази.

Елементи податку:

- об’єкт податку (податкова база) – це явище чи процес, наявність якого зобов’язує платника сплачувати обов’язкові платежі;

- суб’єкт податку – це особа, на яку покладено зобов’язання з сплати податку;

- джерело податку – фонд чи дохід з якого податок сплачується;

- ставка податку – офіційно встановлений розмір податку на одиницю бази оподаткування.

Існує три методи встановлення ставки:

• інтуїтивний – встановлюються органами влади на свій розсуд;

• емпірично-аналітичний – встановлюється на підставі аналізу даних за попередній період і емпіричних висновків;

• економіко-математичного моделювання – встановлюються на основі побудови моделей із врахуванням впливу основних факторів (інтересів держави, платників та суспільства).

Одиниця оподаткування – масштаб вимірювання податкової бази, який використовується для визначення належної до сплати суми.

Податкові пільги – це передбачене законом зменшення податкових зобов’язань.

Існує 4 види пільг:

• повне звільнення платників від оподаткування;

• повне або часткове звільнення об’єкта оподаткування або податкової бази та використання неоподатковуваного мінімуму;

• зниження податкових ставок і використання нульової ставки;

• зменшення належної до сплати суми нарахованого податку.

Норма оподаткування – встановлене співвідношення між сумою податкових надходжень за певний період і податковою базою.

3. Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регулювання та організації стягнення податків і платежів.

Метою податкової політики є формування державного та місцевих бюджетів за одночасного стимулювання ділової активності підприємств.

Податки, з одного боку, збільшуючи державні доходи, з іншого, гальмують розвиток підприємництва. Тому, податкова політика повинна враховувати п’ять основних критеріїв, які враховують інтереси держави і підприємств:

- фіскальної достатності;

- економічної ефективності:

- соціальної справедливості;

- стабільності;

- гнучкості.

1). Фіскальна достатність – це здатність податкової системи забезпечити державні видатки, виходячи з інтересів держави.

Для визначення фіскальної достатності досліджується пропорційна залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування:

y = A1 · T,

де, y – величина податкових надходжень;

A1 – коефіцієнт залежності;

T – норма оподаткування.

y у = А1 · Т

0 T

Рис. 1. Графік залежності норми оподаткування і величини податкових надходжень.

2). Залежність економічної ефективності роботи підприємств від рівня оподаткування досліджується через визначення впливу податків на чистий прибуток підприємств:

Уп = А2 / Т,

де: Уп – величина чистого прибутку;

А2 – коефіцієнт залежності прибутку від податкового навантаження;

Уп

Уп = А2 / Т

0 Т

Рис 2. Залежність чистого прибутку підприємств від норми оподаткування.

3). Критерій справедливості розглядається у двох аспектах:

3.1. скорочення реальних доходів громадян – платників податків внаслідок сплати податків.

РД

1 00 % РД = НД – А3 · Т

100 % Т

Рис. 3. Залежність реальних доходів громадян від рівня оподаткування.

де: РД – реальні доходи,

НД – номінальні доходи,

А3 – коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платників податків від рівня оподаткування;

Т – рівень оподаткування.

3.2. повернення частини номінальних доходів, що перерозподіляються за допомогою податків через бюджет у вигляді, суспільних благ і трансферних платежів, які надаються державою.

СБ

СБ = Т

0 Т

Рис. 4. Залежність обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

СБ – суспільні блага;

Т - норма оподаткування;

Ан – коефіцієнт залежності обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

В реальній ситуації необхідно одночасно враховувати всі чотири залежності.

4). Критерій стабільності передбачає незмінність податків та порядку їх стягування протягом тривалого періоду, що дозволяє:

- платникам податків правильно розрахувати їх вплив на кінцеві результати роботи підприємств;

- покращити робота платників податків та ДПС.

4. Податкова система це сукупність встановлених у державі податків та платежів.

Система оподаткування – це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до бюджетів.

Принципи оптимальної побудови податкової системи:

1) принцип вигоди та адміністративної зручності полягає, у тому, що втрати від сплати податків повинні бути компенсовані вигодами, які платники отримують за рахунок державних видатків, крім того податкова система повинна бути зручною для платників і державних органів;

2) принцип платоспроможності передбачає, що податковий тягар (величина податкових зобов’язань) має визначатися в залежності від платоспроможності платників податків.

Для цього необхідно забезпечити горизонтальну та вертикальну рівність в оподаткуванні.

Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю та податковою базою протягом певного періоду сплачують однакові суми податків.

Вертикальна рівність досягається коли платники податків з різною платоспроможністю сплачують різні суми. Це можливо при застосуванні прогресивних шкал оподаткування.

СПП Б

А

0. РД

Рис. 5. Залежність ставки податкових платежів від рівня доходності платників.

СПП – ставки податкових платежів;

РД – рівень доходності;

А – пропорційна шкала оподаткування;

Б – прогресивна шкала оподаткування.

3) принцип визначальної бази означає, що податкова система в країні повинна формуватися згідно з певною соціально-економічною доктриною, з врахуванням державних та місцевих видатків.

При цьому потрібно враховувати, що збільшення податкового навантаження на платників тільки до певного рівня збільшує державні доходи, з певного моменту вони починають падати через зменшення рівня доходності підприємств та тінізації частини економіки.

5 . До 2011 року в Україні Законами було встановлено і діяли 24 загальнодержавних і 14 місцевих податків і зборів, а також єдиний податок запроваджений Указом президента України.

З 2011 року після запровадження Нового податкового кодексу їх кількість зменшилася до: 18 загальнодержавних податків і зборів та 5 місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та збори, які діють з 01.01.2011 р.:

1. Податок на додану вартість (ПДВ).

2. Податок на прибуток підприємств (ППП).

3. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО).

4. Акцизний податок (АЗ).

5. Мито.

6. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

7. Екологічний податок.

8. Рентна плата за транспортування нафти, нафтопродуктів, газу та аміаку.

9. Рентна плата за видобування нафти, газу і газового конденсату.

10. Плата за користування надрами.

11. Плата за землю.

12. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

13. Збір за спеціальне використання води.

14. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

15. Фіксований сільськогосподарський податок.

16. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

17. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

18. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

Місцеві податки та збори, які запроваджені з 01.01.2011 р.:

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Єдиний податок.

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

4. Збір за місце для паркування транспортних засобів.

5. Туристичний збір.