Тема 2. Правові основи оподаткування в Україні

Перелік ключових понять теми:

Податки та їх характерні ознаки, функції податків, юридичний склад податку, суб’єкт податку, види неподаткових доходів, поняття збору і мита, класифікація податкових платежів, податкові правовідносини та норми, об’єкт оподаткування, принципи оподаткування, джерела податкового права, елементи податкового закону, податкова система.

Податковий кодекс України прийнятий Верховною Радою України і набув юридичної сили Законом України № 2755 – VI від 2 грудня 2010 р., підписаний Президентом України.

Податковий кодекс складається з 19 розділів в т.ч. Прикінцеві положення, 340 статей.

Ст. 7 – закріплює загальні засади встановлення податків і зборів;

Ст. 8 – види податків і зборів;

Ст. 9 – загальнодержавні податки і збори: всього 18 податків, зборів і мито: 6 податків; 7 зборів; 1 мито; 4 плати.

Ст. 10 – місцеві податки і збори: всього 5 податків і зборів: 2 податки; 3 збори.

Термін „податок” може розглядатися як правова і як прикладна категорії.

Правова, тому що встановлюється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базується на актах вищої юридичної сили.

Як прикладна категорія, податок становить національний, безвідплатний, безповоротній, безумовний і обов’язків платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі акта Верховної Ради України або ради місцевого самоврядування.

Податки – найбільш важливий і впливовий інструмент регулювання економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Податки відіграють значну роль у формуванні доходної частини бюджету.

Податок – це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах визначених законодавством України.

Збір – це плата що стягується державою за право участі у чому-небудь чи право користування чим-небудь або здійснювати певний вид діяльності.

Мито – це плата, що стягується з платників за вчинення державними органами чи установами певних дій на користь платника.

Юридичні ознаки податку:

▪ закріплений актом компетентного органу держави;

▪ індивідуальна безоплатність і безумовність;

▪ безповоротний характер податків;

▪ не цільовий характер (абстрактність) податків;

▪ податок зараховується до бюджету відповідного рівня;

▪ обов’язковий характер податку;

▪ платіж у грошовій формі.

Податки покликані виконувати ряд функцій, які визначають сутність і обумовлюють їх призначення: фіскальна (fiscus (лат.) – держказна) функція; регулююча; стимулююча; контрольна; розподільча.

Елементи податку:

Виділяють основні (суттєві) та додаткові (факультативні) елементи додатку. Основними є ті його складові, без яких податкове зобов’язання та порядок його виконання не може вважатися визначеним (встановленим).

До основних елементів належить (ст. 7 Податкового Кодексу України):

● платник податку (суб’єкт);

● предмет і об’єкт оподаткування;

● податкова база;

● податковий період;

● ставка податку;

● порядок і способи обчислення податку;

● способи та строки сплати податку та порядок подання звітності.

Факультативні (додаткові) – відсутність яких у податку не впливає на ступінь визначеності податкового зобов’язання, їх наявність не є обов’язковою.

До них відносяться:

● податкові пільги;

● повернення не правильно сплачених сум податків;

● відповідальність за порушення норм податкового закону;

● обов’язок подавати декларацію і т.д.;

Класифікація податкових платежів:

1. За територіальною ознакою:

• загальнодержавні податки і збори;

• місцеві податки і збори.

2. Залежно від платника:

• які сплачують юридичні особи;

• які сплачують фізичні особи;

• змішані податки і збори.

3. За методом (формою) оподаткування:

• прямі;

• непрямі.

4. Залежно від спрямування:

• які зараховуються виключно до ДБУ;

• які зараховуються до місцевих бюджетів;

• пропорційні податки і збори;

• податки і збори з яких формуються цільові позабюджетні фонди коштів.

5. Залежно від періодичності сплати:

• разові;

• систематичні.

6. Залежно від характеру виконання:

• загального призначення;

• цільові.

Платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу – юридичні і фізичні особи, на яких законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і інші обов’язкові платежі

Платники податків поділяються на дві групи, в залежності від постійного місцеперебування: резиденти; нерезиденти.

Не можуть бути платниками податку :

а) органи, що входять у систему органів державної влади й управління, органи місцевого самоврядування в межах виконання покладених на них функцій;

б) релігійні організації.

Об’єкт оподаткування – дохід (прибуток), додаткова вартість продукції, вартість окремих товарів, майно юридичних, фізичних осіб, операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (ст. 22 ПКУ).

Субєктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права, яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Загальну систему принципів оподаткування сформулював Адам Сміт, але вона була розвинена його послідовниками.

1. Стабільність і передбачуваність.

2. Гнучкість – оперативна зміна елементів податку.

3. Рівновага – перш за все структурна рівновага.

4. Рухливість – зміна, переміщення податкової бази, або поява нових форм податків.

5. Вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкові вилучення.

6. Зручність як для платника так і для контролюючого органу.

7. Рівність – однаковий обов’язок платників податків при рівних оцінних умовах і розмірах доходів.

8. Стимулювання для отримання більш високих доходів.

9. Економічність, щоб доходи від збору не перевищували витрати на їх контроль і збір.

10. Рівномірність охоплення.

Потрібно чітко розрізняти поняття податкової системи і системи оподаткування, знати всі податки і збори, що складають систему оподаткування, основні критерії класифікації податків за видами.

Податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові правовідносини – це суспільні відносини, що виникають на підставі податково-правових нори, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджетів і публічних цільових фондів та наданням податкової звітності.

Найголовніша особливість податкових правовідносин полягає у тому, що вони виникають у процесі публічної фінансової діяльності, а галузевою ознакою є те, що однією зі сторін завжди є держава (уповноважений нею орган).

Специфікою податкових правовідносин є:

а) цільова системність (підпорядкована тільки податкам, зборам, обов’язковим платежам);

б) формальна визначеність – норми регулюють зв’язки, що встановлюються між суб’єктами податкових правовідносин;

в) забезпечені державним примусом (владно-майновий характер).

Податкові правовідносини поділяють на матеріальні та процесуальні, а за структурою – на прості та складні.

Об’єктом регулювання правовідносин є грошові кошти платників, які надходять до бюджетів (фондів).

Суб’єктами є фізичні та юридичні особи, поведінку яких регулюють норми податкового права і які можуть стати учасниками цих відносин, носіями суб’єктивних прав та обов’язків.

До суб’єктів правовідносин зараховують державу (в особі представницьких органів, що ухвалюють нормативні акти щодо оподаткування); податкові, митні органи, органи Держказначейства, публічні фонди; платників податків, зборів, обов’язкових платежів. У вузькому розумінні суб’єкти податкових правовідносин – податкові органи та платники податків (фізичні, юридичні особи та податкові агенти).