
- •I. Попередня стадія експертизи
- •II. Аналітична стадія експертизи
- •2.1.2. Рельєф
- •2.1.3. Гірничо-геологічні умови
- •2.1.4. Водні об'єкти.
- •2.1.5. Грунти та їх характеристики.
- •2.1.6. Лісові ресурси.
- •2 1.7. Тваринний світ.
- •2.1.8. Населення і соціальна сфера.
- •2.1.9. Визначення категорії ступеня перетвореності ландшафту та екологічної стійкості ландшафту.
- •2.2.Фактори антропогенного впливу на компоненти природного середовища, їх характеристика, спрямованість та об'єми впливу.
- •2.2.1.Промислове виробництво.
- •2.2.2. Сільськогосподарське виробництво
- •2.2.3. Комунальне господарство
- •2.2.4. Транспорт
- •2.2.5. Енергетика
- •2.2.6. Рекреація
- •2.2.7. Туризм
- •2.3. Оцінка існуючого стану території.
- •2.4. Оцінка факторів впливу на компоненти природного середовища.
- •2.5. Прогнозні фактори та об’єкти антропогенного впливу на компоненти природного впливу.
- •2.6. Виявлення та формування екологічних проблем на території.
- •III. Збалансованість природного потенціалу територій з антропогенним навантаженням на неї.
- •3.1. Визначення ступення збалансованості щодо компонентів природного середовища.
- •3.1.1. Повітряний басейн
- •3.1.2. Водні ресурси.
- •3.1.3. Визначення техногенного навантаження за басейновими ділянками і території в цілому.
- •3.1.4. Земельні ресурси.
- •3.1.5. Лісові ресурси.
- •3.1.5. Тваринний світ.
- •3.1.6. Населення та соціальна сфера.
- •3.1.7. Інтегрована (комплексна) оцінка стану природного середовища.
2.1.8. Населення і соціальна сфера.
Чисельність населення 71 922 особи, у т.ч. 54,3% жінок.
Не репродуктивний вік (0-14 років) 13,7%.
Репродуктивний вік (15-59 років) 66,3%.
Після продуктивний вік 20%
Рівень безробіття 1%.
Року 1686 при укладенні мирного договору між Московським царством та Річчю Посполитою, у вимогах згадується Вишгород. Після затяжної війни в ньому налічується лише дев'ять дворів та одна спустошена церква. У подальшому, за часів Російської Імперії, поселення значно збільшилось. У 1861 році населення Вишгорода вже становило 864 особи, а кожного літа кількість населення могла збільшуватись до 1350 осіб, завдяки робітникам, що працювали на місцевих цегельних фабриках.У 1900 році воно сягає 1595 осіб, на той час у селі діяли: одна церковнопарафіяльна школа, один фельдшер, три кузні та два цегляних заводи в яких працювало 310 робітників; всі працівники були захожі з Могильовської, Мінської та Чернігівської губерній. Згідно з переписом 1912 року, у Вишгороді налічувалося 331 селянське господарство, яким належало 1277 десятин землі. З них 6 господарств були безземельними, 31 господарство мало до однієї десятини землі, 113 господарств — від 1 до 3 десятин, 117 господарств — від 3 до 6 десятин кожне. Таким чином, основну масу селян становили бідняки. В той же час 16 заможних жителів села, які мали понад 10 десятин, зосередили в своїх руках 229 десятин землі.
З початком будівництва греблі у 1961 році до поселення починає прибувати багато молоді. Вишгород швидко зростає і з 1962 року стає селищем міського типу, а з січня 1968 року віднесений до категорії міст районного підпорядкування. Кількість мешканців на 1970 рік становить 11 159 осіб.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, до міста були переселені сім'ї з тих населених пунктів, що опинилися у зоні ураження. Результатом цього був значний демографічний злет. У порівнянні переписів населення 1979 та 1989 років, кількість мешканців збільшилась на 32 %.
Слід зауважити, що частина жителів міста зареєстрована в навколишніх селах та місті Києві, тому кількість наявного населення дещо більша від офіційної, і на 2010 рік фактично становила близько 40 тисяч осіб
Відділ освіти Вишгородської районної державної адміністрації, тел. 54-548.
Освітня система району включає в себе 30 загальноосвітніх, 13 дошкільних, 3 позашкільних навчальних заклади, міжшкільний навчально-виробничий комбінат та дитячий будинок змішаного типу “Любисток”. На території району функціонує також Катюжанське вище професійно-технічне училище.
Кількість учнів – 6580 чол.
2.1.9. Визначення категорії ступеня перетвореності ландшафту та екологічної стійкості ландшафту.
Оцінка ступеня екологічної стійкості ландшафту можна проводити двома способами, зокрема шляхом визначення коефіцієнта екологічної стійкості ландшафту з використанням якісних та кількісних показників. За другим способом ( КЕСЛ2 ) використовують біотичні та абіотичні елементи ландшафту.
КЕСЛ2 визначається за формулою:
КЕСЛ2 = ∑Fст / ∑Fнст
де, Fст - площі зайняті сільськогосподарськими культурами і рослинними угрупованням, які мають позитивний вплив на ландшафти;
Fнст - площі зайняті нестабільними елементами ландшафту.
За допомогою розрахункового значення КЕСЛ2 з екологічної точки зору можна характеризувати наступним чином:
≤ 0,5 – ландшафт нестабільний з яскраво вираженою нестабільністю;
0,51 – 1,0 – нестабільний;
1,1 – 4,5 – умовно стабільний;
> 4,5 – ландшафт стабільний з чітко вираженою стабільністю.
КЕСЛ=20,1+4,2+2,3+4,5+3,9/49,0+4,5+6,2+3,2+2,1=0,53
Отже, для території Вишгородського району коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту становить КЕСЛ= 0,53.
При даному значенні КЕСЛ для Вишгородського району характерна нестабільність ландшафту.