2.2.7. Туризм

Відділ культури і туризму засновано в квітні 1972 р. Вишгородською районною радою.

Функції установи:

- координує роботу районних закладів культури;

- надає організаційно-методичну допомогу закладам культурно-мистецької сфери;

- сприяє збереженню та відтворенню історичного середовища міста і сіл, відродження осередків традиційної народної творчості, художніх промислів і ремесел;

- сприяє впровадженню прогресивних форм господарювання в галузі, вдосконаленню господарського механізму в діяльності

- готує в установленому порядку та подає статистичну звітність про стан і розвиток галузі в районі;

- вживає заходів до вдосконалення зовнішньоекономічної діяльноті туристичних підприємств, забезпечує захист їх інтересів на внутрішньому та зовнішньому ринку,

- бере участь у межах своєї компетенції у виконанні міжнародних програм туристичної галузі;

- Організовує бухгалтерський облік, бухгалтерську статистичну звітність про стан і розвиток галузі в районі;

- виконує інші функції згідно з покладеними на нього завданнями.

Відділ культури і туризму утримується за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів і надає такі платні послуги:

- навчання дітей в музичних школах району, гуртках, студіях, любительських об’єднаннях,

- надання послуг в центральній районній бібліотеці (оформлення реєстраційних документів, нічний абонемент, інтернет-центр),

- здача приміщень в аренду.

2.3. Оцінка існуючого стану території.

Аналіз функціонального використання земельного фонду. Основним землекористувачем у Київській області є сільське господарство. Природні та соціально-економічні фактори зумовили формування певних територіальних відмінностей у структурі сільськогосподарського землекористування, що носять зональний характер. Найбільші площі сільськогосподарських угідь (індекс сільськогосподарської освоєності території 0,74), у складі яких домінує рілля, зосереджені в лісостеповій, найбільш ерозійно небезпечній частині області. Для сільськогосподарських земель поліських районів (індекс сільськогосподарської освоєності – 0,26) характерне помітне зменшення (у порівнянні з Лісостепом) ступеня розораності за рахунок збільшення частки природних кормових і лісових угідь.

Оцінка екологічної стабільності, рівня антропогенного навантаження та екологічного стану сільськогосподарських ландшафтів за показниками функціонального використання земель.Одним з найбільш об'єктивних показників стійкості агроландшафтів до деградації є наявність достатньої кількості елементів природної інфраструктури. Визначення екологічної стабільності території та рівня антропогенного навантаження на земельні ресурси показало, що найбільш наближеною до екологічно оптимальної структури територією є Київське Полісся, яке завдяки низькому ступеню розораності земель та середньому рівню антропогенного навантаження (Кан=2,52) має найкращий в області показник екологічної стійкості (Кес=0,74).

Збільшення розораності земель (до 50,4%) зумовило різке підвищення рівня антропогенного тиску на довкілля і зниження екологічної стабільності території перехідної міжзональної смуги та 5-ти районів лісостепової частини області (Кан=3,33, Кес=0,41). Найбільш небезпечна екологічна ситуація склалася на території 13-ти районів Правобережного Лісостепу загальною площею 1135,9 тис. га (42,1% території області), де значне перевищення екологічно обгрунтованих нормативів розораності призвело до втрати притаманної ландшафтам здатності протистояти деградаційним процесам та руйнуванню (Кес=0,28, Кан=3,68).

Оцінка екологічної ефективності систем землекористування за період після проведення земельної реформи засвідчила, що нові земельні відносини загострили проблеми землекористування області, зумовивши зниження екологічної стійкості агроландшафтів та зростання антропогенного тиску на земельні ресурси (на 2,3 і 3,0% відповідно).

Згідно з результатами оцінки екологічного стану сільськогосподарських ландшафтів, проведеної за співвідношенням ріллі (Р) до сумарної площі екологостабілізуючих угідь (ЕСУ), у межах Київської області виділено 5 екотипів територій з екологічним станом від оптимального до критичного.

Оптимальне співвідношення площ Р і ЕСУ (0-й екотип) властиве єдиному поліському району – Вишгородському. Території трьох інших районів зони Полісся належать до І-го, досить стійкого екотипу і також характеризуються підвищеною буферністю та задовільним екологічним станом. Порогостійкі агроландшафти (ІІ-й екотип) локалізовані у перехідній зоні. Їх екологічний стан оцінюється як задовільний, проте навіть незначні структурні зміни можуть погіршити екологічну рівновагу між угіддями. Деградовані агроландшафти з кризовим і критичним екологічним станом (III-й та IV-й екотипи) панують на всій території лісостепової частини області, займаючи близько двох третин загальнообласної площі сільськогосподарських ландшафтів.

Отже, згідно з оцінкою стану агроландшафтів Київської області, проведеною за співвідношенням та складом основних типів угідь, лише райони Полісся характеризуються благополучним екологічним станом, а найбільш вразливою є лісостепова частина області внаслідок високого рівня антропогенної трансформації природних екосистем.