Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин та країнознавства

Звіт

З викладацької практики

Магістра групи ММК – 111

Павлової Н.Г.

Керівник практики :

Канд.іст.наук

Вівчар І.В.

Рівне – 2012

Звіт

Про проходження асистентської практики

Я, Павлова Наталія Григорівна із 1.02.12р по 8.03.12р. проходила асистентську практику на базі Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Із проведеною попередньо настановчою конференцією 31.01.12 р. За час практики мною було проведено 12 пар, з них 8 лекцій, 5 семінарських занять із таких предметів: Дипломатичний протокол та етикет, Гуманітарний чинник у світовій політиці.

Предмет: Дипломатичний протокол та етикет : 6 лекцій, 4 семінарів;

Предмет: Гуманітарний чинник у світовій політиці : 2 лекцій, 2 семінарів.

Під час проходження викладацької практики мною були використані загальні та спеціальні навчальні методи: словесні, наочні, практичні, індуктивний, дедуктивний, репродуктивні, творчі, проблемно-пошукові тощо. При проведенні семінарських занять я використовувала поточні й тематичні методи контролю знань студентів, а також такі форми контролю як: написання сам/контрольн. робіт, усне опитування тощо. При підготовці до лекційних занять я використовувала такі методи: репродуктивні, творчі, проблемно-пошукові, наочні, практичні.

Перед початком практики я пройшла настановчий інструктаж у керівника практики Вівчар І.В. на якому отримала цінні вказівки щодо проведення лекцій та семінарських занять. Зокрема , щодо використання на лекційних заняттях наочного матеріалу, додаткової інформації для підвищення зацікавленості студентів та утримання їхньої уваги протягом занять. Педагогічна практика поглибила і закріпила знання, здобуті в університеті, з фахових дисциплін та допомогла виробити вміння проводити навчально-виховну роботу із студентами віком від 18 до 22 років.

Дипломатичний протокол та етикет

Тема 1. Характеристика дипломатичного корпусу. Обов’язки та функції дуаєна.

Лекція 1:

1. Поняття "дипломатичний корпус".

2. Функції дуаєна .

3. Дипломатичні імунітети і привілеї.

Семінарські заняття :

1. Історія дипломатичного корпусу.

2. Дуаєн. Функції дуаєна.

3. Завдання дипломатів.

4. Склад дипломатичного корпусу.

5. Функції дипломатичного представництва.

6. Дипломатичні привілеї та імунітети.

7. Дипломатичні представництва закордоном.

8. Особливості дипломатичного корпусу країн світу.

9. Інциденти та прициденти.

Тема 1. Характеристика дипломатичного корпусу. Обов’язки та функції дуаєна.

Уперше в історії термін "дипломатичний корпус" було вжито у Відні 1754 року, і мав він радше іронічний характер. Лише на початку XIX ст. термін увійшов у вжиток як окреслення всієї спільноти дипломатичного персоналу, акредитованого в країні перебування. Поняття "дипломатичний корпус" можна трактувати двояко: дипкорпус у вузькому сенсі цього слова — це сукупність незалежних один від одного глав дипломатичних представництв, спільними для яких є країна перебування та характер діяльності; дипкорпус у широкому розумінні слова — це сукупність усіх дипломатичних працівників, яких країна перебування визнає в якості дипломатичного персоналу, а також членів їхніх родин (дружин, чоловіків, неповнолітніх синів та незаміжніх дочок). До дипкорпусу також належать торгпреди (керівники торгово-економічних місій) та їх заступники — спеціальні аташе і члени їхніх сімей. Дипломатичний статус співробітника посольства та членів його родини визначається, насамперед, його урядом через видачу йому дипломатичного паспорта. Трапляються випадки (щоправда, дуже рідко), коли відомство країни перебування відмовляє у визнанні дипломатичного статусу того чи іншого дипломатичного співробітника, якщо його посада не відповідає загальноприйнятій номенклатурі дипломатичних працівників. Відомство закордонних справ систематично видає (як правило, щорічно) довідник "Дипломатичний корпус". Дипломатичний корпус не є інституцією, яка організована на якійсь нормі міжнародного права, він не є також політичним об’єднанням чи організацією зі статусом юридичної особи, не має права втручатися у внутрішні справи країни перебування. Спеціалісти в галузі дипломатичного права дають такі визначення поняття "дипломатичний корпус": "Дипломатичний корпус не є ні юридичною, ні політичною особою. Це лише об’єднання цілком незалежних одна від одної осіб" (П. Прадьє-Фодере "Курс дипломатичного права"; Париж, 1881); "Дипломатичний корпус не може називатися об’єднанням, яке має юридичні права" (Р. Жене "Дипломатичні переговори і дипломатичне право"; Париж, 1931).

Залежно від місцевої практики час перебування глави дипломатичного представництва в країні вираховується від дати вручення ним вірчих грамот главі держави, або від дати вручення завіреної копії вірчих грамот міністру за¬кордонних справ країни перебування. У деяких католицьких країнах (латиноамериканські країни, Польща, Франція, Бельгія) за традицією дуаєном дипломатичного корпусу завжди є папський нунцій. Існують й інші винятки із загальноприйнятої практики. У ряді держав, колишніх французьких колоніях, дуаєном завжди є посол Франції. У Буркіна Фасо така перевага завжди надається послам з африканських держав. Термін "дуаєн" застосовується й щодо консульського корпусу. Дуаєн консульського корпусу - старший серед колег за рангом і перший за датою отримання екзекватури.

Функції дуаєна носять, перш за все, протокольний характер:

• дуаєн виступає від імені дипломатичного корпусу при передачі по¬здоровлення, висловленні співчуття;

• очолює дипломатичний корпус на різних церемоніях, виступає від його імені з промовами;

• підтримує постійний контакт з МЗС, з протокольною службою зов¬нішньополітичного відомства;

• консультує колег з питань протоколу країни перебування й відно¬син із місцевою владою, національних традицій країни;

• організовує прийоми на честь новоприбулих послів і тих, хто завершує свою місію, вручає пам'ятні подарунки;

• виступає на захист привілеїв дипломатичного корпусу, якщо в дип¬ломатів є претензії до місцевої влади;

• згуртовує дипломатичний корпус, заохочує стосунки між його членами.

Дипломатичні імунітети і привілеї. З метою ефективного виконання покладених на них акредитуючою стороною повноважень, іноземні дипломати і дипломатичні представництва в країні перебування забезпечуються привілеями та імунітетами, які гарантує їм Віденська конвенція 1961 року.Імунітет (від латинського "immunitus" — звільнення від чогось) — це звільнення від адміністративної, кримінальної, цивільної юрисдикції країни перебування. Основа дипломатичних імунітетів — особиста недоторканність дипломата. Він не може підлягати арешту чи затриманню у будь-якій формі. Влада країни перебування, звільняючи дипломата від своєї юрисдикції, вживає всіх необхідних заходів для запобігання зазіханням на його особисту свободу та гідність.Привілеї — це пільги, переваги (наприклад, звільнення від податків, митних зборів і догляду тощо), які рядовим іноземним громадянам не надаються. Надаючи іноземним дипломатам особливі права і звільняючи їх від своєї юрисдикції, держава, що приймає, вважає їх "абсолютно вільними" у виконанні своєї місії. Цей принцип походить від суверенного характеру держав та їхньої рівноправності як суб’єктів міжнародного права. Для підтвердження приналежності до дипломатичного персоналу дипломатам та членам їхніх родин служба державного протоколу МЗС видає на підставі закордонних паспортів спеціальні картки, які є свідченням того, що вони користуються всіма привілеями та імунітетами. Дипломати зацікавлені за максимально короткий термін отримати цей документ, бо тільки за його наявності вони можуть ефективно виконувати свої обов’язки, вирішувати питання, які стосуються їхнього проживання в країні перебування.Деякі країни в дипломатичних паспортах не вказують дипломатичний ранг чи посаду в посольстві, а вживають узагальнений термін "дипломат" або "співробітник закордонної служби". У Великобританії взагалі не існує дипломатичних паспортів, а в документах англійських дипломатів є лише запис: "Співробітник дипломатичної служби її Величності". Дипломатичні паспорти видають у США, в них робиться лише запис про те, що їхні власники перебувають за кордоном за призначенням Державного департаменту.