5.4. Протокольні аспекти проведення дипломатичних прийомів

Прихід на прийом і ухід з нього. Головна заповідь дипломата - точність. Пунктуальність - знак поваги до організаторів прийому. Дипломат своєчасно прибуває на прийом і перебуває на ньому не довше, ніж потребують правила пристойності. Бездоганна акуратність у дотриманні часу, строга пунктуальність - осно­вна заповідь протоколу. Запізнення більше ніж на 10 хвилин на прийом з розсадкою, особливо для осіб молодших рангів, завжди вважалось сер­йозним порушенням етикету.

Правила дипломатичного протоколу передбачають, що запрошені на прийом співробітники дипломатичних представництв, міністерства зако­рдонних справ приходять перед прибуттям своїх керівників і йдуть з при­йому після них. Затримуватися на прийомах не рекомендується, оскільки це обтяжливо для господарів.

При приході і залишенні прийому не обов'язково потискати руку кож­ному з присутніх. Вітатися чи прощатися за руку треба тільки з господа­рем та господинею, а всім іншим можна лише вклонитися.

Однією з ознак офіційного протокольного заходу є наявність лінії прийому (зустрічі). На офіційних сніданках, обідах, прийомах без розсадки аранжується лінія прийому (зустрічі) гостей, що надає присутнім мож­ливість привітати господаря, господиню, почесних гостей. Для офіційних заходів правильними є два варіанти аранжування лінії зустрічі:

• господар, почесний гість, господиня, дружина почесного гостя;

• господар, почесний гість, дружина почесного гостя, господиня.

Коли почесним гостем є глава держави, господар і господиня посту­паються своїм місцем і лінія зустрічі виглядає таким чином: глава дер­жави, дружина глави держави, господар, господиня.

Якщо офіційний прийом улаштовується дипломатичним представни­цтвом, наприклад, з нагоди національного свята акредитуючої держави, то запрошених зустрічають посол і старші члени дипломатичного персо­налу (радник, військовий і торговий аташе) з дружинами. Якщо в офіцій­ному прийомі беруть участь лише чоловіки, то запрошених може вітати глава представництва й один співробітник.

Перед лінією зустрічі, як правило, знаходиться помічник, який називає кожного прибулого гостя. Гості не вітаються за руку з помічником або офі­ційною особою, яка стоїть перед лінією прийому і називає офіційні титули та імена гостей. Помічник представляє гостя господарю, який у свою чергу представляє його почесному гостю. Гість, який проходить лінію зустрічі, тисне руку й вітає кожного, хто знаходиться в цій лінії. Лінія зустрічі - це місце для розмови , навіть короткої, з господарем та почесним гостем.

Доречно покласти килимову доріжку від входу до приміщення, де знаходиться лінія прийому, до її закінчення, якщо підлога зроблена з мармуру або полірованого дерева.

На офіційних дипломатичних прийомах першою проходить лінію зу­стрічі особа, яка обіймає офіційну посаду, незалежно від статі, а вже потім - її дружина/чоловік.

Якщо в прийомі бере участь велика кількість гостей, то господарі ві­тають прибулих, залишаючись в лінії прийому близько півгодини, а потім переходять до гостей. їх заступає один із старших дипломатів, який по­винен вчасно помітити поважного гостя , який прибув із запізненням, щоб провести його до господарів, а потім повернутися до лінії прийому. Коли число гостей, які йдуть із прийому, помітно збільшується, господар і гос­подиня повертаються до лінії прийому, де вони прощаються із гостями.

Особливості проведення прийомів з розсадкою гостей

Пунктуальність особливо важлива при проведенні прийомів з розсад­кою, на які гості з'їжджаються протягом 10 хвилин. Якщо ж обставини примусили гостя трохи затриматись і він приїздить, коли прийом уже по­чався, йому слід підійти до господині та господаря, викласти без деталей причину свого спізнення, привітати їх, вклонитися присутнім і зайнята відведене йому місце.

При проведенні прийомів з розсадкою гості зазвичай збираються в аванзалі, де їм може бути запропонований аперитив. Гості за аперитивом вітаються, знайомляться, знаходять у схемі свої місця за банкетним столом, палять, якщо в аванзалі стоять попільнички.

Поява господаря з почесним гостем у залі означає офіційний початок прийому. Ним може бути глава закордонної делегації або високопосадова особа своєї країни. Запрошують за стіл зазвичай не пізніше, ніж через 30 хвилин після призначеного часу, навіть якщо не всі ще зібрались.

Коли гості зібрались і господині повідомили, що обід готовий, вона запрошує гостей до їдальні. На урочистому прийомі з запрошенням дру­жин/чоловіків господар пропонує руку першій дамі і першим проходить до зали. Почесний гість пропонує руку господині, і вони входять останні­ми. Чоловіки повинні провести дам, які будуть сидіти справа від них, на їхні місця. При цьому вони завжди повинні їм пропонувати праву руку. Гості займають місця після того, як сідає господиня. На неофіційному прийомі господиня супроводжує жінок у столову, а господар - чоловіків. Після того, як гості сіли за стіл, їх не можна представляти один одному.

Знак до початку трапези подає господиня. Після того, як вона впев­ниться, що всім гостям вже подано перше блюдо й налите вино, госпо­диня, звертаючись до почесного гостя, бажає йому смачного. Гості слі­дують її прикладу.

Чоловіки повинні в однаковій мірі протягом усієї трапези вести розмову з жінками, які сидять з обох сторін від них. Дама, яка сидить поряд із чоловіком, і особливо з правого боку, має право на увагу незалежно від того, представлений він їй, чи ні.

Господар чи господиня ніколи не доїдають свою страву першими, очі­куючи, поки закінчать їсти гості. Це особливо важливо, коли подана остан­ня страва. У кінці трапези, коли всі гості завершили прийом їжі, господиня обмінюється поглядами з дружиною головного гостя, і коли та дає їй зрозуміти, що час вставати з-за столу, господиня встає зі свого місця, тим самим подаючи сигнал про закінчення трапези всім гостям. Під час трапези палити небажано, так як це може викликати незадоволення інших гос­тей. Відсутність попільниць є натяком на те, що в будинку не палять.

Якщо на прийомі присутній посол та інші співробітники посольства, останні не мають права залишати прийом до того, як піде керівник місії. Послів та інших високопосадових гостей слід проводити до автомобілів. Після закінчення прийому головний гість у супроводі господаря першим залишає прийом.

У деяких країнах прийнято через два-три дні після прийому направити листівку або лист із висловленням подяки за виявлену гостинність. Після званого обіду можна надіслати господині букет квітів.

Приклад листа з подякою.

Шановна пані..., Пишемо Вам, щоб висловити свою подяку за ту гостинність, яку Ви нам вчора виявили. Обід був чудовий, і ми дуже вдячні Вам за люб'язне запрошення. З повагою Підпис

Тости

На сніданках, обідах та інших офіційних дипломатичних прийомах може відбуватися обмін тостами (промовами). Якщо планується виголо­шення тосту (промови), господар надсилає гостю копію свого тосту (про­мови) заздалегідь. Під час важливих політичних зустрічей текст відповіді також надсилається заздалегідь. Текст тосту (промови) високого гостя перекладається мовою країни господаря, а тосту (промови) у відповідь - мовою країни гостя. Переклади промов розкладаються на столах.

Як правило, протокольний тост включає такі елементи: вітання почес­ного гостя; загальні положення щодо причини зустрічі; загальноприйняту форму побажання главі держави та почесним гостям; побажання процві­тання їхній країні та щастя народу. Тост у відповідь має в свою чергу включати: подяку за виявлену гостинність; підкреслення зацікавленості в зустрічі та запевнення у взаємності дружніх почуттів; добрі побажання главі держави, почесним гостям, побажання процвітання народу та країні.

Форма і обсяг тосту значною мірою залежать від традицій країни, яку представляє інша сторона. Доцільно будувати його, наприклад, за прин­ципом притчі або розпочинати з посилання на народну творчість, загаль­новідомий художній твір, Біблію тощо. За будь-яких цитувань слід посила­тися на першоджерело. Між використаною притчею або легендою і поточ­ним станом міждержавних стосунків проводиться паралель. У неформалізованому вигляді дається оцінка відносин, значення даного візиту та його наслідків. Тривалість тосту не повинна перевищувати 5-7 хвилин. На час виголошення промов до залу можуть запрошуватися представники ЗМІ.

У тих випадках, коли на прийомі присутні гості, які представляють кі­лька країн, господар пропонує колективний тост на честь представників різних держав, називаючи їх у порядку протокольного старшинства. На такий тост відповідь від імені усіх зарубіжних гостей проголошує гість, який має найвищий ранг.

Як правило, тост проголошується наприкінці прийому, після десерту. Дипломатична практика України, Росії, деяких інших країн передбачає виголошення тостів на початку прийому (через 15-20 хв. після розміщен­ня за столами). Перед виголошенням тосту подається шампанське. Під час офіційних сніданків, ленчів вино, яке подається протягом прийому, використовують і для тосту.

Якщо гість протягом прийому не пив жодних алкогольних напоїв, однак, перед тостом слід наповнити келих і після виголошення тосту трішки відпити.

На дипломатичному прийомі не обов'язково очікувати на загальний тост. Господар перед початком трапези може коротко привітати гостей, піднімаючи келих і бажаючи смачного.

На початку обіду доречно звернутись до своєї сусідки справа й випи­ти за її здоров'я. Це зовсім не обов'язково робити до того, як вона почне смакувати перше блюдо. Взявши чарку й піднявши її на рівень підборід­дя, слід спіймати погляд своєї сусідки, злегка вклонитися їй і відпити ковток-другий вина. Потім треба знову зробити легкий уклін головою, супро­воджуючи його ввічливою посмішкою. 1 лише після цього поставити чар­ку на місце й продовжити трапезу. Жодні тости, у нашому розумінні, ви­голошувати не слід, достатньо промовити "За Вас!". Не треба очікувати тосту у відповідь з боку сусідки. Жінки пропонують випити лише жінкам. Виняток становить господиня прийому, вона може запропонувати випити будь-якому гостю, який сидить за столом.

Особливості проведення прийомів без розсадки

Прийом типу "а-ля фуршет" проходить стоячи. У середині приміщен­ня або вздовж стін накривають столи білою скатертиною, яка не дохо­дить до підлоги на 5-15 сантиметрів. На столах розставляють посуд: стопки тарілок та прибори (ножі - з правої сторони від тарілок; виделки, покладені на ребро, - з лівої). Справа від посуду у вигляді конусу роз­ставляють пляшки, за ними - келихи, починаючи від найвищих і завер­шуючи найнижчими (для міцних напоїв). На стіл ставлять також тарілки з закусками, гарячими стравами. Можливий і інший варіант обслуговуван­ня гостей. На окремих столах може розставлятися пригощення, на іншо­му - посуд і прибори, а офіціанти подають напої "у рознос", пропонуючи присутнім келихи з напоями.

На фуршеті гість, привітавшись з господарями й знайомими, підхо­дить до столу, бере паперову серветку, тарілку й виделку, йде до того краю столу, де розміщена закуска, і приборами, які знаходяться в блю­дах із закускою, наповнює свою тарілку. їжі потрібно накладати не дуже багато, щоб на тарілці лишалось місце для чарки, та щоб тарілка не ви­глядала неохайно. Приправу треба класти справа на тарілку, відходи й кісточки від маслин, риби, м'яса за допомогою виделки слід обережно класти у верхню ліву частину тарілки. Не треба їсти біля столу, щоб інші могли підійти до нього. Варто також почекати, доки їжу візьме жінка або особа, старша за рангом або за віком.

їсти треба не поспішаючи. Зустрівши когось із знайомих, можна виго­лосити кулуарний тост, що прийнято, наприклад, в Україні та Росії. Якщо вино випите, чарку можна поставити на свою тарілку, яка залишається у лівій руці, правою беруть виделку й приступають до їжі. Йдучи по залу назустріч приятелю або колезі, потрібно взяти чарку в праву руку, у лівій лишається тарілка з виделкою та їжею. Наближаючись до знайомого, чарку ставлять знову на тарілку, щоб звільнити для вітання праву руку. Ходити по залу з чаркою, яка стоїть на тарілці, не можна.

Якщо на фуршеті подають гарячі блюда, то тарілку із залишками їжі, чаркою і виделкою гість ставить у спеціальне місце, де складається увесь брудний посуд (на піднос, стіл або спеціальний візок, який виво­зить офіціант). Поставивши використаний посуд, кожний бере чисту та­рілку, виделку й ніж, а потім підходить до поданої гарячої страви й напо­внює свою тарілку приборами, які тут знаходяться. Великий шматок (на­приклад, біфштекс) можна одразу розрізати на дрібні шматки. Викорис­таний ніж кладуть до брудного посуду у визначеному місці. Далі з таріл­кою в лівій руці гість підходить до столу, наливає собі в чисту чарку вже інший напій (до м'яса - червоне вино або більш міцний напій, до риби - біле). Знову ставить чарку на тарілку, звільняючи таким чином праву ру­ку. Правою рукою він бере виделку, їсть, п'є напої.

Можливий інший варіант поведінки на фуршеті. Спочатку можна взя­ти лише закуски, а поївши і залишивши використаний посуд у спеціаль­ному місці, налити собі напій. Через деякий час, переміщуючись по залу, можна знову поїсти.

Одяг для дипломатичних прийомів

У міжнародній практиці зберігається традиція неухильного дотримання правил вибору одягу при відвідуванні офіційних прийомів. У наш час ці правила такі ж суворі, як і в минулому. Найбільш регламентованим зали­шається одяг для чоловіків. Згідно із нормами дипломатичного етикету чоловіку для участі в офіційних заходах рекомендується мати в своєму гардеробі класичний костюм, смокінг і фрак. Військові повинні брати участь в офіційних прийомах у парадній формі з орденськими колодками.

Вимоги до костюму прості: гарний крій, якісна тканина, спокійні кольо­ри. Офіційний костюм може бути лише однокольоровим. Пізньої осені, взимку, ранньою весною, у вечірній час перевага надається темному костюму, у денний час і влітку - світлому. На прийоми, які влаштовують­ся з нагоди національного свята, на честь або від імені глави держави, глави уряду, міністра закордонних справ, а також на прийоми, які почи­наються від 19.00 і пізніше, надягають лише темні костюми: темно-сірого, темно-синього, чорного кольорів. Чорний костюм призначений для найурочистіших випадків. Костюм може мати ледь помітну смужку, бути двобортним, що є лише питанням смаку.

Відповідно підбираються й інші компоненти - сорочка, краватка, че­ревики, аксесуари. На вечірні прийоми чоловікам рекомендується надя­гати однотонну білу сорочку лише із довгими рукавами. Манжети сороч­ки виглядають з-під піджака на 1-1,5 см. При виборі краватки основна увага приділяється якості. Краватка підбирається в тон костюму, що означає не однокольоровість, а гармонійне співвідношення кольорів. Різниця між діловим одягом і одягом для коктейлів і фуршетів виявля­ється переважно саме в аксесуарах. Чоловіки міняють краватки стрима­них кольорів на більш яскраві, з крупним малюнком. Завжди нарядну фактуру мають жакардові краватки. Краватка доповнюється хустинкою в нагрудній кишені піджака. Краватка та хустинка повинні доповнювати одна одну, не маючи при цьому ідентичного малюнка. На офіційні заходи рекомендується надягати чорні класичні напівчеревики. Колір шкарпеток повинен відповідати костюму або бути темнішим, створюючи м'який пе­рехід до кольору взуття. Важливою деталлю є довжина шкарпеток. Вони повинні бути довгими - до гомілки, щоб чоловік міг сидіти, закинувши ногу за ногу, не відчуваючи незручності за свій вигляд.

Згідно з протоколом стандартні вимоги до форми одягу на прийомах зазначаються в запрошеннях. Якщо в запрошенні є примітка "bІаск the" ("чорна краватка"), то це означає, що чоловік повинен обов'язково з'явити­ся в смокінгу. Серед протокольних казусів відомий випадок, коли молодий протоколіст в одній із радянських закордонних установ, отримавши за­прошення із відповідним зазначенням, відправив посла на важливий уря­довий прийом у чорній краватці, яка одягається лише на траурні заходи. Присутні на обіді дипломати перешіптувались між собою, ставлячи рито­ричне запитання: "Кого з нас приїхав ховати радянський посол?"⁶⁶.

Смокінг призначений для урочистих прийомів і достатньо поширений в українській протокольній практиці. Смокінг з'явився у Великобританії, де чоловіки під час прийомів традиційно палили сигари. Попіл сигар, потрап­ляючи на лацкани піджака, залишав помітні сліди. Щоб уникнути цього і був винайдений спеціальний "піджак для паління", лацкани якого покривались шовковою або напівшовковою тканиною. Класичний смокінг завжди чорного кольору. Це відкритий на грудях піджак з довгими, обшитими шовком лац­канами й коміром. Смокінг може бути одно - й двобортним на двох, чотирьох або шести ґудзиках. Комір може бути класичний або шалькою. До смокінгу необхідні краватка-метелик чорного кольору, спеціальна біла сорочка, ши­рокий пояс-кушак або чорний жилет, відповідні аксесуари (запонки, хустинка в нагрудній кишені, годинник класичного дизайну). До смокінгу одягають прямі чорні брюки з атласними лампасами-галунами (в останній час лампа­си зустрічаються все рідше), чорні туфлі, бажано на шнурівці.

Мал. 3. Смокінг

У деяких країнах (Швеція, Франція, Великобританія) традиційним одя­гом для офіційних вечірніх прийомів є фрак або "повне вечірнє вбрання" Інколи його надягають для участі в особливо урочистих офіційних захо­дах, які проводяться в закритих приміщеннях у денний час (наприклад при врученні вірчих грамот). Коли фрак обов'язковий, в офіційному за­прошенні зазначається (буквально - "біла краватка") "Повне вечірнє вбрання" включає чорний фрак з довгими фалдами, білу пікейну жилетку, фрачну білу сорочку з одним ґудзиком, вузькі чорні брюки з шо­вковими галунами, чорні лаковані черевики. При собі треба мати білі рукавички. До класичного фраку необхідна біла краватка-метелик зав'я­зана від руки (чорна краватка-метелик використовується у поєднанні з фраком лише офіціантами й музикантами оркестрів). На фрачній жилет­ці - три ґудзики, які повинні бути завжди застібнутими. У нагрудній кише­ні - біла хустинка, але лише в тому випадку, коли на грудях не прикріп­лені ордени. З фраком не носять ручні годинники, а лише кишенькові на ланцюжку. Носіння вечірнього одягу потребує серйозної підготовки та певних навичок. Для того, щоб почувати себе у такому одязі комфортно варто придбати його заздалегідь і спробувати кілька разів одягнути

Одяг жінки для офіційних заходів завжди був менш регламентованим. На противагу стандартизованим чоловічим костюмам жіночі плаття вно­сять пожвавлення в атмосферу формальних зібрань, підкреслюють ін­дивідуальність кожної дами. Однак, добираючи вечірній одяг, важливо дотримуватись деяких принципів. У першу чергу, треба враховувати, що основа жіночого офіційного одягу - класичні силует і кольорова гама.

На денних заходах прийнятні плаття звичайної довжини, плаття-костюми або класичні жіночі костюми. Загальна кольорова гама одягу повинна бути помірно-спокійною, а плаття або спідниця - розумної дов­жини. На прийоми, які починаються до 19.00, може одягатися невеликий капелюшок, який під час прийому не знімається.

На вечірні заходи прийнято надягати ошатне вечірнє плаття, довге або середньої довжини. Довжина жіночого вбрання інколи вказується в запрошенні, хоча згідно з протокольними нормами форма жіночого одягу на прийомах окремо може і не зазначатися. Якщо в запрошенні містить­ся примітка "blаск tie", це означає, що жінка повинна одягнути на прийом коктейльне плаття. Як правило, такий дрес-код мають урочисті офіційні заходи, які починаються до сьомої години вечора. Різниця між коктейль-ним і вечірнім платтям полягає в довжині і в мірі декольтованості. Опти­мальна довжина коктейльного плаття - до коліна або до середини литки. Така традиція склалася ще із 20-х рр. минулого століття - часу пануван­ня в Америці сухого закону й підпільних вечірок. Щоб не привертати ува­гу поліції й не замерзнути по дорозі, дама могла на плаття накинути па­льто. Коктейльні плаття виконуються з нарядної тканини - атласу, окса­миту, тафти, мережива або шовку. Зазвичай у коктейльного плаття не­має рукавів і коміру. Підбираючи коктейльне плаття, слід пам'ятати, що чим коротше плаття, тим більш закритим має бути його верх.

Примітка "white tie" передбачає для жінки довге вечірнє плаття. Воно може бути будь-якого класичного кольору, але при цьому повинно поєд­нуватись з кольором костюма супутника дами. Акторка може дозволити собі глибоке декольте, високий розріз на платті. Дружина президента або прем'єр-міністра ніколи не з'явиться в такому одязі на прийом. До вечірнього плаття можна надягнути шовкові або мереживні рукавички, при цьому чим коротший рукав, тим довшими повинні бути рукавички. Рукавички знімають перед застіллям. Відкритий ліф вечірнього плаття може прикриватись палантином із дорогого хутра.

Вечірнім дамським взуттям повинні бути лише класичні туфлі на ви­соких підборах з цупких шовків, парчі й кольорової шкіри. Літні жінки мо­жуть носити туфлі й на низьких підборах. Колір і фактура дамської сумо­чки повинні відповідати загальному зовнішньому виглядові. Вони повинні бути невеликого розміру із атласу, парчі, бісеру. Капелюх до вечірнього плаття не одягають. На дипломатичні прийоми не рекомендується надя­гати багато ювелірних виробів. З довгим вечірнім платтям не рекоменду­ється носити годинник - коли йде свято, час зупиняється.