Окремий випадок відмінювання іменників

Окремим випадком відмінювання іменників є відмінювання іменників чоловічого роду: der Buchstabe, der Gedanke, der Friede(n), der Name(n), der Glaube(n), der Same(n), der Wille(n), der Schade(n), der Funke(n), der Haufe(n), а також іменника середнього роду das Herz. Іменники чоловічого роду можуть мати в називному відмінку закінчення –n тоді вони відмінюються за сильною відміною.

Nominativ Genitiv Dativ Akkusativ

das Herz des Herzens dem Herzen das Herz

der Name des Namens dem Namen den Namen

der Gedanke des Gedankens dem Gedanken den Gedanken

der Buchstabe des Buchstabens dem Buchstaben den Buchstaben

Відмінювання власних назв

До власних назв у родовому відмінку додається закінчення –s:

Schewtschenkos Werke

Annas Mutter

Перед іменами та географічними назвами на -s, -ss, -ß, -tz, -z, -x, які вживаються без артикля, для позначення родового відмінка на письмі використовують апостроф.

Fritz’ Freund

Max’ Oma

У усному мовленні замість родового відмінка власних назв частіше використовують давальний відмінок з прийменником von.

Die Mutter von Fritz.

Die Oma von Max.

Die Straßen von Paris.

Займенник (das Pronomen)

В німецькій мові є особові (ich, du, er…), присвійні (mein, dein…), неозначені (alle, viele, jeder…), вказівні (dieser/dieses/diese…), питальні (wer?, was? welcher?...), зворотний займенник sich та безособовий займенник es.

Особові займенники вживають, як правило, в трьох відмінках: Nominativ, Dativ і Akkusativ. Genitiv вживають дуже рідко. Особові займенники відмінюються так:

Nom. ich du er sie es wir ihr sie

Dat. mir dir ihm ihr ihm uns euch ihnen

Akk. mich dich ihn sie es uns euch sie

Особові займенники в реченнях можуть бути як підметом, так і додатком у давальному або знахідному відмінках.

Ich lerne Deutsch. (англ.: I learn German.)

Der Lehrer dankt mir. (англ.: The teacher thanks me.)

Der Vater bittet mich. (англ.: The father asks me.)

В німецькій мові кожному особовому займеннику відповідає свій присвійний займенник:

ich – mein(e) (мій, моя, мої...) wir – unser(e) (наш, наша, наші...)

du – dein(e) (твій, твоя. твої...) ihr – euer (eure) (ваш, ваша, ваші...)

er – sein(e) (його) sie – ihr(e) (їхній, їхня, їхні...)

sie – ihr(e) (її) Sie – Ihr(e) (Ваш, Ваша, Ваші...)

es - sein(e) (його)

	Maskulinum	Femininum	Neutrum	Plural
	der Vater	die Mutter	das Kind	die Opas
N.	unser /euer Vater	unsere/eure Mutter	unser/euer Kind	unsere/eure Opas
G.	unseres/eures Vaters	unserer/eurer Mutter	unseres/eures Kindes	unserer/eurer Opas
D.	unserem/eurem Vater	unserer/eurer Mutter	unserem/eurem Kind	unseren/euren Opas
A.	unseren/euren Vater	unsere/eure Mutter	unser/euer Kind	unsere/eure Opas

Форма присвійного займенника залежить від роду, відмінка та числа іменника, перед яким він вживається.