§ 60. Відокремлені додатки

Відокремлені додатки — це виділені інтонаційно (а на письмі за допомогою пунктуації") відмінкові форми іменників з при­йменниками чи прислівниковими сполученнями (крім, опріч, за винятком, замість, на відміну від, включаючи тощо), які мають значення включення, винятку, заміни. Відокремлення додатків по­в'язане з їх семантичним навантаженням, мірою близькості до головної частини речення, обсягом конструкції, бажанням мовця зосередити увагу на їх ролі в реченні, стилістичним зав­данням. Зазвичай відокремлені додатки не виражають об'єкт­них значень, не пов'язані змістом з дією як предмет, на який вона переходить або який є її результатом тощо, у зв'язку з чим відне­сення їх до додатків і позначення терміном «відокремлені до­датки» вельми умовне. Слід зауважити, що деякі вчені взагалі не виділяють відокремлених додатків. Принаймні підстава для їх виокремлення суто зовнішня — зв'язок прийменникового ке­рування і можливість поставити до них відмінкове запитання.

Порівняно з означеннями й обставинами, додатки відокрем­люються дуже рідко. їх відокремлення значною мірою залежить від функції самих прийменників. Здебільшого додатки відок­ремлюються за допомогою таких прийменників та приймен­никових сполучень: 1) крім, окрім, за винятком (слова, відок­ремлені цими прийменниками, означають осіб або предмети, які вилучаються з низки інших однорідних предметів або осіб): За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. М.); Опріч Гафійки, було ще два наймити (М. К.); Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Л. У.); Більш жодного звуку не донес­лося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду (М. В.); 2) замість (додатки з цим прийменником означають осіб чи предмети, які можуть заміщатися): На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (П. М.); Замість сіней, Пилип зробив сяку-таку примостку (П. М.); 3) особливо (додат­ки з цим прийменниковим словом уточнюють попередній до­даток): Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна (О. Донч.). Якщо прийменник замість вживається у значенні за, то додаток із ним не відокремлюється: Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині (П. Т.).

РЕЧЕННЯ, УСКЛАДНЕНІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ

§ 61. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції

Речення можуть ускладнюватися різними словами, словоспо­лученнями й реченнями, які, не входячи до складу речення як його члени, надають висловлюванню різних додаткових від­тінків, зокрема виражають ставлення мовця до повідомлення, вказують на його джерело або ж подають різні додаткові заува­ження, уточнення, роз'яснюючи речення в цілому або окреме сло­во в ньому. Таким чином, речення, ускладнені вставними слова­ми і вставленими конструкціями, за своєю структурою і семан­тикою досить різноманітні. Вони можуть містити компоненти, пов'язані як з усім реченням, так і з його окремою частиною.

Компоненти, що ускладнюють речення цього типу, мають певні загальні властивості: по-перше, їх значення має додатко­вий характер щодо частини висловлювання, а по-друге, їм при­таманні відносна відокремленість будови й особлива інтона­ція, що на письмі передається розділовими знаками (комами, тире, дужками, а іноді й їх поєднанням). Ускладнювальні слова і сполучення слів не нагадують собою членів речення, не всту­пають з ними ні в сурядний, ні в підрядний зв'язок, а тому зви­чайно об'єднуються в групу слів, граматично не пов'язаних з реченням, хоч останнім часом деякі вчені намагаються обґрун­тувати такий зв'язок.

Розглядувані слова і сполучення слів зазвичай поділяють на дві групи: 1) вставні слова й речення; 2) вставлені конструкції.