
- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •% 4. Основні напрями у вивченні українського синтаксису
- •Список рекомендованої літератури
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •§ 5. Словосполучення як синтаксична одиниця
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •На побережжі
- •Коли пожовкне листя
- •Гостинець
- •Загальні поняття про речення
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •Список рекомендованої літератури
- •На прощання
- •Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •Двоскладне речення головні члени речення
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •Список рекомендованої літератури
- •Односкладне речення
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •ОдаосклАДні речення,
- •§ Зо. Особові й безособові односкладні речення
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •Список рекомендованої літератури
- •Слова-речення. Неповні речення
- •§ 40. Поняття про слова-речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •Неповні речення
- •§ 42. Поняття про неповні речення
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •Порядок слів у простому реченні
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядокслів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 50. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 53. Деякі інші явища, пов'язані з однорідними членами речення
- •§ 54. Поняття про звертання
- •Речення з відокремленими другорядними членами
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 59. Відокремлені обставини
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 61. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Список рекомендованої літератури
- •Складне речення складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •Складносурядне речення
- •§ 67. Загальні відомості
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 73. Складносурядні речення з розділовими сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 75. Основні засоби організації складнопідрядного речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •7 Сучасна українська мова
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •Складні синтаксичні конструкції
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 103. Загальні відомості
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§ 107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •Надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами надфразної єдності, або складного синтаксичного цілого
- •§ 111. Структурні типи надфразних єдностей, або складних синтаксичних цілих
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
- •Список рекомендованої літератури
§ 47. Прямий порядок слів
Якщо порядок слів є основним засобом вираження синтаксичних відношень, він не може порушуватися. Найчастіше це буває у таких випадках:
якщо підмет і додаток виражені іменниками, що мають однакову форму в називному і знахідному відмінках: Буття визначає свідомість, Радість розвіє горе, Буксир тягне пароплав, Горе гострить розум, День перемагає ніч (підмет стоїть на першому місці, а додаток — після присудка);
якщо підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку: Київ — столиия України, Учитель — його брат (підмет стоїть на першому місці);
якщо підмет і присудок або один з головних членів речення виражені інфінітивом: Добре праиювати — велике дЬ ло (М. С), Подорожувати — його улюблений відпочинок; Його улюблений відпочинок — подорожувати (підмет стоїть на першому місці);
якщо члени речення виражені іменником і узгодженим з ним прикметником: Темна ніч. Ніч темна. Зоряне небо. Небо зоряне (у першому і третьому реченнях прикметники виступають у функції означення, а в другому і четвертому — у функції іменної частини складеного присудка); пор. також: Хворий батько повернувся і Батько повернувся хворий;
у сполученнях кількісного числівника з іменниками: тридцять студентів, п'ять кілограмів і студентів тридцять, кілограмів п'ять (у перших двох словосполученнях числівник вказує на точну кількість, а в третьому і четвертому — на приблизну).
§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
Зміна порядку слів в українській мові, як і в інших слов'янських, зумовлює певні зміни в семантиці й емоційному значенні окремих слів і речення в цілому. Наведемо основні випадки вживання зворотного порядку слів.
1. Присудок ставлять перед підметом за таких умов: а) якщо реченню треба надати оповідного характеру: Лягав порох на шляху, тихо спадала роса, над степом сіялось сіре проміння зір (С. С);
для зосередження особливої уваги на самій дії: Співає Маланці поле, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси, кличуть городи синім сочистим листом... (М. К.); Бряжчать мечі, блищать списи і шоломи яснії (Л. У.);
в) у народних казках, зокрема в зачинах: Жили собі дід та баба, Був собі дід та баба;
г) у словах автора, які вставляються у пряму мову або йдуть після неї: «Спасибі ж вам, — тихо, з почуттям вимовила мо- лодиия. — Така вдячна вашій школі» (О. Г.); «А ви не пробували його до своєї роботи привчити? — поцікавилася вчителька» (О. Г.).
Узгоджене означення, виражене прикметником, може ставитись після означуваного слова (відокремлюватись):
а) для підкреслення, виділення ознаки: Дедалі попадались вже сосни, старі, руді, кострубаті (М. К.); Від його вродливого лиця, блідого й гордого, била звага молодого орла (М. К.): Чується туга невимовна, та туга, що огортає самотню душу серед пустині німої (П. М.); пор. також інверсію неузгодженого означення: Отчизни дорога нам кожна стежка й смуга (М. P.);
б) для надання вислову урочистості: Рать світозора грозою повстала (М. P.).
Додатки у препозиції щодо керуючого слова можуть ставитись:
а) зі стилістичною метою: Із зір тремтячий міст в майбут- ність неоглядну години перемог тільки для нас прядуть (В. Сос);
б) з метою посилення семантичного навантаження додаток іноді виносять на початок речення (перед присудком): Лядою гуркнув ще батько, а тоді повернув до дверей своє похмуре об- личчя (А. Г.).
Обставини способу дії, виражені прислівниками на -о, -е, звичайно ставляться перед дієсловом, до якого відносяться: Сумно заспівала ластівка люба (П. Г.), а при зворотному порядку слів — після пояснюваного дієслова-присудка: Здається, ніколи не грав він так доб]>е_(А. Г.); Гармати садили раз за_разом (О. Г.).
Обставини місця переважно стоять перед словом, до якого прилягають, а для семантичного їх виділення можуть виноситися на початок речення: Ми в край_електричний невпинно ідем (В. Сос); В полках прославлені мої сини робочі із краю в край наш прапор пронесуть (М. Б.).
Зворотний порядок слів здебільшого вживається в розмовному мовленні та в мові художньої літератури. У науковому й офіційно-діловому стилях використовується переважно прямий порядок слів.