
- •Екологія
- •Екологія як наука
- •1.1. Історія розвитку екології
- •1.2. Головні завдання об’єкти і предмет екології
- •1.3. Місце екології в системі наук
- •2.1. Склад, межі, властивості і функціонування біосфери
- •2.2. Трансформація енергії у біосфері
- •2.3. Демографічна проблема
- •2.4. Продовольча проблема
- •2.5. Майбутнє суспільства як глобальна проблема
- •2.6. Нова майбутня цивілізація
- •3.1. Загальні відомості про будову атмосфери
- •3.2. Фізико-хімічні параметри атмосферного повітря
- •3.3. Кругообіг речовин в атмосфері
- •3.4. Джерела забруднення атмосфери
- •Природне забруднення атмосфери
- •3.5. Наслідки забруднення атмосфери
- •3.5.1. Наслідки глобального характеру
- •3.5.2. Наслідки регіонального характеру
- •3.5.3. Проблеми локального характеру
- •3.5.4. Поняття про «ядерну зиму»
- •3.6. Проблема контролю викиду в атмосферу забруднювальних речовин промисловими підприємствами, гдк
- •3.7. Методи очищення промислових газових викидів
- •3.7.1. Механічне очищення газових викидів
- •Сухі механічні пороховловлювачі
- •Порохоосаджувальні камери
- •Циклони та ротаційні пороховловлювачі
- •Пористі фільтри, електрофільтри
- •Інерційні пороховловлювачі
- •Мокрі механічні пороховловлювачі
- •3.7.2. Фізико-хімічне очищення газових викидів
- •3.8. Енергетичне забруднення довкілля
- •3.8.1. Шумове та вібраційне забруднення
- •3.8.2. Електромагнітне забруднення
- •3.8.3. Радіоактивне забруднення
- •3.8.4. Захист довкілля від енергетичних забруднень
- •Захист від ультразвуку
- •Захист від вібрації
- •Захист від електромагнітних полів та іонізуючих випромінювань
- •Захист від іонізуючих випромінювань
3.2. Фізико-хімічні параметри атмосферного повітря
До основних фізико-хімічних параметрів, що характеризують стан атмосферного повітря, відносять: тиск, густину, температуру, абсолютну та відносну вологість, хімічний склад атмосферного повітря (атмосфери).
Тиск атмосферного повітря в залежності від висоти і температури визначають за барометричною формулою:
P1 = P2 eхр (-μ(H1 - H2)g/RT;
де P2 – тиск на геометричній висоті H2 ;
P1 – тиск на геометричній висоті H1 ;
Т – середнє значення температури між геометричними висотами;
R – універсальна газова постійна;
g – прискорення вільного падіння.
Густину атмосферного повітря безпосередньо не вимірюють, її розраховують за формулою:
ρ = ρoPTo/PoT;
де ρo= Po /RTo = 29/22,4 = 1,29 [кг/м3];
Po, To – тиск і температура за нормальних умов;
P, T – тиск і температура реальних умов (на певній висоті над рівнем моря);
R – універсальна газова постійна.
Температура атмосфери, як згадувалось вище, залежить від висоти над рівнем моря. Крім того, локальна температура в кожній точці атмосфери безперервно змінюється з бігом часу. Внаслідок різної зміни густини і складу окремих атмосферних потоків температура міняється скачкоподібно.
Абсолютна вологість – це відношення маси вологи в повітрі до маси сухого повітря.
Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до максимально можливої за тих же умов (температури і тиску).
Хімічний склад атмосфери. Знання природного хімічного складу атмосфери необхідно для того, щоб легко встановлювати присутність в ній сторонніх домішок і розглядати їх, як інгредієнти, забрюднюючі атмосферу.
Азот – N2, вміст його в атмосфері складає 78,09% об'ємних. Це мало-активний хімічний елемент. Разом з тим, роль азоту в процессах, протікаючих на землі, надзвичайно велика. Досить згадати про те, що азот входить до складу білків, амінокислот, нуклеїнових кислот. Причому в синтезі білкових тіл бере участь, як атмосферний азот, так і його сполуки аміаку, нітрати. Таким чином, азот не тільки відіграє важливу роль в життєвих процесах на землі, але він є носієм атмосферного повітря, тому що складає її основну масу.
Кисень – О2, вміст досягає 20,94% об'ємних. Відіграє надзвичайно важливу роль у біологічних процесах на Землі. Входить до складу багатьох органічних сполук і є рушійною силою окисних процесів, які лежать в основі розвитку живих організмів та рослинності на землі. Велика роль кисню в технологічних процесах, при синтезі хімічних речовин.
Діоксид вуглецю – СО2, після азоту і кисню є найбільш розповсюдженим хімічним елементом в атмосфері. Його вміст на різних висотах знаходиться в межах 0,02-0,04% об'ємних. Оксид вуглецю активно бере участь у процесах обміну світового океану, тваринного і рослинного світу. За останні десятиріччя намітилася тенденція постійного зростання концентрації СО2 в атмосфері. За даними дослідників, за останнє сторіччя концентрація СО2 в атмосфері зросла на 70%. Кількість оксиду вуглецю зростає за рахунок спалювання вугілля, нафти, газу та інших видів палива.
Озон – О3 , на відміну від інших газів, які входять у склад атмосфери, відіграє унікальну роль. Вміст озону знаходиться в межах 0,001-0,000001% у залежності від висоти. Максимальна кількість його фіксується на висоті 20-35 км у стратосфері. Основна функція озону полягає в захисті від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання всього живого на поверхні Землі. Весь озон, що є в атмосфері, відповідає шару газу, який охоплює земну поверхну товщиною 3 мм. Хімізм утворення озону наступний:
О2 + hν → 2О*
О2 + О* → О3
Крім того, до складу атмосферного повітря входять так звані інертні гази (аргон, неон, криптон, гелій). Внаслідок малої хімічної активності в атмосферних процесах вони не беруть участі. Крім перерахованих газів, у склад атмосферного повітря входять: окисли азоту, сірки, вуглецю (ІІ), сірководень, аміак, метан та водяні пари. Основна маса парів води знаходиться на висоті 5-6 км від поверхні Землі. Слід зауважити і те, що в склад атмосферного повітря, крім перерахованих газів і вологи, обов'язково входить пил найрізноманітнішого походження. Наведені вище компоненти – це постійні складові атмосфери.
Протікання в атмосфері незворотніх фізико-хімічних процесів мало б призвести до швидкої зміни її хімічного складу. В дійсності склад атмосфери залишається постійним протягом великого проміжку часу. Це відбувається тому, що має місце кругообіг речовин в природі.