3.5.4. Поняття про «ядерну зиму»

Надзвичайно небезпечним є забруднення атмосфери радіонуклідами, яке трапляється під час аварій на атомних електростанціях та інших ядерних об’єктах і випробувань ядерної зброї. Особливо небезпечною, навіть катастрофічною була б ядерна війна, яка призвела б до загибелі не тільки людства, а й усього живого на Землі. Це супроводжуватиметься буревіями і призведе до значних руйнувань будівель і рослинного покриву. Радіонукліди течіями повітря швидко поширяться по всій земній кулі. Внаслідок пожежі та руйнування нафтових і газових свердловин в атмосферу виділиться багато парникових газів (оксидів карбону, метану та ін.), значна кількість пороху і сажі. Це призведе до підвищення температури на 4–5⁰С, танення льодовиків та підвищення рівня води у Світовому океані, в результаті чого будуть затоплені величезні території суходолу. Істотно руйнуватиметься озоновий шар (40 – 60%). По земній поверхні прокотяться вогняні смерчі. Порох, попіл і сажа чорною хмарою затягнуть усе небо, прозорість атмосфери зменшиться у 200 разів. Настане ядерна ніч, що призведе до повної загибелі рослинного покриву біосфери. При цьому відбудеться нагрівання тропосфери й охолодження приземного шару повітря на 15-30°С упродовж першого місяця конфлікту. Локально знизиться температура до –40... –50°С. Настане ядерна зима, що триватиме кілька місяців. Після осідання пороху і сажі атмосфера прогріється на 20–30°С вище норми, що спричинить повені на великих площах і в гірських районах, які супроводжуватимуться буревіями та снігопадами, масовою загибеллю рослин, тварин і людей. Поширяться епідемії хвороб.

3.6. Проблема контролю викиду в атмосферу забруднювальних речовин промисловими підприємствами, гдк

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – це такі концентрації, які не впливають на людину та її нащадків шляхом прямої або непрямої дії, не погіршують їх працездатності, самопочуття, а також санітарно-побутових умов життя людей.

Узагальнення всієї інформації з ГДК, одержуваної всіма відомствами, здійснюється в Головній Геофізичній Обсерваторії (ГГО). Щоб за наслідками спостережень визначити стан повітряного середовища, заміряні значення концентрацій порівнюють із максимальною разовою гранично допустимою концентрацією і визначають число випадків, коли були перевищені ГДК, а також у скільки разів найбільше значення було вище ГДК. Середнє значення концентрації за місяць або за рік порівнюється з ГДК тривалої дії – середньостійкою ГДК.

Стан забруднення повітря декількома речовинами, спостережувані в атмосфері міста, оцінюється за допомогою комплексного показника – індексу забруднення атмосфери (ІЗА). Для цього нормовані на відповідне значення ГДК і середні концентрації різних речовин за допомогою нескладних розрахунків приводять до величини концентрацій сірчистого ангідриду, а потім підсумовують. Ступінь забруднення повітря основними забруднюючими речовинами знаходиться в прямій залежності від промислового розвитку міста. Найбільші максимальні концентрації характерні для міст з чисельністю населення більше 500 тис. жителів. Забруднення повітря специфічними речовинами залежить від виду промисловості, розвиненої в місті. Якщо у великому місті розміщені підприємства декількох галузей промисловості, то створюється дуже високий рівень забруднення повітря, але, на жаль, проблема зниження викидів багатьох специфічних речовин ще й досі залишається невирішеною.

Отже, поки ми розвиваємось, урбанізуємось, автоматизуємось та вдосконалюємо власні машини, наші легені вмирають повільною смертю, бо на них щодня осідають згубні понаднормові забруднення від нашої ж промислової діяльності.