- •Роздільна здатність дифракційної решітки
- •Дисперсія дифракційних решіток
- •З|із| історії виготовлення дифракційних решіток
- •Дифракція рентгенівських променів. Формула Вульфа-Брегга
- •Поняття про голографію
- •Голографія із записом у тривимірному середовищі
- •§2.2. Практичні заняття
- •Приклади розв’язування задач
- •Приклади розв’язку задач
- •Аналіз та розв’язок
- •Аналіз та розв’язок
- •Задачі для самостійного розв’язування та домашнього завдання
- •Приклади розв’язку задач
- •Аналіз та розв’язок
- •Задачі для самостійного розв’язування та домашнього завдання:
- •Приклади розв’язку задач
- •Задачі для самостійного розв’язання та домашнього завдання
- •Приклади розв’язування задач
- •Задачі для самостійного розв’язування та домашнього завдання
- •Приклади розв’язування задач
- •Задачі для самостійного розв’язування та домашнього завдання
- •§2.3. Самостійна робота
- •1. Перелік компетентностей другого змістового модуля
- •2. Питання для самоконтролю другого змістового модуля
- •Банк завдань до другого змістового модуля
- •§3.1. Лекційний матеріал.
- •Основні закони і положення геометричної оптики
- •Застосування явища повного внутрішнього відбивання
- •Принцип Ферма:
- •Заломлення променів
- •1.Заломлення на плоскій поверхні.
- •2 .Хід променів через призму.
- •5.Формула лінзи
- •3.11 Формула лінзи
- •6. Шість випадків побудови зображення в лінзах
- •Хроматична аберація.
- •Оптичні прилади
- •Мікроскоп
- •Проекційний апарат
- •Фотоапарат
- •Плоскі та сферичні дзеркала
- •§3.2. Практичні заняття Практичне заняття № 9. Основні закони і положення геометричної оптики. Співвідношення між основними параметрами. Повне внутрішнє відображення. Основні формули:
- •Приклади розв’язування задач
- •Задачі для самостійного розв'язування та домашнього завдання:
Мікроскоп
М
ікроскоп
складається з короткофокусного об’єктиву
та довгофокусного окуляру.
Рис. 3.34
3.17
N – загальне збільшення мікроскопа; N1 – збільшення об’єктива; N2 – збільшення окуляра.
Загальне збільшення мікроскопа дорівнює добутку збільшень окуляра та об'єктива.
З’ясуємо, від чого залежать N1 та N2 .
Оскільки А′F ≈ FF′, тому бажано отримати зображення дуже близько до фокусу окуляра, щоб отримати найбільше зображення.
Позначимо FF′ =L ( оптичний інтервал мікроскопу).
Звідси видно, що для великих збільшень f об’єктива повинно бути малим. Окуляр працює як лупа.
3.18 – лінійне збільшення мікроскопу
Схема астрономічної труби Кеплера (телескоп)
С
хема
та сама, що й у мікроскопа, але об'єктив
дає зменшене зображення, тому що
астрономічні предмети знаходяться
далеко за подвійним фокусом (2F). Об’єктив
– довгофокусна лінза, окуляр –
короткофокусна.
Р
ОК
ОВ
Астрономічні об'єкти спостережень дуже віддалені, тому можна вважати, що фокальні площини об'єктива та окуляра співпадають, і далі будемо розглядати кутове збільшення труби.
Рис.3.36
Кутовим збільшенням труби називають відношення кута зору α1, під яким ми бачимо віддалений предмет в окулярі труби, до кута зору α , під яким ми бачимо той самий предмет неозброєним оком.
Оскільки кути α1 та α малі і зображення виходять поблизу фокусів, то можливі наступні перетворення:
3.19
Збільшення дорівнює відношенню фокусних відстаней.
Проекційний апарат
Для отримання зображення на екрані у збільшеному вигляді використовують проекційні апарати.
Рис. 3.37
,
Площина
зображення пропорційна
;
;
,
Чим ближче α1 до f, тим більше зображення.
3.20
Е – освітленість, Ф – світловий потік, S – площина зображення, К – коефіцієнт пропорційності, D – діаметр діафрагми.
Освітленість зображення дорівнює світловому потоку, поділеному на площу зображення.
З формули для Е видно, що для збільшення освітлення вигідно використовувати довгофокусний об'єктив.
Предмет, який проектують, ставлять за фокусом, але якомога ближче до нього, щоб отримати якомога більше зображення.
Рис.3.38
Існують епі- та діапроектори: епіпроектори використовуються для проектування непрозорих предметів, діапроектор використовується для проектування прозорих предметів (діапозитивів).
Фотоапарат
Фотоапарат – це закрита світлонепроникна камера і система лінз (об’єктив). Об’єктив дає зображення на фотоплівці.
Рис. 3.39
3.21
Для збільшення освітлення використовуються короткофокусні об'єктиви.
–
світлосила
об’єктива;
–
відносний
отвір.
Освітленість зображення дорівнює світловому потоку, поділеному на площу зображення, тобто для віддалених об'єктів пропорційна площі діафрагми поділеній на квадрат фокусної відстані об'єктива. Це відношення називають світловою силою об'єктива. Іноді світловою силою об'єктива називають відношення діаметра діафрагми до фокусної відстані, тоді освітленість приблизно дорівнює квадрату світлової сили. Точніше назвати це відношення відносним отвором.
