Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи

118. Сутністю сукупного планування є:

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду;

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду;

+ перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньострокового періоду;

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.

119. Виробнича стратегія, що передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень чи наймання (звільнення) робочої сили залежно від зміни обсягу замовлень, носить назву стратегії:

– гнучкого використання робочого часу;

+ відстеження;

– постійного рівня виробництва;

– оптимальних витрат.

120. Виробнича стратегія, при якій змінною величиною, що компенсує коливання попиту, є робочий час за змінної чисельності працівників носить назву:

– відстеження;

– постійного рівня виробництва;

+ гнучкого використання робочого часу;

– оптимальних витрат.

121. Система, яка складається з оперативно-календарного планування та регулювання виробництва, включає комплекс методів, організаційних форм та техніко-економічних розрахунків із доведення до кожного виконавця виробничого завдання підприємства, – це:

– стратегічне управління;

+ оперативне управління;

– управління виробництвом;

– диспетчеризація.

122. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:

– переробки, забезпечення, планування та контролю;

+ функціональну, елементну та організаційну;

– жорсткі та гнучкі;

– локальні та глобальні.

123. Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:

+ встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання;

– узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду;

– формуванні квартальної та місячної подетальних програм і графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення;

– узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва для забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається:

– оперативне управління;

– оперативно-календарне планування (ОКП);

+ диспетчеризація;

– оперативний аналіз.

125. Виробнича система «точно в термін» є:

+ «витягаючою», адже дільниці, розміщені на наступних етапах виробничого циклу, ніби витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці;

– «виштовхуючою», адже дільниці, розміщені на попередніх етапах виробничого циклу, ніби виштовхують свою продукцію на наступні дільниці;

– випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища;

– простою, гнучкою, економічною, надійною.

126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є:

– витягаючою;

+ виштовхуючою;

– такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП);

– такою, що потребує обов’язкового створення запасів сировини та готової продукції.

127. Виробнича інфраструктура – це комплекс:

– основних та обслуговуючих виробництв;

+ обслуговуючих та допоміжних виробництв;

– основних та допоміжних виробництв;

– основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.

128. За своєю сутністю «ремонт» – це:

– заміна зношених частин устаткування;

+ процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання;

– процес усування дрібних несправностей засобів праці;

– процес підвищення технічного рівня устаткування.

129. Капітальний ремонт – це:

– мінімальний за обсягом ремонт, за якого заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання;

– часткова заміна основних вузлів обладнання;

+ повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів;

– гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.

130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є:

– допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо);

– служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці);

– обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо);

+ допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).

131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті за мінімальних затрат на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування:

+ інструментального господарства;

– ремонтного господарства;

– складського господарства;

– транспортного господарства.