Іі. Авторське право і суміжні права

2.1.Поняття, основні задачі і функції, принципи та джерела авторського права

Світогляд народу, його культура і моральні засади суспільства, як показника цивілізованості формують наука, література і мистецтво, які є , в свою чергу, відображенням суспільних процесів, що відбуваються в країні.

Форми , прийоми, методи наукової творчості можуть бути самими різними, але вони завжди є результатом творчого процесу, а основними напрямками духовної творчості суспільства є наукова діяльність, література і мистецтво.

При цьому художня творчість щільно пов’язана з науково технічним процесом, використання творів літератури, мистецтва і науки створюють умови для певних суспільних відносин, пов’язаних із їх використанням.

Об’єктивний результат цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони, а суспільні відносини потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право.

В об’єктивному розумінні авторське право є сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури і мистецтва.

У суб’єктивному розумінні авторське право є сукупністю прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Завданням авторського права є створення найсприятливіших правових умов творчої дальності, забезпечення доступності результатів цієї діяльності всьому суспільству.

Принципом авторського права є поєднання автора та інтересів всього суспільства.

Джерелами авторського права є нормативні акти, в першу чергу, конституційні законодавчі акти та інші закони. Серед джерел авторського права одними із основних є закон України «Про авторське право і суміжні справа», постанови Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використанням творів літератури і мистецтва» та « Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва». Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

Істотне значення має судова практика з розгляду справ, що виникають із порушення авторських прав.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори:

• Стокгольмська Конвенція – 1967р., що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності ( ВОІВ);

• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів - 1886р.;

• Всесвітня ( Женевська) конвенція про авторські права – 1952ю;

• Римська конвенція про охорону інтересів виконавців фонограм від незаконного відтворення їх фонограм – 1971р.;

• Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програм сигналів, що передаються через супутники – 1974р. та інші.

2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав

14 липня 1967р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності ( ВОІВ), яка з грудня 1976р. набула статусу спеціалізованої установи Організації Об’єднаних націй (ООН). Вважається, що фактичне започаткування цієї організації слід віднести на кінець ХІХ ст., коли 20 березня було укладено Паризьку конвенцію про охорону промислової власності. В 1886р. було прийнято Берневську конвенцію про охорону літературних і художніх творів.

ВОІВ у поняття інтелектуальної власності включає промислову власність (винаходи, товарні знаки, промислові зразки) і авторське право (літературні, музичні, художні, фотографічні, аудіо - візуальні твори). В сучасному розумінні ці поняття мають на багато ширше значення. Так, наприклад, засоби індивідуалізації цивільного обороту, товарів і послуг прирівняні до результатів інтелектуальної діяльності.

Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу. Звичайно ці види діяльності не є вичерпними. Вони перебувають у постійному розвитку, який пов'язаний з розвитком суспільства, технічним прогресом, новими науковими відкриттями і т.д., що обумовлює народження нових форм, прийомів, виникнення нових способів об’єктивного вираження духовного багатства людини. У зв’язку з розвитком науки виникають нові суспільні відносини.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993р., в зв’язку з еволюцією авторського права і суміжних прав, за останні 12 років Верховною Радою України переглянуто в 1994,1999, 2001, 2003 і на сьогодні є чинною остання редакція від 06.01.2004. Цей закон охороняє особисті майнові і немайнові права авторів та їх правонаступників, пов'язанні зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва- авторське право і право виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Слід відмітити, що інтелектуальна власність має специфічні особливості, які є результатом творчої діяльності. Її об’єкти нематеріальні носії, а ідеї, думки, образи, символи тощо. Проте ці нематеріальні об'єкти можуть бути втілені в матеріальних носіях.

Це і є специфічною ознакою інтелектуальної власності, яка відрізняє її від звичайної власності. Право інтелектуальної власності в об’єктивному значенні – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у процесі створення і використання результатів інтелектуальної діяльності.

У суб’єктивному значенні право інтелектуальної власності – це особисті майнові і немайнові права, що відповідно до чинного законодавства належать авторам того чи іншого результату інтелектуальної діяльності.

Суб’єктами авторського права є автори творів у галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми використання, є:

• виконання літературних, драматичних, музичних, музично – драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

• фонограми, відеограми;

• передачі (програми) організації мовлення.

Суб’єктами суміжних прав є:

• виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

• виробники фонограм, їх спадкоємці( правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

• виробники відеограм, їх спадкоємці ( правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

• організації мовлення та їх правонаступники.