1.4. Економіка інтелектуальної власності

Головним завданням економіки інтелектуальної власності України є формування самодостатньої, конкурентноспроможної, соціально-орієнтованої та здатної невпинно самостійно розвиватися при кординальній модернізації виробництва, реформі агропромислового комплексу, вирішенні соціальних проблем і забезпеченні гідного життєвого рівня.

Це завдання може бути виконаним при ефективному інноваційному способі розвитку на основі використання інтелектуальної власності, використань сучасних технологій для інтенсивного економічного зростання. В цьому випадку головна роль призначена новій інтелектуальній еліті: підприємців, менеджерів, фінансистів, науковців, кваліфікованих інженерів, програмістів та інших фахівців, занятих у сфері високих технологій, розповсюдження інформації та нових знань. Економічні зростання стають не природні і матеріальні ресурси, а ідеї та інновації.

Високі темпи технологічного розвитку змушують підприємців уважно слідкувати за використанням прав інтелектуальної власності і своєчасно вживати заходів для припинення їх порушень. Наявність правової охорони на об’єкти інтелектуальної власності, в свою чергу, сприяє відкриттю нових підприємств і компаній, інвестуванню ризикованого виробництва в нових галузях технології, появленню підприємств, об’єктами діяльності яких є сама інтелектуальна власність, а саме – компанії по трансферу технологій освоєнню і впровадженню інновацій, ліцензуванню та комерціалізації прав інтелектуальної власності.

Таким чином, розвиток сучасної економіки базується не на переробці природної сировини і матеріальних ресурсів, а на творчому використанні нових ідей і результатів інтелектуальної діяльності. Як засвідчує світовий досвід розширення переліку об’єктів патентування лише прискорює інноваційні процеси в економіці.

У сучасній економіці інтелектуальну власність не можна розглядати тільки як засіб охорони продукції чи технології від копіювання, або як тому, що виконує «технічну» чи «юридичну» функції, а також як засіб підприємництва та конкурентної боротьби.

Капіталізація значних активів інтелектуальної власності, розробка патентної стратегії і реалізація її у власному виробництві і при ринковій конкуренції дозволяє підприємству чи компанії :

• Закріпитися на сприятливих ринкових позиціях;

• Своєчасно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури;

• Вдосконалити свою фінансову діяльність;

• Підвищити конкурентноздатність.

Безперервне прискорення економічних і науково-технічних вимірів, які мають місце в світовій економіці, відкрили нові можливості для організації, орієнтованих на активну стратегію досягнення і збереження світової конкурентоспроможності. Сучасне економічний і науково-технічний розвиток характеризується глобалізацією ринку, загостренням конкуренцій, збільшенням числа працівників, зайнятих високо кваліфікаційною працею, ростом технологічності виробництва, загальною інформатизацією.

На зміну фонду розвитку, який визначався фінансовим, фізичним капіталом, прийшов новий фактор, зв’язаний з інтелектуальною складовою процесу виробництва, який оказує великий вплив на економічні показники. Мова іде про інтелектуальний капітал – ресурс, який характеризує знання та інтелектуальний потенціал організації і є одним з нових критеріїв визначення її конкурентноздатності.

Об’єкти нематеріальних активів підприємств повинні бути ліквідованим товаром, реалізація якого забезпечує значні надходження до економіки країни та суттєвий прибуток їх власникам.

Інтелектуальна власність – основа нематеріальних активів підприємства, похідна від використання творчих можливостей та інтелектуального потенціалу людини. Інтелектуальний потенціал – невичерпне джерело формування творчих новацій, могутній фактор розвитку й удосконалення бізнес-діяльності, ефективний засіб освоєння ринків товарів і послуг та лідерства конкурентному середовищі. Не викликає сумніву той факт, що для подальшого розвитку цивілізованого ринку інтелектуальної власності в Україні необхідно підтримувати правову рівновагу між авторами і тими, хто використовує результати їхньої творчої діяльності, так як об’єкти інтелектуальної власності перетворилися на один з активних чинників економічних відносин. Комерційна реалізація цих об’єктів стала основною метою їхнього правового захисту.