
- •I. Введення в інтелектуальну власність
- •1.1. Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності
- •1.2. Система інтелектуальної власності
- •1.3. Права та охорона об’єктів інтелектуальної власності
- •1.4. Економіка інтелектуальної власності
- •1.5. Захист прав інтелектуальної власності
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
- •Введення в інтелектуальну власність
- •Іі. Авторське право і суміжні права
- •2.1.Поняття, основні задачі і функції, принципи та джерела авторського права
- •2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав
- •2.3. Об’єкти та суб’єкти авторського права
- •2 .4. Зміст та умови дії авторського права
- •2.5. Виникнення та здійснення авторського права
- •Розпорядження авторськими правами, авторський договір
- •2.7. Охорона суміжних прав виконавців, виробників фонограм, організації мовлення.
- •2.8. Управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав.
- •Правові основи захисту авторського права і суміжних прав
- •Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав
- •Контрольні запитання
- •Ііі. Право промислової власності
- •3.1. Поняття, предмет і принципи права промислової власності
- •3.2. Система джерел права промислової власності
- •3.3. Міжнародна система охорони права промислової власності
- •3.4. Охорона прав інтелектуальної власності на результат інтелектуальної діяльності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки)
- •3.5. Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки
- •3.6. Охорона прав інтелектуальної власності на комерційні позначення
- •Контрольні питання
- •III. Право промислової власності
- •IV. Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції.
- •4.1. Поняття, предмет і принципи конкурентного права
- •4.2. Правова база захисту
- •4.3. Акти недобросовісної конкуренції
- •4.4. Здійснення захисту
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література:
- •IV. Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції
- •5. Патентна інформація і документація
- •5.1.Законодавча та нормативна база з питань патентно-інформаційної діяльності
- •5.2. Патантно-інформаційні органи та патентно-інформаційні ресурси
- •5.3. Системи класифікацій
- •5.4. Патентно-інформаційна діяльність
- •Контрольні питання
- •V. Патентна інформація і документація
5.2. Патантно-інформаційні органи та патентно-інформаційні ресурси
Інтелектуальна власність – це результат інтелектуальної, творчої діяльності, об’єктом якої може визнаватися лише результат власного творчого пошуку. Крім того, цей результат має бути певним чином об’єктивований, одержане інтелектуальне досягнення – здатним до відтворення, а об’єкти інтелектуальної власності повинні належним чином охоронятися.
Об’єктами промислової власності є: винаходи, знаки для товарів та послуг, промислові зразки, корисні моделі, фірмові найменування, найменування місця знаходження товарів, топографії інтегральних мікросхем, ноу-хау тощо.
Останнім часом в Україні сформувалася досить розгалужена організаційна система органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності.
У структурі Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності.
У структурі судової влади у 2001 році створена спеціалізована колегія суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Подібні колегії також створені у складі господарських судів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та Апеляційних господарських судів.
З 1 березня 2003 року у Вищому господарському суді України та в апеляційних господарських судах почали діяти спеціалізовані судові палати з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. Запроваджено також відповідну спеціалізацію суддів у місцевих господарських судах.
Система виконавчих органів охоплює установи:
Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності – постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, створений у лютому 2000р. для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони інтелектуальної власності.
Державний департамент інтелектуальної власності, створений у квітні 2000р. у складі Міністерства освіти і науки України. Його основні завдання: участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; прогнозування та визначення перспектив і напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; розроблення нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності; організаційного забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.
При Держдепартаменті створено Консультативну раду з представників усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України, а також Апеляційну палату для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем і зазначення походження товарів.
Інші міністерства та відомства України, діяльність яких так чи інакше стосується охорони прав інтелектуальної власності:
Антимонопольний комітет України – центральний орган, що забезпечує захист від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності.
Міністерство юстиції України – бере участь у розробці законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та відповідає за його адаптацію до законодавства Європейського Союзу.
Міністерство внутрішніх справ України – здійснює заходи з попередження та розкриття злочинів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності, бере участь у створенні та вдосконаленні необхідної для протидії цим порушенням законодавчої бази. Особливу увагу приділяє попередженню та викриттю фактів розмноження і розповсюдження контрафактної аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також фактів виробництва та розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків відомих вітчизняних і зарубіжних виробників. У 2001р. в структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю були створені підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності – як у центральному апараті, так і на регіональному рівні. Вони проводять в усіх регіонах комплексні перевірки суб’єктів господарювання стосовно дотримання вимог нормативно-правових актів, що регламентують оптову та роздрібну торгівлю примірниками аудіовізуальних творі і фонограм. Ця робота координується міжвідомчими робочими групами, до складу яких входять представники Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, ДПАУ, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.
Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) – здійснює контроль над нарахуванням і сплатою податків при ввезенні та виробництві (складанні) аудіо- й відеопродукції на території України. На підставі чинного законодавства здійснює заходи з вилучення та знищення контрафактної продукції, що сприяє захисту інтелектуальної власності, у тому числі авторських прав на аудіо- та відео продукцію. Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільного виробництва.
Державна митна служба України – забезпечує реєстрацію переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, та здійснює комплекс передбачених законодавством заходів з недопущення переміщення через митний кордон України товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності.
Державний комітет стандартизації метрології та сертифікації України – здійснює державний контроль над дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, а також про рекламу в цій сфері.
Служба безпеки України – бере участь у розробці та здійсненні заходів із захисту державних таємниць України; сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України. Відповідно до указів Президента України створені спеціальні підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності. СБУ несе відповідальність за державну політику голографічного захисту товарів і документів; здійснює державний контроль і координацію у цій сфері.
Важливу роль у системі органів регулювання охорони інтелектуальної власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:
Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент) перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності; є основою інфраструктури охорони промислової власності в Україні; здійснює такі функції: приймання заявок на видачу охорони документів на об’єкти промислової власності; проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання правової охорони; забезпечення державної реєстрації об’єктів промислової власності, зміни їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей; здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності, що охороняються в Україні, то договорів про видачу дозволу (ліцензій, ліцензійних договорів) на їх використання; інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності; забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією про об’єкти промислової власності; формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України та ін. Діяльність «Українського інституту промислової власності» регламентується його статусом, який був прийнятий у 2000 році.
Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» є основною ланкою охорони авторських прав, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності; виконує такі функції: забезпечення охорони авторських і суміжних прав право власників України й інших країн та їх правонаступників на території України і за її межами; державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури та мистецтва; забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об’єкти авторських і суміжних прав; управління майновими правами авторів або їх правонаступників на колективній основі; надання допомоги авторам та іншим право власникам авторських і суміжних прав в управлінні їх майновими правами та ін.
Інститут інтелектуальної власності і права є структурною складовою Національної системи охорони інтелектуальної власності. Його головним завданням є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, а також установ, організацій і підприємств усіх форм власності. Діяльність інституту безпосередньо координується Державним департаментом інтелектуальної власності. Інститут має ліцензії Міністерства освіти і науки України на право провадження освітньої діяльності, пов’язаної з наданням другої вищої освіти за спеціальністю «Інтелектуальна власність».
Державне підприємство «Інтелзахист» створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 року №449. Воно засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності. Підприємство створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм та баз даних, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.
Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг створений у 2001 р. в м. Києві з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. У Центрі виконуються роботи на замовлення, надаються консультації та інші види послуг, включаючи складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об’єкта промислової власності в Україні та за її межами; даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками; надається допомога в дотриманні інтересів право власників при складанні договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.
Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності створений у складі Академії правових наук і має стати спеціалізованою установою для проведення наукових досліджень у сфері інтелектуальної власності, участі в розробці проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності, підготовки експертних висновків із зазначених питань.
Недержавні інституції, що спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності:
Всеукраїнська асоціація патентних повірених;
Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR);
Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АІРРІ);
Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності (м. Київ);
анти піратський союз України;
Українська юридична група;
Авторсько-правове товариство.
Створена громадська організація Всеукраїнське агентство авторів.
Важливу роль у функціонуванні системи органів регулювання інтелектуальної власності відіграє інститут патентних повірених – представників у справах інтелектуальної власності, які є незалежними та діють на підставі Положення про представників у справах інтелектуальної власності. Патентні повірені надають фізичним і юридичним особам послуги, пов’язані з охороною прав інтелектуальної власності, представляють їх інтереси перед Державним департаментом інтелектуальної власності та установами, що належать до сфери його управління, судовими органами, кредитними установами у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.
Аналіз структури органів з регулювання діяльності у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні дозволяє дійти висновку, що система державних і недержавних органів перебуває у завершальній фазі свого становлення та вже сьогодні здатна виконувати основні функції охорони інтелектуальної власності. Водночас ефективність діяльності цієї системи буде значною мірою залежати від розвитку тих її компонентів, які, з одного боку, пов’язані із якісним збільшенням потужності та технічного оснащення інфраструктури охорони інтелектуальної власності, а з іншого – з розвитком недержавних установ регулювання діяльності у сфері інтелектуальної власності. Саме такі установи мають відігравати найвагомішу роль у вирішенні ключових питань цієї сфери – як це має місце в розвинутих країнах з ринковою економікою. Ця теза, зокрема підкреслена в ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 17.06.2003 року, в якій зазначено, що недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності є однією з загроз національним інтересам і національній безпеці України у науково-технічній сфері, тому вдосконалення цих механізмів є першочерговим завданням держави.
Згідно з законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р. в редакції від 06.01.2004р.: інформаційні ресурси національної системи науково-технічної інформації становлять сукупність довідково-інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі, що є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек; комерційних центрів, підприємств, установ і організацій. Інформаційні ресурси науково-технічної інформації, що є власністю держави, визначаються державними ресурсами. Їх розподіл між різними державними органами, службами, установами та порядок обміну може регулюватися на рівні загальнодержавних та відомчих рішень через уповноважені на те структури.
У поповнені інформаційних ресурсів національної системи науково-технічної інформації беруть участь фізичні і юридичні особи України незалежно від форм власності. При цьому законодавством України можуть встановлюватись обов’язкові норми їх участі (крім тієї, що реалізується на договірних засадах). Використання органами і службами науково0технічної інформації переданих їм, підприємствами і організаціями матеріалів і технічної документації проводиться на умовах, встановлених підприємствами і організаціями – власниками цих матеріалів, крім випадків, коли законодавством не передбачено інше. Органи і служби науково-технічної інформації, яким передається така інформація, гарантують захист прав інтелектуальної власності, додержання комерційної таємниці, захист законних інтересів юридичних та фізичних осіб – творців інформації про науково-технічні досягнення.
Використання в процесі створення ресурсів науково-технічної інформації і творів науки допускається за умов додержання авторського права.
Як було сказано раніше, патентна інформація є складовою частиною інтелектуальної інформації, тому всі ці положення мають пряме відношення до патентно-інформаційних ресурсів.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) у 1995р. затвердила «Принципи переходу до електронних носіїв інформації для обміну патентними документами». Він передбачає, що безплатний обмін опублікованими документами (описами винаходів) буде гарантовано лише на оптичних дисках CD-ROM. Цей носій дає певні переваги у зберіганні та використанні інформації завдяки великої ємності (650 Мбайт, орієнтовано 10 тис. сторінок на одному 20мм диску). По-друге, забезпечена можливість зручного автоматизованого пошуку за великою кількістю ознак (пошукових критеріїв).
Європейське патентне відомство (ЄПВ) щороку проводить наради користувачів EPYDOS (системи патентної інформації та документації ЄПВ). Мета таких зустрічей – ознайомлення користувачів з новими продуктами, програмним забезпеченням та устаткуванням в галузі CD-ROM технології та патентних баз даних, обмін досвідом користування машинозчитувальною патентною інформацією.
До нової патентно-інформаційної продукції ЄПВ слід віднести програмне забезпечення MYMOSA для нового покоління CD-ROM і створення на її основі нового патентно-інформаційного продукту бібліографічно-регулятивної бази даних, First Page Database (FPDB) та ін.
Характерними особливостями нових патентно-інформаційних продуктів на оптичних дисках CD-ROM є:
підвищення інформативності реферативних дисків завдяки наявності головного креслення (в режимі mixed mode);
обмеження числа дисків необхідних для пошуку (створення бібліографічно-реферативних дисків, розподіл за тематичними групами або комбінація цих двох засобів);
підвищення економічної діяльності використання CD-ROM для дрібних та середніх підприємств (тематичні випуски за МПК та ін.);
дружній інтерфейс і зручність керування пошуком завдяки середовищу WINDOWS;
різноманітність за призначенням, орієнтація на різні категорії користувачів.
Безперечно, швидкий та зручний доступ до патентної інформації є життєво необхідним для розвитку вітчизняної науки і розробки нових технологій.