3.5. Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки

Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них.

Корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них.

Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:

• винахідник, автор промислового зразка;

• інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

• право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

• виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

• виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать власнику відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що підліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та дозволу; на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку; на промисловий зразок спливає через п’ятнадцять років від дати подання заявки на промисловий зразок в установленому законом порядку.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом. У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності ці об’єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом. Якщо у зв’язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на використання цих об’єктів, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого виконання.

Власник патенту повинен добросовісно використовувати виняткове право, яке витікає з патенту.

Якщо винахід не використовується достатньо в Україні на протязі трьох років, починаючи з дати публікації відомостей про видачу патенту або з дати, коли використання винаходу було припинено, то будь-яка особа, котра виявила бажання і готовність використати винахід, в випадку відмови власника патенту від укладення ліцензійного договору може звернутися в суд із заявою про видачу її дозволу на використання винаходу.

Якщо власник патенту не докаже, що факт невикористання винаходу обумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про видачу дозволу зацікавленій особі на використання винаходу з визначенням об’єму його використання, термінів дії дозволу, розміру і порядку виплати винагороди власнику патенту.

Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на основі заяви, поданої в Держпатент. Згадана відмова вступає в силу з дати публікації зведень про це в офіційному бюлетені.

Дія патенту на винахід припиняється у випадку несплати в установлений термін річного збору за підтримку його в силі. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Патент може бути признаний недійсним повністю або частково у випадках:

• невідповідність запатентованого винаходу умовам патентоспроможності, установленими законом;

• наявність у формулі винаходу ознаки, яка була відсутня в поданій заявці;

• коли заявка на одержання патенту була подана в орган іноземної держави до подачі заявки в Держпатент України.

Суди у відповідністю з їх компетентністю розглядають суперечки про:

• авторство на винахід;

• установлення власника патенту;

• порушення майнових прав власника патенту;

• укладання і виконання ліцензійних договорів;

• правове попереднє користування;

• винагородження винахіднику;

• компенсації.

Суди розглядають також інші суперечки, зв’язані з охороною прав, передбачених законом.

За подачу заявки і видачу патенту, підтримку його в силі, продовження терміну дії патенту і т.п. сплачуються збори. Перелік зборів, розміри, терміни і порядок їх уплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Права і обов’язки, що випливають з патенту

Права і обов’язки, що випливають з патенту регулюються чинним законодавством і діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використання секретного винаходу (корисної моделі) власником патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону України “Про державну таємницю” та за погодженням із Державним експертом.

Взаємовідносини при використанні винаходу ( корисної моделі), патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

• виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг в зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі);

• застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним;

• пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку еквівалентну їй.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквіваленту їй.

Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України “Про державну таємницю” і відповідними рішеннями Державного експерта. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом. Суперечки щодо розмірів і порядку виплати грошової компенсації вирішуються у судовому порядку.

Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу. Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з Законом порушенням прав, що надаються патентом. Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) тільки за погодженням із Державним експертом.

Власник патенту надає будь-якій особі дозвіл (видає ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом. За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або не виключну ліцензію. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і на обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати винахід (корисну модель) в частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права надавати ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав. За договором про не виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату, залишаючи за собою право на використання винаходу (корисної моделі), включаючи право надання ліцензій іншим особам.

Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації в Установі. Строк реєстрації ліцензійного договору в Установі не повинен перевищувати 2 місяців.

Виходячи з інтересів суспільства та за умови воєнного та надзвичайного стану Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу (корисної моделі) визначеній ним особі без згоди власника патенту (деклараційного патенту) на умовах не виключної ліцензії з виплатою йому відповідної компенсації.

Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель може видавати ліцензію на використання його винаходу (корисної моделі) тільки особі, що має дозвіл доступу до цього винаходу (корисної моделі) від Державного експерта.

Якщо зазначена особа не може досягти із власником такого патенту згоди щодо надання ліцензії, Кабінет Міністрів України має право дозволити особі, визначеній Державним експертом, використання секретного винаходу (корисної моделі) без згоди власника патенту, на умовах не виключної ліцензії з виплатою йому відповідної компенсації.

Суперечки щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

Будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Право попереднього користування обмежується тим обсягом використання тотожного заявленому винаходу вирішення, яким воно було на дату подання заявки.

Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

• в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

• без комерційної мети;

• з науковою метою або в порядку експерименту;

• за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо);

• при разовому виготовлені ліків в аптеках за рецептом лікаря.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.

Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), вважається придбаним без порушення прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг власником патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією).

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до законів або за згодою сторін. Суперечки щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку.

Припинення дії патенту та визнання його недійсним

Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Не допускається повна або часткова відмова від патенту без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.

Дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений протягом 12 місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється.

Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені інформацію про припинення дії патенту.

Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

• невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності, що визначені цим Законом;

• наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

• порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону.

Будь-яка особа може оскаржити видачу патенту до суду, а протягом 6 місяців від дати публікації відомостей про його видачу подати до Апеляційної палати заперечення проти видачі патенту. Заперечення проти видачі патенту має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати його надходження, а при розгляді нею заперечення проти видачі деклараційного патенту на винахід (корисну модель) – 4 місяців від дати надходження експертного висновку про відповідність винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності. Власник патенту повинен бути ознайомлений із запереченням. Апеляційна палата розглядає заперечення в межах мотивів, викладених у ньому. Особа, яка подала заперечення, а також власник патенту можуть брати участь у його розгляді. Рішення Апеляційної палати може бути оскаржено в судовому порядку.

Якщо заперечення проти видачі патенту не надійшло до Апеляційної палати у встановлений строк, патент може бути визнано недійсним тільки у судовому порядку.

Строк оскарження видачі патенту до Апеляційної палати може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців. За його продовження сплачується збір. Порядок оскарження видачі патенту до Апеляційної палати та порядок продовження строку оскарження встановлюються Установою. При оскаржені видачі деклараційного патенту на винахід (корисну модель) до суду суд може призначити експертизу щодо відповідності винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності.

Експертний висновок щодо відповідності винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності Установа надає будь-якій особі, яка подала клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи і сплатила за її проведення встановлений збір. При визнанні патенту чи його частини недійсним Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

При укладенні патентної конвенції декількома державами патент може діяти на території всіх або деяких з них по вибору заявника, які підписали конвенцію.

Наприклад, в 1977 році вступила в силу конвенція про видачу європейських патентів. Європейське патентне відомство знаходиться в Мюнхені, філіал – в Гаазі. Європейський патент з дати його опублікування в тих країнах, для яких він був запланований, закріплює за патентовласником ті ж права, які надаються національним патентом. Заявку може подавати представник будь-якої країни, не залежно від її членства в Європейській патентній організації. Єдина заявка подається на одній мові (англійській, німецькій або французькій) в патентне відомство однієї держави.

У вересні 1994 року Євроазіатська патентна конвенція була підписана главами десяти держав – членів СНД. Конвенція передбачає можливість подачі заявки на одній мові і дію патенту на території її держав як єдиному патентному просторі при умові підтримки патенту в силі.

Будь-яка особа, яка не є патентовласником, вправі використати винахід, захищений патентом, лише з дозволу патентовласника на основі ліцензійного договору.

По вимозі патентовласника порушення патенту повинно бути перервано, а особа, винна в порушенні патенту, зобов’язана повернути патентовласнику спричинені збитки у відповідності з громадянським законодавством України.

В ряді випадків, указаних в законі, можна використати запатентований об’єкт, не звертаючись за дозволом до патентовласника. Так, не признається порушенням виняткового права патентовласника:

• використання засобів, утримуючих об’єкти промислової власності, захищеними патентами, при експлуатації транспортних засобів других країн, якщо засоби тимчасово або випадково знаходяться на території України і використовуються для потреб транспортного засобу, який належить фізичним і юридичним особам країн, які надають такі ж права власникам транспортних засобів України;

• проведення наукового експерименту або дослідження над засобом, утримуючим об’єкт промислової власності, захищений патентом;

• використання засобів, утримуючих об’єкти промислової власності, захищені патентом, при надзвичайних обставинах (стихійне лихо, катастрофа, крупна аварія) з подальшою виплатою патентовласнику відповідної компенсації;

• використання засобів, утримуючих захищені об’єкти промислової власності, в особистих цілях без здобування доходів;

• разове виготовлення ліків в аптеках по рецепту лікаря;

• використання засобів, утримуючих об’єкти промислової власності, захищені патентами, якщо ці засоби введені в господарський оборот законним шляхом. Наприклад, якщо придбаний на законній основі запатентований об’єкт, то той, хто його придбав, може розпоряджатися цим об’єктом по своєму бажанню, а саме продавати, використовувати і т.д.;

• на кінець, будь-яка фізична чи юридична особа, котра до дати пріоритету винаходу добросовісно використовувала на території України створене незалежно від його автора аналогічне рішення або зроблені для цього приготування, зберігає право на безоплатне використання такого винаходу без розширення його об’єму. Це так зване право попереднього користування. Але передати це право можна тільки з виробництвом, на якому має місце попереднє використання.

Будь-яка особа має право запатентувати винахід в іноземній державі.

До подачі заявки на одержання охоронного документу на винахід в орган іноземної держави заявник зобов’язаний подати заявку і повідомлення Держпатенту України про наміри здійснити таке патентування.

У випадку відсутності заборони на протязі трьох місяців з дати надходження цього повідомлення у Держпатент України заявка на одержання патенту на винахід може бути подана в орган іноземної держави.

Держпатент України може в необхідних випадках дозволити запатентувати винахід в іноземній державі раніше вказаного терміну.

Якщо патентування проводиться по процедурі Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка подається у Держпатент України.

Затрати, пов’язані з патентуванням винаходу в іноземних державах, несе заявник або з його згоди друга особа.

Держава стимулює створення і використання винаходів, установлює винахідникам і особам, які використовують винаходи, пільгові умови оподаткування і кредитування, надають їм другі пільги у відповідності з законодавством України.

Права іноземних осіб та осіб без громадянства

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Ті з них, що проживають чи мають постійне місце місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону.

Збори

За подання заявок, проведення їх експертиз, державну реєстрацію та видачу патентів, підтримання їх чинності, продовження строку дії тощо сплачуються збори. Розмір зборів, передбачених Законом, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від зборів та за надані послуги, зараховуються до Держбюджету України і використовуються для розвитку державної системи правової охорони промислової власності.

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання по створенню нового конструктивного вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатний для відтворення промисловим способом.

Об’єктами промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Не визначаються промисловим зразком об’єкти:

• архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

• друкована продукція як така;

• об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Право власника на промисловий зразок засвідчується патентом. Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, а саме, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому береться до уваги зміст усіх раніше поданих заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними чи одержали відмову у видачі патентів.

На визначення промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки.

Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника патенту але не більше як на п’ять років.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу, внесеному до Реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу.

Суспільні відносини, що складаються у процесі створення і використання промислового зразка, регулюються Законом України “Про охорону прав на промисловий зразок” від 15 грудня 1993р. (в редакції від 25 червня 2003р.).

Право на одержання патенту має автор або його спадкоємець. Якщо промисловий зразок створено спільною працею, то автори мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачене угодою між ними. Автору чи авторам промислового зразка належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

Право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання матеріалів про створений промисловий зразок не подасть заявки, то право одержання патенту переходить до автора.

Особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності заявку, яка повинна стосуватися одного промислового зразка і може містити його варіанти (вимога єдності) і складена українською мовою.

Заявка повинна містити:

• заяву про видачу патенту;

• комплект зображень виробу (самого виробу, макета, малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;

• опис промислового зразка;

• креслення, схему, карту (якщо необхідно).

Заявка повинна розкривати суть промислового зразка досить ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору надсилається до Держпатенту України разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців за клопотанням заявника.

На підставі рішення про видачу патенту та за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікацію про видачу патенту здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про видачу патенту.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Держпатент здійснює реєстрацію патенту на промисловий зразок, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості.

Видача патенту здійснюється Держпатентом у місячний строк після державної реєстрації патенту. Патент видається особі, яка має право на одержання патенту. Якщо право на держання патенту мають кілька осіб, їм видається один патент.

Заявник може оскаржити рішення Держпатенту за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення чи копії матеріалів. Якщо рішення за заявкою оскаржено у судовому порядку після реєстрації патенту, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного патенту. Право оскарження рішення до Апеляційної палати втрачається у разі сплати державного мита за видачу патенту.

У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення повертається заявнику.

Зміст прав інтелектуальної власності на промисловий зразок, що випливають з патенту:

• виключне право використання зразка, якщо воно не порушує прав інших власників патентів;

• забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу;

• можливість передачі на підставі договору права власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту;

• право надання будь-якій особі дозволу (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами;

• право подання для офіційної публікації заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого промислового зразка.

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

• невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності;

• наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

• видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Припиненням дії патенту вважається:

• коли власник патенту відмовився від нього повністю або частково на підставі заяви;

• у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Будь-яка особа має право запатентувати промисловий зразок в іноземних державах. Витрати, пов’язані з патентуванням промислового зразка в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.

Інтегральна мікросхема (ІМС) – мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Топографія інтегральної мікросхеми (топографія ІМС) – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Держава здійснює правову охорону топографії ІМС шляхом її реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.

Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії ІМС, діє воно десять років від подання заявки до Держпатенту України або від дати першого використання топографії ІМС.

Обсяг прав на топографію ІМС визначається зображенням топографії ІМС на матеріальному носії.

Топографія ІМС відповідає умовам охороноспроможності, якщо вона є оригінальною, а саме, вона не створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки або до дати її першого використання.

На визнання топографії ІМС оригінальною не впливає розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала від автора таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання заявки на реєстрацію цієї топографії ІМС не перевищує двох років.

Право на реєстрацію топографії ІМС має автор або його правонаступник. Автору топографії ІМС належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим і охороняється безстроково.

Якщо топографію ІМС створили спільно два і більше авторів, то вони мають однакові права на реєстрацію топографії ІМС, якщо інше не передбачене угодою між ними.

Право на реєстрацію топографії ІМС і усі права, що з цієї реєстрації випливають, має роботодавець автора топографії ІМС або його правонаступник, якщо топографію ІМС створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи за спеціальним дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше.

Реєстрація топографії ІМС надає власнику зареєстрованої топографії ІМС виключне право використовувати топографію ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників зареєстрованих топографій ІМС.

Реєстрація надає власнику зареєстрованої топографії ІМС право:

• забороняти іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу;

• передавати на підставі договору право власності на топографію ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником власника зареєстрованої топографії ІМС;

• видавати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору. Під використанням топографії ІМС розуміється: копіювання, виготовлення, виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС, ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на мину територію України, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж та інше введення в цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях ІМС, виготовлених із застосуванням топографії ІМС, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

Договір про передачу права власності на топографію ІМС і ліцензійний договір вважається дійсним, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Обов’язки власника права на зареєстровану топографію ІМС наступні:

• повинен добросовісно користуватися виключним правом, що надається реєстрацією;

• на протязі трьох років від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію або від дати, коли використання топографії ІМС було припинено, будь-яка особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання ІМС, якщо власник права відмовляє йому у її використанні.

З метою забезпечення здоров’я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС визначеній ним особі без згоди власника права на топографію ІМС у разі його безпідставної відмови видати ліцензію на її використання. При цьому:

• дозвіл на таке використання надається виходячи з конкретних обставин;

• обсяг і тривалість такого використання визначається ціллю наданого дозволу, вона має бути тільки некомерційним використанням;

• дозвіл на таке використання не позбавляє власника права надавати дозволи на її використання;

• право на таке використання не передається;

• використання дозволяється в першу чергу для забезпечення внутрішнього ринку;

• дозвіл на використання відміняється, якщо перестають існувати обставини, через які його видано;

• власнику прав сплачується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності топографії ІМС.

Реєстрація топографії ІМС може бути визнана недійсною у судовому порядку у разі:

• невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноспроможності, визначених правом на їх реєстрацію;

• порушення вимог до подання заявки на одержання охорони прав на топографію ІМС в іноземній державі;

• реєстрації топографії ІМС внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відкриття визначається діючим законодавством як установлення невідомих раніше об’єктивно діючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень пізнання.

Закономірності, властивості і явища матеріального світу існують в природі незалежно від волі людей. Частина цих властивостей і явищ уже встановлена, вони нам відомі і формують наше уявлення про оточуючий світ. Другі закономірності і явища хоч і існують, але поки не відомі і будуть установлюватись в процесі творчої діяльності людини, направленої на вивчення матеріального світу.

Кожне відкриття має визначений об’єм. Об’єктом відкриття признається невідоме раніше явище, властивості або закономірності матеріального світу. Явище – це форма виявлення суті об’єкта матеріального світу (природи); Властивість – це якісна сторона об’єкта матеріального світу; закономірність – суттєвий, стійкий зв’язок між явищами або властивостями матеріального світу.

Відкриттям признається не всяке рішення наукової задачі, а таке, яке вносить корінні зміни в рівень пізнання, воно представляє собою цілком нове наукове досягнення світового масштабу.

Автор наукового відкриття має право надати новому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

Раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва, техніки або складу матеріалів.

До раціоналізаторської пропозиції законодавством встановлено таку ж три вимоги:

1 – вона має належати до профілю підприємства, якому подана;

2 – має бути новою;

3 – має бути корисною підприємству, якому подана.

Пропозиція подається тому підприємству, якому відповідає за профілем його діяльності, при цьому не має значення, де працює раціоналізатор або він взагалі не працює. Раціоналізаторська пропозиція має відношення до діяльності підприємства, якщо вона може бути використана в технологічному процес, у продукції, у задіяній техніці або матеріалах цього підприємства.

Якщо сутність на цьому підприємстві до подачі заявки на рацпропозицію не була відома, то вона визнається новою для підприємства. Новизна пропозиції не втрачається, якщо вона використовується за ініціативою її автора не більше як три місяці до подачі заяви.

Раціоналізаторська пропозиція визнається корисною для підприємства, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва, одержати кращий доход (прибуток) або одержати інший позитивний ефект.

Автором раціоналізаторської пропозиції визнається особа, що створила її своєю творчою працею. Якщо пропозиція створена спільно двома і більше особами, то вони визнаються співавторами, а порядок користування правами на їх пропозицію визначається угодою між ними. Не визнаються співавторами особи, які надавали авторові раціоналізаторської пропозиції лише технічну допомогу, наприклад, виготовляли дослідний зразок чи сприяли оформленню документації. Пропозиції інженерно-технічних та проектно-конструкторських працівників та інших керівних інженерних кадрів, які подані ними і стосуються проектів чи других розробок, які ними розробляються, не признаються раціоналізаторськими пропозиціями. На інженерно-технічних працівників інших підрозділів і тих, що не брали участі в розробці зазначених проектів, таке обмеження не поширюється.

Автор має право після реєстрації заяви на раціоналізаторську пропозицію вносити до неї зміни і доповнення, але тільки до прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською. Зміни і доповнення не повинні стосуватися її суті. В противному разі вони оформляються як окрема заявка.

Автор має право на одержання довідки, якою засвідчується факт і дата надходження заяви. Така довідка надається авторові протягом п’яти днів від дати надходження прохання від нього.

За результатами розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію може бути прийняте таке рішення:

• визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти до виконання;

• провести дослідну перевірку пропозиції;

• відхилити пропозицію.

Рішення приймається керівником підприємства або керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству.

Протягом місяця після винесення рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до виконання авторові видається свідоцтво установленої форми. Якщо авторство на пропозицію мають кілька співавторів, то свідоцтво видається кожному із них, при цьому прізвища усіх співавторів вказуються в алфавітному порядку.

До особистих немайнових прав автора раціоналізаторської пропозиції належать право авторства, право на ім’я, право на назву раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет. До майнових прав – право на винагороду.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об’єкт або процес. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі.

Нині раціоналізаторська діяльність регулюється Цивільним кодексом України, Тимчасовим положенням про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозиції, затвердженим Указом Президента України від 18 вересня 1992р., та Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затвердженими Наказом Держпатенту України від 27 квітня 1995р. Держпатент України прийняв ряд відомчих нормативних актів, спрямованих на поглиблену регламентацію регулювання раціоналізаторської діяльності.

Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21.04.1993р. №3116-XII в редакції від 17.01.2002р. встановлює, що право на сорти рослин засвідчується патентом, який надає патентовласнику виключне право на використання сорту, а також можливість заборонити, або, навпаки, дозволити третім особам використання сорту. При цьому будь-яка особа не може використовувати сорт без згоди власника патенту.

Власник патенту, який є автором сорту, може передати право на патент будь-якому громадянину або юридичній особі, яка стає правонаступником власника патенту. Якщо ж власник патенту не є автором сорту, то він може передати право на патент з урахуванням умов, за яких це право було одержане від автора сорту. Причому права, що надаються патентом передаються повністю або частково тільки на підставі ліцензійного договору. При цьому патентовласник зобов’язаний зареєструвати в Держпатенті України договір про передачу права на патент і ліцензійний договір (тому, що без реєстрації вони вважаються недійсними).

Під використанням сорту, що підпадає під дію виключного права патентовласника слід розуміти виробництво насіння з метою його відчуження: доведення його до посівних кондицій для розмноження; продаж або інше введення в оборот; ввезення за кордону; зберігання насіння для зазначених цілей; застосування як батьківської форми для одержання насіння.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

• особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

• майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

• майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є:

• автор сорту рослин, породи тварин;

• інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є:

• право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;

• виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

• виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Вони є чинним з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через двадцять років, а щодо дерев та винограду – через тридцять років, що підліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтримання чинності цього права.

Комерційною таємницею є така інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

• право на використання комерційної таємниці;

• виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

• виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Органи державної влади зобов’язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці.