2.8. Управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав.

Науково – технічну політику в Україні визначає Верхавна Рада: затверджує програми науково – технічного розвитку держави, розглядає і приймає закони України щодо управління майновими правами інтелектуальної власності. Що стосується інших видів інтелектуальної діяльності (наукова, літературна, художня , виконавча тощо ) то розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково – технічного і культурного розвитку Кабінету Міністрів України. Він же здійснює безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю, утворює державні органи управління інтелектуальною діяльністю:

• Державне агентство з авторського права і суміжних прав при КМУ ( ДААСП України )розглядає питання пов’язані з правовою охороною об’єктів авторського права і суміжних прав;

• Міністерство освіти і науки України МОН, якому підпорядковано Державне патентне відомство України ( Держпатент України) займається наукова – технічною діяльністю в сфері правової охорони об’єктів промислової разності. МОН України підпорядкований також Науково- дослідний центр патентної експертизи ( НДСПЕ) та республіканський патентний фонд ( патентна блібліотека).

• В Держпатент входять:

- Управління права і патентної політики;

- Управління економіки промислової власності;

- управління патентної документації та інформації та і нші.

До структури кожного управління входять відділи.

Управління – науково технічною діяльністю на місцях здійснюється керівництвом підприємств і установ усіх форм власності.

Слід зазначити, що система управління інтелектуальною діяльністю в Україні знаходиться в стані свого розвитку.

З гідно з Законом України « Прор авторське право і суміжні права» в редакції від 06.01.2004 року суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти:

- особисто;

- через свого повереного;

- через організацію колективного управління;

Суб’єкт авторського права і суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами повереному на підставі укладеного з ним договору – доручення або аналогічне управління організаціям колективного управління, яка створюється суб’єктами авторського права і суміжних прав та статуса юридичної особи згідно із законом.

9. Правові основи захисту авторського права і суміжних прав

До суб’єктів суміжних прав закон відносить виконавців, виробників та організації мовлення.

Виконавці- актори, співаки, музиканти, диригенти, танцюристи та іні особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи у будь – який інший спосіб виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору.

Виробники фонограм – це ті самі фізичні особи, а також юридичні особи, які вперше здійснили запис будь – якого виконання або інших звуків на фонограмі.

Фонограми- виключно звуковий запис будь – якого виконання чи інших звуків.

Грамофоні платівки, диски, магнітофоні касети та інші носії записів визначаються примірниками фонограми.

До суб’єктів суміжних прав закон відносить також юридичні особи, які вперше здійснили запис будь- якого виконання або інших звуків на фонограмі. Юридичні особи одержують захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місце знаходження, це місце територія України незалежно від громадянства.

Цим же законом передбачено, що до суб’єктів суміжних прав відносять також організації мовлення, тобто тільки юридичні особи.

Суб’єкти суміжних прав мають використовувати свої суб’єктні права без порушень прав авторів. Виробники фонограм і організації мовлення зобов'язані дотримуватися прав авторів і виконавців, а організації мовлення- прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Знаками охорони суміжних прав є латинська буква Р у колі та ім'я (0 найменування) особи , що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

Права виконавців:

• право на ім'я;

• право на охорону своїх виступів від спотворення;

• згадування свого імені у зв’язку з використанням виконання там де це можливо;

• право ( виключне) на використання виконання у будь –якій включаючи право на одержану винагороду за кожний вид використання. Виконавець може забороняти або дозволяти: записувати раніше не записане виконання;

відтворювати запис виконання; сповіщати виконання в ефір; здавати в на йом опубліковану фонограму, що включає виконання за участю виконавця. Дозвіл на використання дає сам виконавець, а при колективному виконанні –керівник такого колективу шляхом укладання договору з ви користувачем.

Виконавець може укласти договір на використання свого виконання організацією мовлення для сповіщення в ефір або по кабелю, при цьому передаються виконавцем органам мовлення також права здійснення запису і його відтворення , якщо це передбачено договором виконавця з організацією мовлення.

Виключне право на використання, виконання, створеного за договором найму, належить особі, з якою виконавець перебуває у трудових відносинах ( роботодавець), якщо договором не передбачено інше .Особисті немайнові права на виконання належать виконавцю виключні права якого можуть передаватися за договором іншим особам.

Виробнику фонограми належить виключне право на використання фонограм будь –якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання.

Виключне право виробнику фонограми на її використання – дозволяти або забороняти:

• відтворювати фонограму;

• розповсюджувати примірники фонограми будь – яким чином: продавати, здавати в найм тощо;

• імпортувати примірники фонограми з метою розповсюджування, включаючи примірники, виготовлені з дозволу виробника фонограми;

• переробляти або будь – яким іншим чином змінювати фонограму;

Виключні права виробника фонограми можуть передаватися за договором іншим особам.

Організації мовлення належить виключне право використання її передачі у будь – якій формі, включаючи право на одержання винагороди за таке використання, яке означає право ефірного або кабельного мовлення дозволяти або забороняти:

• записувати передачу;

• відтворювати запис передачі, за винятком впадків, коли запис передачі було здійснено зі згоди організації ефірного мовлення і відтворення передачі здійснюється з цією ж метою, для якої було зроблено її запис;

• одночасно сповіщати в ефір( по кабелю) передачу іншій організації ефірного ( кабельного) мовлення ;

• сповіщати передачу по кабелю (в ефір);

• публічно сповіщати передачу з місця з платним входом.

Обмеження прав виконавців, виробників фонограм і організації мовлення на вільне використання вище названого можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством стосовно обмежень майнових прав авторів творів літератури і мистецтва.

Використання фонограм, опублікованих із комерційною метою без згоди виробників фонограм і виконавців, але щз виплатою винагороди допускається :

• публічне видання фонограм;

• передача фонограм в ефір;

• передача фонограм по проводах.

Накопичення ( збір) розподіл і виплата винагороди здійснюється однією із організацій на підставі угоди між виробником фонограми і виконавцем. Винагорода між ними розподіляється порівну якщо договором не передбачено іншим.

Запис організаціями ефірного мовлення виконань або передач із метою короткострокового використання без згоди виконавця, виробника фонограм і організації мовлення. Інші організації мовлення можуть при таких умовах:

• попереднього одержання організацією ефірного мовлення дозволу;

• виготовлення запису і його відтворення здійснюється організацією ефірного мовлення за допомогою власного обладнання і для власної передачі;

• знищення такого запису на умовах передбачених щодо короткострокового використання творів.

Сторк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, що підліковується з першого січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого .запису - з 1 січня, наступного за роком здійснення виконання.

Сторк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом 50 років від дати її вироблення -1 січня, наступного за роком вироблення фонограми відеограми.

Сторк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу організації мовлення спливає через 50 років, що підліковується з 1 січня року наступного її першого здійснення.

Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.