3. Бюджетне регулювання: його суть та методи

Оскільки потреба в доходах кожного бюджету часто змінюється, держава щороку здійснює бюджетне регулювання, тобто перерозподіляє кошти всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх видів бюджетів.

Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

Бюджетне регулювання здійснюється відповідно кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними.

У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань, основними серед яких є:

• досягнення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів різних рівнів, тобто їх збалансування;

• забезпечення рівномірності в надходженні доходів для запобігання затримок у фінансуванні видатків;

• створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території;

• забезпечення самостійності використання додатково одержаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів;

• перерозподіл бюджетних ресурсів між фінансово «багатими» та «бідними» територіями;

• зв’язок обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зусиллями щодо мобілізації податків і зборів, залучення додаткових вихідних джерел;

• здійснення фінансового вирівнювання.

У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокремлювати вертикальне і горизонтальне бюджетне регулювання (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Мета бюджетного регулювання та шляхи її досягнення

Властивості	Вертикальне бюджетне регулювання	Горизонтальне бюджетне регулювання
Мета	Забезпечення необхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевим самоврядуванням	Ліквідація відмінностей у бюджетній забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування, фінансове вирівнювання
Досягається шляхом	Розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків	Вирівнювання доходів і видатків однотипних видів місцевих бюджетів

Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій проводиться за допомогою особливих методів.

Нині в практиці використовують такі методи бюджетного регулювання:

• нормативи відрахувань від регульованих доходів;

• бюджетні дотації;

• бюджетні субвенції;

• бюджетні субсидії.

Регульовані доходи - це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему та про місцеві органи влади і уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. З інструментом регульованих доходів тісно пов'язаний ще один інструмент бюджетного регулювання - нормативи відрахувань від регульованих доходів.

Основною та найефективнішою формою бюджетного регулювання є система процентних відрахувань нижчим бюджетам. Їі суть полягає у тому, що частка коштів вищого бюджету надається нижчим для збалансування у вигляді частки доходів на кожне джерело, що підлягає регулюванню. При цьому процент і сума відрахувань встановлюються від регульованих доходів, що надходять на території певної адміністративної одиниці.

При застосуванню методу відсоткових відрахувань використовують такі нормативи:

1. єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць;

2. групові – єдині в межах певних груп місцевих бюджетів;

3. індивідуальні для кожного бюджету.

Бюджетне субсидіювання - передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги.

Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації.

Бюджетна субвенція - це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення.

Бюджетна субсидія - сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, може мати цільове призначення. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станомбюджету, який її отримує.

Бюджетна дотація - цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним кодексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, визначених на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами.

У бюджетній сфері застосовуються і інші методи бюджетного регулювання:

1. балансовий метод – збалансування бюджетів усіх рівнів;

2. нормативний метод – застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах;

3. метод перерозподілу – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій;

4. метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів;

5. податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках.

Отже, у вузькому значенні бюджетне регулювання – це механізм збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів. Здійснюється через акумулювання значної частини доходів у бюджеті держави (республіканському бюджеті) і перерозподіл їх у вигляді дотацій місцевим бюджетам. Фінансові відносини між «центром» і місцевими органами влади в перші роки формування ринкової економіки в Україні були складними. Встановлений розподіл податків між загальнодержавним і місцевими бюджетами відбувався таким чином, що прибутків від податків, асигнованих місцевим органам влади, бракувало для збалансування місцевих бюджетів. Раціональними були б децентралізація державних фінансів, структурне розмежування державного і місцевих бюджетів за джерелами накопичення та витрат.