1.3. Мета курсу, його структура і логіка

Мета курсу:

- дати студентам в стислій та доступній формі уяву про процеси, що проходять в соціально-трудовій сфері нашої держави: змінах в зайнятості, формуванні і розвитку системи нових соціально-трудових відносин, становленні і функціонуванні ринку праці, про сучасні підходи до управління людськими ресурсами, про зміст і елементи організації праці, оцінку його ефективності і оплати, місці та ролі МОП в регулюванні соціально-трудових відносин;

- підвищити на цих засадах адаптованість (пристосування) студентів до ринку праці, допомогти їм активно приєднатися до (нової для суспільства) системи нових соціально-трудових відносин, що буде сприяти зменшенню рівня соціальної напруги в суспільстві.

Структура курсу: – (див. Робочу програму дисципліни)

- лекцій (12 тем);

- практичних занять (5 тем);

- самостійна робота.

Логіка курсу витікає з програми підготовки бакалавра (спеціаліста) з економіки і передбачає мати попередню підготовку з макро- та мікроекономіки, та вивчати предмет «Економіка праці і соціально-трудові відносини» як базу для вивчення таких дисциплін як «Менеджмент персоналу», «Економіка підприємства», «Організація виробництва», «Статистика» та ін.

Текст лекції 2

1. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.

2. Формування трудових ресурсів.

3. Використання трудових ресурсів. Трудовий потенціал суспільства.

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Виробництво матеріальних благ та послуг передбачає два компоненти: матеріальні ресурси (сировина, обладнання та ін.), з іншого боку –людські ресурси (працівники з професійними навичками). В такому розумінні людські ресурси як частина населення країни виступають як фактор економічного розвитку (поруч із матеріальними ресурсами, зрозуміло). Але між цими двома компонентами є принципова різниця.

Людські ресурси – це люди, які не тільки створюють, але й споживають матеріальні блага та послуги. Конкретні ж люди не однакові у своїй матеріальній та духовній потребі. Це зумовлено статтю, віком, здоров'ям, сімейним станом, освіченістю, особливостями характеру індивіда, матеріальним станом і багатьма іншими соціальними та психофізіологічними якостями, через котрі немає двох людей з однаковими запитами.

У трудовій сфері реалізуються важливі та не всі запити людей. Тому, щоб успішно використовувати людську працю, важливо розуміти запити конкретної людини (колективу). Від такого розуміння залежить успішна робота підприємства та й економіки держави взагалі. Не випадково в усьому світі (приблизно з початком 70-х років) утвердилася ідея гуманізації економіки. Сама ідея полягає у взаємодії двох згаданих компонентів з акцентом на другому – людському. Природно, що зі зростанням людських потреб у створенні сучасних благ все більшу роль стали відігравати знання – інтелектуальний потенціал суспільства взагалі. Поглиблюється вибірність різноманітної виробничої та невиробничої діяльності, що у свою чергу вимагає специфічних здібностей працівників.

Одначе сьогодні ми будемо говорити про цю частину людських ресурсів, котра задіяна у виробництві благ – трудові ресурси та трудовий потенціал. Розглянемо, як формуються трудові ресурси та трудовий потенціал у залежності від демографічних та соціально-економічних факторів. Уяснимо, що треба розуміти під використанням трудових ресурсів та трудового потенціалу. Продемонструємо, чому необхідно в державі вивчати формування і використання трудових ресурсів та трудового потенціалу. І, врешті-решт, спробуємо дати відповідь на запитання – як відображується на формуванні та використанні трудових ресурсів і трудового потенціалу перетворення економіки держави в ринкову.