5.2. Показники та методи вимірювання продуктивності праці

Як було показано вище, продуктивність праці – це відношення кількості продукції виробленої якоюсь організаційною структурою до витрат цієї структури на вироблення та збут своєї продукції. Отже, щоб виміряти продуктивність, треба дати кількісну оцінку продукції та витрат на неї і зіставити їх.

Ніби то й досить просто, як на перший погляд. І для деяких виробництв це дійсно так. Але у своїй більшості підприємства випускають не один, а декілька видів продукції, надають послуги і віднайти для них кількісні вираження доволі складно. В більшості господарських формувань навіть у межах одного виду ресурсу витрати на виробництво і збут надзвичайно різноманітні.

На вимір продуктивності праці мають вплив наступні фактори:

• зміна асортименту;

• тривалість виробничого циклу;

• віднесення конкретної продукції до конкретних витрат;

• метод поєднання даних;

• імовірність відсутності даних

• вибір міри продуктивності;

• період, за який збирають інформацію;

• достовірність та зіставність інформації.

На рис. 5.4 показані взаємозв’язки між одиницею аналізу та діапазоном вимірювання.

У практиці застосування найбільш відпрацьованими та повсюдно використовуваними є три методи виміру продуктивності:

• нормативний метод;

• багатофакторна модель виміру продуктивності;

• багатокритеріальний метод.

Нормативний метод – організаційний метод виміру продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання при активному залученні персоналу фірми. Став повсюдно використовуватися з розвитком комп’ютерно-інформаційних служб.

Рис. 5.5. Підходи підприємств до підвищення продуктивності праці. Q – якість, C – собівартість, D – поставка

Управління продуктивністю неподільно пов’язане з управлінням якістю (процесом забезпечення якості), плануванням (процесом, що визначає пріоритети в підвищенні ефективності виробництва), зміною трудовитрат та складанням кошторисів (процесом оцінки економічності), бухгалтерським обліком та фінансовим контролем (процесом оцінки прибутковості) та кадровою службою (процес підбору кваліфікованого персоналу фірми та підвищення його фаховості). Керують продуктивністю менеджери. Процес управління продуктивністю можна відобразити за наступною схемою (Рис.5.5).

Планування заходів з управління продуктивністю праці складне завдання, що не залежить від розміру і структури організаційної системи. Для ринкової економіки характерно, що менеджери усіх рівнів стоять перед необхідністю розробки і програм підвищення продуктивності праці.

Є вісім етапів стратегічного планування в проектуванні і розробці програми управління продуктивністю праці:

1. Внутрішня стратегічна оцінка.

2. Зовнішня стратегічна оцінка.

3. Формулювання передумов плану.

4. Стратегічне планування.

5. Розробка критеріїв результативності програми.

6. Планування заходів.

7. Планування проектів.

8. Розгляд та оцінка програми.

5.4. Контрольні запитання та завдання

1. Що таке продуктивність праці в технічному змісті?

2. Які групи факторів впливають на продуктивність праці?

3. За якої комбінації витрат і продукції відбувається підвищення продуктивності праці?

4. Коли праця є продуктивною?

5. Який зв’язок між ВНП та продуктивністю праці?

6. Які фактори мають безпосередній вплив на продуктивність праці?

7. Вплив НТП на продуктивність праці?

8. Вплив кваліфікації на продуктивність праці?

9. Як виміряти продуктивність праці?

10. Застосування методів виміру продуктивності праці в залежності від діапазону виміру?

11. Підходи підприємств до підвищення продуктивності праці?