4.2. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики

Найважливішим критерієм соціальної орієнтованості економіки є відношення до зайнятості. Зайнятість повинна розглядатися як невід’ємна частина комплексної соціальної політики. Соціальність проблем зайнятості визначається її вихідною націленістю на людину, її інтереси, потреби в трудовій сфері.

Як мінімум необхідно враховувати чотири соціальні аспекти зайнятості:

1. Нерозривний зв’язок зайнятості з найважливішим конституційним правом людини – правом на працю. Усвідомлено чи неусвідомлено, але тепер багатьма зайнятість стала поєднуватись саме з можливістю реалізувати право на працю, адже всіх хвилює проблема безробіття.

2. Вирішальну роль зайнятості у формуванні рівня життя і належних умов існування. Саме зайнятість, підвищення трудової активності виявляються тепер найважливішою гарантією росту рівня життя працездатних громадян та їхніх сімей.

3. Формування нової мотивованої високоефективної праці як основи росту матеріальних благ кожного і всього суспільства.

4. Саме трудова діяльність розкриває і приумножує професійні можливості індивіда, стимулює розвиток особистості.

У поєднанні з іншими аспектами соціальної політики зайнятість повинна розглядатися як один з головних орієнтирів розвитку, що визначається перегрупуванням фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у народному господарстві, пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу, розміщення продуктивних сил, шляхів підвищення якості і рівня життя. Це одна із принципових проблем, від признання і вирішення якої залежить у значній мірі успіх вирішення проблем зайнятості і реформування всієї економіки.

Основні риси зайнятості в соціально орієнтованій економіці:

- збалансоване поєднання повної й ефективної зайнятості;

- добровільність праці і гармонізація прав і обов’язків людини в трудовій сфері, подолання соціального утриманства працівників, рівна відповідальність громадянина і держави за можливість мати роботу, яка забезпечувала б належний спосіб життя;

- вільний перелив робочої сили між сферами прикладання праці, галузями, професіями і територіями спрямованих на зріст продуктивності праці;

- нова трудова мотивація, підприємливість і висока зацікавленість працівників у високопродуктивній праці;

- цілеспрямоване пом’якшення негативних наслідків ринкової економіки для стану трудящих.

Ці риси визначають нові якісні характеристики зайнятості, формуванню яких повинна сприяти відповідна політика зайнятості. Політика зайнятості єйсукупністю заходів прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства для досягнення поставленої мети. При цьому мета політики зайнятості повинна відображувати нормативний стан зайнятості, якого необхідно досягти, вирішуючи проблеми сьогодення.

4.3. Безробіття та соціально-економічні наслідки безробіття

Безробіття – це той феномен ринкової економіки, який наглядно відображує специфіку конкретної країни, і одночасно конкретної стадії її розвитку. За суттю це не тільки економічне явище, а й своєрідний синтез економіки, політики, ідеології, моралі даного суспільства. На регіональному рівні великий вплив на формування безробіття мають місцеві традиції і специфіка соціально-економічного розвитку.

Відомо, що ринок праці не є автономним, його функціонування тісно пов’язане з процесами, що протікають на інших ринках. Тому безробіття не може розглядатися як локальне явище, тобто лише викликане особливостями поведінки осіб, що виступають на ринку праці. За суттюбезробіття є наслідком функціонування господарського механізму, породженим внутрішніми протиріччями ринкової економіки.

В економічному плані безробіття відображує невідповідність на ринку праці між пропозицією робочої сили та попитом на неї. Причому, ця невідповідність може бути як у кількісному, так і в якісному відношенні.

Поняття безробіття відноситься до категорії економічно активного населення, тобто безробітні – це особи, що активно пропагують свої послуги на ринку праці, що шукають роботу. Інколи використовують розширене тлумачення поняття “безробітні” як незайняте у національному господарстві працездатне населення, але це не правильно, бо сюди включаються особи, що не шукають роботу, а також особи, що з різних причин не можуть зайняти робоче місце, хоч і претендують на нього.

Згідно стандартів МОП до безробітного населення відносяться всі особи, що досягли відповідного віку , які протягом звітнйго періоду були без роботи, були готовими негайно приступити до роботи і активно шукали її.

Рівень безробіття – основний показник, що дає узагальнене уявлення про стан ринку праці в даний момент часу і про зміни, що відбулись на ньому за певний період часу. Визначається рівень безробіття Рб(t) у процентах за станом на початок (або кінець) періоду відношенням чисельності осіб, що мають на відповідну дату статус безробітного Б(t) до чисельності економічно активного населення на цю ж дату Ча(t):

Рб(t) = 100 * Б(t) / Ча(t), %. ( 4.1)

До економічно активного населення відносяться особи, що працюють по найму за винагороду або на власних підприємствах, в т.ч. в особистому підсобному господарстві, або ті, що мають такі підприємства, але на них не працюють, а також особи без роботи, але бажаючі працювати за наймом або без нього.

Рівень безробіття розглядається як один з найважливіших соц. індикаторів розв. економіки.

Сучасна наука використовує поняття так званого природного рівня безробіття.

У різних країнах рівні безробіття є різними, в залежності від фази економічного циклу, державної політики зайнятості і т.д. Для прикладу рівнібезробіття в розвинутих країнах із ринковою економікою знаходяться в межах:

- Великобританія – 6 - 7%;

- Італія – 12 - 13%;

- США – 5 - 6%

- Швеція – біля 2%

- Японія – 2 - 3%.

Відповідний рівень безробіття називають природнім або рівнем безробіття при повній зайнятості.

Типи безробіття.

Фрикційне безробіття – найбільш розповсюджений тип безробіття . навіть у випадку економічного росту існує деякий потік людей, що змінюють одне місце роботи на інше, що переїжджають з одного місця на інше, шукають роботу після закінчення навчання або ж роботи за контрактом. Процес приведення до відповідності працюючих і робочих місць обов’язково вимагає часу, навіть якщо робоче місце є вакантним і кількість безробітних відповідає кількості робочих місць. Період пошуку нової роботи і викликає фрикційне (“притерте”, поточне) безробіття.

Сезонне безробіття – найменш гостре з усіх видів безробіття. деякі види виробництва (особливо сільськогосподарського) мають сезонний характер: високий попит на робочу силу в окремі періоди року і незначний попит в інші періоди. У зв’язку зі специфікою сезонне безробіття не може бути суттєво зменшене.

Структурне безробіття – виникає на базі зсувів у структурі попиту на окрему продукцію і технології виробництва. В результаті цього робоча сила за своїми професійно-кваліфікаційними характеристиками перестає відповідати відповідним новим вимогам і не може використовуватись.Структурне безробіття характеризується невідповідністю структури пропозиції робочої сили структурі робочих місць, що змінилася. На її виникнення впливають реальні зміни і попиті як на продукцію, так і на робочу силу. Структурне безробіття е об’єктивно присутнім в країнах із розвинутою та прогресивною економікою.

Циклічне безробіття – безробіття, що викликане спадом виробництва, тобто фазою економічного циклу.

Приховане безробіття – та чисельність працівників, яка стала зайвою і зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами у ньому, але продовжує формально рахуватись зайнятою, і яка за певних умов буде або вивільненою і поповнить відкритий ринок праці, або перейде до категорії ефективно зайнятих.