2 Призначення і специфічні ознаки сфер та ланок фінансової системи.

За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених взаємозв’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (див.: Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 27—28). Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виді- лення сфер покладено рівень економічної системи:

• рівень мікроекономіки — фінанси суб’єктів господарювання;

• рівень макроекономіки — державні фінанси;

• рівень світового господарства — міжнародні фінанси;

• забезпечуюча сфера — фінансовий ринок.

Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансо- вих відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин.

3 Правове регулювання фінансових відносин

Фінансове законодавство регулює відносини, що вини­кають у процесі здійснення фінансової діяльності. Суб'єк­тами фінансово-правових відносин можуть бути держава, державні та недержавні організації, їх посадові особи, представницькі органи місцевого самоврядування, об'єд­нання громадян та інші недержавні структури, окремі індивіди. Об'єктом фінансово-правових норм є відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих фон­дів коштів, які складають частину національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Централізовані фонди коштів знаходяться в розпоря­дженні держави. За їх рахунок фінансуються Збройні Сили, правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, куль­тура, соціальний захист населення, охорона природи тощо. Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу­зях народного господарства підприємствами, установами цих галузей.

Фінансове право регулює відносини у сфері бюджету, доходів, податків, видатків, бюджетного фінансування, дер­жавного, майнового та особистого страхування, банків­ського кредитування і розрахунків, інноваційної діяль­ності, фінансового контролю і грошового обігу. Залежно від характеру цих відносин у системі фінансового права виділяються окремі інститути — податкове, банківське право та ін.

Фінансові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права, які утворюють галузь фінан­сового законодавства.

Вони мають такі ознаки:

1) одним із суб'єктів правовідносин виступає дер­жава, яка бере в них участь безпосередньо або через уповноважені нею фінансові чи кредитні органи;

2) предметом цих відносин є кошти або грошові зо­бов'язання у зв'язку з формуванням, розподілом або використанням централізованих чи децентра­лізованих фондів коштів.

Методом фінансово-правового регулювання (тобто впли­ву держави на суб'єкти фінансових відносин) є метод владних приписів. За цією ознакою певні грошові відно­сини (фінансові) відрізняються від цивільно-правових (ку-півлі-продажу, поставки).

Основними джерелами фінансового права є Консти­туція України, закони, укази Президента України, поста­нови Кабінету Міністрів України, інструкції і накази мі­ністерств, інструкції Національного банку України тощо.

4 Управління фінансовою системою. Суб’єкти управління фінансами в Україні, їх функції.

Фінансовий апарат — це сукупність різноманітних фінансових установ, які управляють фінансовою системою держави.

Основним завданням органів управління фінансовою систе-мою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається чітким розмежуван-ням функцій і повноважень між фінансовими органами та інсти-туціями.

На прикладі фінансової системи України можна продемонстру-вати структуру її фінансового апарату (рис. 2.2).

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в будь-якій іншій державі, посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою систе-мою країни. Також управлінням фінансами займаються такі устано-ви: Державна контрольно-ревізійна служба (спеціалізується на здій-сненні фінансового контролю), Державне казначейство (створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету), Державна податкова адміністрація (організовує справ-ляння податків та контроль за дотриманням податкового законодав-ства), Рахункова палата України (створена з метою здійснення поза-відомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту), Аудиторська палата (хоча і не є фінансовим органом, орга-нізовує незалежний фінансовий контроль).

Фінансова система України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є:

– зміцнення фінансів суб’єктів господарювання з метою посилен-ня мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;