Тема 1.3. Право власності на природні ресурси

План

1. Підстави виникнення права власності на природні ре­сурси.

2. Зміст права власності на природні ресурси.

3. Підстави припинення та зміни права власності на природні ресурси.

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть підстави виникнення права власності на при­родні ресурси.

2. Розкрийте зміст права власності на природні ресурси.

3. Проаналізуйте підстави виникнення та зміни права власності на природні ресурси.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Підстави виникнення права власності на природні ресурси

Правовідносини власності і, отже, об'єктивне право влас­ності виникає і припиняється на підставі правових норм і за наявності певних юридичних фактів.

Це обставини, з якими законодавство пов'язує зміни у формах права власності на землю, надра, води, ліси, тваринний світ та об'єкти природно-заповідного фонду.

Виникнення права власності на конкретний при­родний об'єкт є: припинення права власності на цей об'єкт в іншої особи, спадщина, застава, дарування, купівля-продаж, обмін.

Однією з підстав виникнення права державної власності на природні ресурси є націоналізація, конфіскація чи перехід у власність держави безгосподарчого природного об'єкта.

Право власності на природні ресурси може виникати на підставі цивільно-правової угоди.

Основним засобом виникнення права колективної і при­ватної власності на природні ресурси виступає приватизація.

Об'єктами права власності на природні ресурси є: при­родні або штучно створені ресурси, які виконують біологічні, економічні, екологічні та соціальні функції, зареєстровані в обліково-кадастрових та інших юридично визнаних документах як об'єкти володіння, користування і розпорядження: земля, надра, води, ліси, тваринний і рослинний світ, природно- заповідний фонд, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона.

Об'єкти права власності на природні ресурси різняться залежно від форм власності, державної, колективної чи приватної.

1. Спеціальні об'єкти права власності відповідно до форми власності:

1) землі:

• державної власності (лісового фонду, транспорту, зв'язку, оборони тощо);

• колективної власності (колективних сільськогосподар­ських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, садів­ничих товариств тощо);

• приватної власності (земельні ділянки, садові ділянки, дачні ділянки тощо);

  1. водні об'єкти:

• державної власності (територіальні моря, підземні во­ди, внутрішні моря тощо);

• колективної власності (водойми сільськогосподар­ських кооперативів тощо);

• приватної власності (копанки фермерів тощо);

2. лісові об'єкти:

• державної власності (ліси загального значення);

• колективної власності (ліси сільськогосподарських кооперативів до 5 га);

• приватної власності (ліси фермерських господарств до

5 га);

2. надра як об'єкт:

• державної власності (корисні копалини);

• колективної власності (торф);

• приватної власності (загальнопоширені корисні копа­лини);

2. тваринний світ як об'єкт:

• державної власності (дикі тварини у стані природної

волі);

• колективної власності (ферми тощо);

• приватної власності (ферми тощо);

2. природно-заповідний фонд як об'єкт:

• державної власності (заповідники, надра, парки тощо);

• колективної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо);

• приватної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо).

Суб'єктом права власності на природні ресурси висту­пає народ України, який поклав здійснення правомочностей власника на Верховну Раду України, Верховну Раду АРК, орга­ни місцевого самоврядування (місцеві ради).

Відповідно до закріплених Конституцією України форм земельної власності суб'єктами права власності на природні ресурси в нашій країні Земельний кодекс визнає:

• державу;

• територіальні громади сіл, селищ і міст;

• юридичних осіб і громадян.

Крім цього, в окремих випадках суб'єктами права влас­ності на землю в Україні можуть бути іноземні держави та міжнародні організації.