4. Право на здобутт я екологічної освіти.

Вирішення багатьох екологічних проблем неможливе без

розуміння особливостей процесів, які відбуваються у сфері взаємовідносин суспільства і природи. Тому в сучасних умовах одним із напрямів державної екологічної політики є поширення екологічної, у т.ч. правової, освіти, культури і науки, яка передбачає розширення мережі спеціальних закладів освіти, спроможних організувати одне з екологічних прав громадян.

Це право є складовою конституційного права на освіту (ст. 53 Конституції України) та закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища". Механізм реалізації даного права визначено у спеціальних законах освітянської сфери "Про освіту", "Про дошкільне виховання", "Про загальну середню освіту", "Про профільно- технічну освіту", "Про вищу освіту" та ін.

Право на екологічну освіту може бути реалізоване на формальному (в дошкільно-виховних закладах, у школах, лі­цеях, коледжах, технікумах, інститутах, університетах, акаде­міях тощо), неформальному (шляхом самоосвіти, через засоби масової інформації, бібліотеки, клуби, гуртки тощо) та конт­рактному рівнях.

7. Право громадян на участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середо­вища.

Це право реалізується у багатьох формах, визначених законодавством.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого само­врядування під час розробки державних екологічних процесів залучають громадськість до їх підготовки шляхом оприлюд­нення проектів державних екологічних програм для їх вивчення громадянами, підготовки громадськістю зауважень та пропози­цій щодо запропонованих проектів, про ведення публічних слухань щодо екологічних програм.

Відповідно до Указу Президента України від 06.08.98 "Про День довкілля" громадяни можуть брати участь в озелененні населених пунктів, очищенні територій від сміття, проводити роботи з відновлення, відтворення природних ре­сурсів у випадках аварій, катастроф, здійснювати інші при­родоохоронні заходи.

8. Право на відшкодування шкоди, заподіяної пору­шенням права на безпечне довкілля.

Це активне право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди не лише здо­ров'ю, а й майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище (ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Підставою виникнення даного права є склад екологічного правопорушення, а саме:

• протиправність дії (бездіяльність);

• заподіяння шкоди такими діями (бездіяльністю) здо­ров'ю та/або майну громадян;

• причинний зв'язок між протиправними діями (безді­яльністю) та заподіяною шкодою;

• суб'єктивні ознаки правопорушення - вина у формі умислу чи необережності.

Для осіб, які володіють джерелами підвищеної еколо­гічної небезпеки, вина може й не встановлюватись, якщо вони не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих (ст. 69 Закону).

Про відшкодування шкоди здоров'ю громадян, заподіяної негативним впливом на навколишнє природне середовище, в юридичному значенні прийнято говорити з деякою мірою умов­ності. Більшість законів, які закріплюють таке право, містять норми бланкетного характеру.

Тому з урахуванням прогалин у цій сфері законодавства, особливостей екологічної шкоди, що заподіюється здоров'ю людини (масштабності, латентності, невідтворюваності, відділе- ності прояву тощо), у літературі визнається доцільність прий­мання спеціального закону про відшкодування шкоди, заподія­ної здоров'ю громадян несприятливим впливом навколишнього природного середовища.

Відповідно до чинного законодавства України шкода здоров'ю людини, спричинена несприятливим впливом навколишнього природного середовища, може бути відшко­дована різними способами:

• оформлення листа тимчасової непрацездатності пра­цівника у випадках захворювання, спричиненого забрудненням навколишнього середовища, в т.ч. виробничого середовища;

• оформлення інвалідності з причин, пов'язаних із впли­вом на здоров'я людини несприятливого навколишнього при­родного середовища;

• надання громадянам, які постраждали від несприятли­вого впливу забруднення довкілля, заходів соціально-економіч­ного захисту, пільг та компенсацій;

• страхування ризику заподіяння шкоди здоров'ю або майну громадян від забруднення навколишнього природного середовища;

• відшкодування шкоди здоров'ю та майну громадян за рішенням суду.

Суб'єктами відповідальності за заподіяння шкоди здо­ров'ю і майну громадян екологічними правопорушеннями мо­жуть бути як юридичні особи і громадяни-підприємці, так і державні органи та їх посадові особи за протиправні дії чи бездіяльність, у т.ч. в результаті прийняття рішень, що не відповідають вимогам закону та порушують екологічні права громадян.

Такі положення випливають зі змісту ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", який закріпив нове право громадян - оскаржувати у судовому порядку рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Шкода, заподіяна протиправною дією чи бездіяльністю державних органів та їх посадових осіб, у т.ч. внаслідок прийняття рішення, що не відповідає вимогам закону, відшко­довується за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Питання 3. Загальні обов'язки громадян у галузі екології

Екологічні права, як і будь-які інші, не можуть існувати без обов'язків, що їм кореспондують.

Стаття 66 Конституції України закріпила обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати їм збитки. А стаття 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає обов'язок кожного:

• берегти природу, охороняти, раціонально використо­вувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• здійснювати діяльність із додержанням вимог еколо­гічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів вико­ристання природних ресурсів;

• не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

• вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

• компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середо­вище.

Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'яз­ки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.

Такі обов'язки в еколого-правовій практиці називають загальними, тобто такими, що повинні здійснюватися будь- якими громадянами незалежно від їх правового статусу.

На відміну від загальних обов'язків екологічне законо­давство України закріплює і так звані спеціальні обов'язки громадян, які випливають із умов права власності на природні ресурси, право природокористування та реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності, тобто підтверджують реалі­зацію особливого її спеціального статусу.

Такі обов'язки закріплюються у спеціальних законодав­чих актах гіриродоресурсного та природоохоронного характеру або випливають із норм права, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки.

За своїм характером такі обов'язки можуть мати спе­ціальні ознаки та поділяються на майнові і немайнові.

Майновий характер мають обов'язки громадян щодо:

• своєчасного внесення зборів за забруднення навколиш­нього природного середовища, за погіршення якості природних ресурсів та понадлімітне використання природних ресурсів;

• проведення заходів щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього природного середо­вища та природних ресурсів, здійснення комплексу заходів щодо їх відновлення;

• запровадження новітніх технологій, устаткування та пристроїв із метою очищення викидів і скидів або їх зне­шкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речо­вин та характеристиками шкідливих факторів;

• компенсування витрат на проведення екологічної екс­пертизи, екологічного аудиту об'єктів, здатних негативно впли­вати на стан навколишнього природного середовища та ін.

Немайновий характер мають обов'язки громадян щодо:

• одержання дозволів на здійснення діяльності, спро­можної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, життя та здоров'я людей;

• передачі екологічно небезпечних об'єктів на еколо­гічну експертизу та дотримання її висновків;

• безперешкодного надання органам екологічного конт­ролю відомостей про характер екологічно небезпечної діяль­ності та повного сприяння їм при проведенні перевірок та об­межень із точки зору додержання вимог екологічного законо­давства, а також виконання їх розпоряджень;

• здійснення первинного обліку використання природ­них ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середо­вище;

• погодження своєї діяльності з іншими суб'єктами, якщо вона спроможна потенційно зашкодити здоров'ю людей і навколишньому природному середовищу;

• оволодіння екологічними знаннями і практичними на­вичками щодо їх реалізації та ін.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Які форми участі громадськості в процесі екологічної експертизи визначені Законом України "Про екологічну експертизу"?

2. Яка процедура проведення громадської екологічної експертизи?

3. Що розуміють під немайновим характером екологіч­них обов'язків?