Тема 1.2. Об'єкти екологічного права. Екологічні права та обов'язки громадян

План

1. Життя і здоров 'я громадян у системі об 'єктів охоро­ни екологічного права.

2. Поняття та види екологічних прав громадян.

3. Загальні обов 'язки громадян у галузі екології.

Завдання для самостійної роботи

1. У чому полягає сутність життя і здоров'я громадян у системі об'єктів охорони екологічного права?

2. Розкрийте поняття та види екологічних прав громадян.

3. Проаналізуйте загальні обов'язки громадян у галузі екології.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Життя і здоров'я громадян у системі об'єктів охорони екологічного права

Особливий об'єкт охорони екологічного права станов­лять екологічні відносини, що стосуються забезпечення прого­лошеного Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 9), а потім і Конституцією України (ст. 50) права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. У більш широкому розумінні йдеться про забезпе­чення екологічної безпеки, тобто запобігання погіршеної екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людини.

Право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля є одним з основних конституційних прав людини, яке називають правом на екологічну безпеку.

Суб'єктами даного права є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України, а об'єктом - навколишнє середовище (довкілля) як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів (ч.І ст. 5 За­кону України ''Про охорону навколишнього природного середо­вища").

Щоб таке середовище було безпечним для людини, воно має відповідати юридично встановленим критеріям. Йдеться, зокрема, про систему екологічних, санітарно-иротиепідемічних та інших норм, нормативів, вимог, правил, заборон тощо.

Так, екологічні нормативи становлять гранично допус­тимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище за­бруднюючих хімічних речовин, розміщення у ньому відходів, рівні допустимого шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Санітарні та інші нормативи складають гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколиш­ньому середовищі (воді, повітрі), гранично допустимі рівні акус­тичного, електромагнітного, радіаційного, тонізуючого й іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування тощо.

Такі критерії визначаються державними стандартами й іншими обов'язковими для виконання нормативними докумен­тами. Вказані нормативи визначають якісні характеристики стану навколишнього природного середовища і спрямовані на забезпечення його чистоти, сприятливості, комфортності для життя і здоров'я.

Іншою важливою характеристикою безпечного довкілля є раціональне використання природних ресурсів, дотримання екологічних вимог у процесі природокористування, у т.ч. додержання нормативів та лімітів використання ресурсів з ура­хуванням наукового обґрунтування узгодженості екологічних, економічних та соціальних інтересів і потреб суспільства та особи.

Ліміти на природокористування є системою еколо­гічних обмежень шодо використання тих чи інших природних ресурсів або територій і визначаються як встановлені нормами природоресурсного (земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного та ін.) законодавства обсяги використання природних ресурсів.

Сприятливе навколишнє середовище означає також його здатність задовольняти естетичні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, наукові та інші потреби людини, наявність видового та популяційного різноманіття тварин і рослин. Із цією метою створюються і особливо охороняються шляхом запровадження спеціальних режимів курортні, лікувально-оздоровчі, рекреа­ційні зони, території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Право на безпечне для життя та здоров'я довкілля - одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і грома­дянина.

В Україні додержання прав на безпечне навколишнє природне середовище має забезпечуватись у межах здійснення державою її екологічної політики та природоохоронною діяль­ністю спеціально уповноважених державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських органів і організацій, природокористувачів на основі послідовного виконання право­вих, організаційних, технічних, економічних, наукових, вихов­них та інших заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

До компетенції державних органів у даній сфері зако­нодавством віднесено:

1. здійснення екологічного прогнозування і планування;

2. розробка та затвердження екологічних стандартів та нормативів;

3. організація здійснення екологічної експертизи;

4. здійснення контролю та моніторингу навколишнього природного середовища;

5. ведення державного обліку та кадастрів природних ресурсів, об'єктів, речовин, матеріалів, устаткування, що шкід­ливо впливають на стан навколишнього природного середо­вища, декларування та паспортизація екологічного забезпечення об'єктів;

6. екологічне інформаційне забезпечення;

7. видача дозволів на спеціальне використання природ­них ресурсів та на здійснення екологічно небезпечних видів діяльності;

8. сертифікація харчових продуктів та продовольчої сировини тощо.

Питання 2. Поняття та види екологічних прав грома­дян