Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. На яких принципах в Україні здійснюється екологічна експертиза?

2. Визначте основну функцію ліцензування в галузі природокористування.

3. Назвіть види кадастрів, які вам відомі.

Тема 1.6. Юридична відповідальність як засіб реалізації екологічного права План

1. Відшкодування збитків, заподіяних порушеннями еко­логічного законодавства.

2. Правові форми еколого-правової відповідальності. Правове стимулювання еколого-правової відповідальності.

3. Дисциплінарна відповідальність за екологічні право­порушення.

4. Адміністративна відповідальність за екологічні право­порушення.

5. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте правові форми еколого-правової відповідальності.

2. Порівняйте застосування функціональних та адміні­стративних стягнень за екологічне правопорушення.

3. Визначте форми соціальної профілактики екологічних правопорушень і злочинів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Відшкодування збитків, заподіяних пору­шеннями екологічного законодавства

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відшкодування шкоди, спричиненої економічним право­порушенням, виступає як майнова відповідальність за вчи­нення екологічного правопорушення, в результаті якого завда­сться майнова шкода навколишньому природному середовищу, майну фізичних і юридичних осіб, життю чи здоров'ю громадян. Цю особливість зазначено у низці нормативно-правових актів, якими встановлюється порядок визначення розмірів шкоди, завданої об'єктам навколишнього природного середовища. І Іаприклад, з метою визначення розмірів шкоди, яка підлягає стягненню у випадках, коли порушено атмосфероохоронне законодавство, Мінекобезпеки Наказом від 18.05.95 № 38 затвердило Методику розрахунку розмірів відшкодування ібитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Майнова відповідальність за екологічні правопору­шення - це вид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання фізичними і юридичними особами обов'язку щодо компенсації шкоди, заподіяної власниками чи користувачами природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або екологічних та інших прав громадян.

Підставою майнової відповідальності є, насамперед, ікіявність шкоди.

Екологічна шкода - це погіршення якісного стану навколишнього природного середовища в цілому і природних ресурсів зокрема.

Залежно від того, чи заподіяно шкоду при виконанні трудових обов'язків або поза ними, майнову відповідальність поділяють на цивільно-правову і матеріальну (трудову).

У випадку заподіяння працівником шкоди в результаті виконання ним трудових обов'язків він несе матеріальну відповідальність згідно з нормами трудового законодавства.

Можна виділити такі форми цивільно-правової відпо­відальності, що можуть бути застосовані за екологічне правопо­рушення:

1. Визнання правочину недійсним з підстав, вказаних у ЦК й інших правових актах.

Наприклад, ст. 4 КпН встановлено, що надра є виключно власністю українського народу і надаються тільки у користу­вання. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності українського народу на надра, є недійсними;

2. Відшкодування завданої шкоди, яка виникла із договірних відносин.

3. Відшкодування завданої шкоди, яка виникла із не- договірних відносин.

У системі цивільно-правових заходів охорони навколиш­нього природного середовища особливе місце посідає відпо­відальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яка випливає зі ст. 1187 ЦК.

Враховуючи те, що більшість підприємств, діяльність яких негативно впливає на навколишнє природне середовище, є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зазначена цивіль­но-правова норма має значні природоохоронні можливості.

При заподіянні шкоди природним об'єктам не завжди можна визначити реальні збитки.

Тому важливе значення при обчисленні збитків відво­диться, насамперед, визначеним правилам і порядку обчислення розміру заподіяної шкоди, зокрема таксам.

Такса - це умовна одиниця обчислення шкоди, розмір якої вказує на те, як вона зіставляється з державними роз­цінками.

На застосуванні такс, зокрема, ґрунтується відшкоду­вання шкоди, завданої знищенням лісу, незаконним полюванням і рибальством, знищенням і пошкодженням дерев та інших зеле­них насаджень у містах і селах.

Такси встановлюються нормами екологічного законо­давства за кожним видом природного ресурсу.

Зокрема:

• такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природпо-заповідиого фонду Укра­їни, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.98 №521;

• такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 №32;

• такси для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних унаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод Ук­раїни, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.95 №484;

• такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісо­вому господарству, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.96 № 1464;

• такси для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мислив­ського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України), затверджені Наказом Мінприроди та Держкомлісгоспу від 18.07.07 № 332/262 та ін.

Такса включає відповідну частку затрат державних іасобів на охорону конкретного виду природного об'єкта, якому завдано шкоди, і суму грошових засобів, яка стягується понад цей розмір за вчинене правопорушення. Розмір такси перевищує державні відпускні ціни, встановлені для експлу­атації відповідних природних об'єктів.

Розмір такси залежить від витрат, які зробила держава у зв'язку з доглядом за конкретними природними об'єктами, від ї\ цінності, важливості виконуваних ними функцій, можливості, чи, навпаки, неможливості їх відновлення тощо.

До розміру шкоди, яка обчислюється за встановленими таксами, включаються витрати держави з відновлення, відтво­рення і покращення природних ресурсів, яким була заподіяна шкода, а також штрафні суми, які накладаються на порушника природоохоронного законодавства.

Враховуючи специфіку екологічної шкоди (можливість прояву її наслідків через певні проміжки часу), методика роз­рахунку спирається на сам факт вчинення екологічної шкоди, а не на наслідки прояву.

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну рибним запасам, може обчислюватись як з допомогою таксового і роз­рахункового способів, так і за методиками. Так, громадяни Укра­їни, іноземні громадяни та особи без громадянства, винні в неза­конному добуванні (збиранні) або знищенні цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу, несуть відповідальність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.98 № 32, якою затверджено такси для обчислення розміру відшкодування зазначених збитків.

Юридичні особи, в т.ч. іноземці, громадяни, які завдали шкоди рибному господарству незаконним виловом риби, іншими порушеннями, відшкодовують її у порядку, визна­ченому методом розрахунків збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затверджених Наказом Мін- агрополітики, Мінприроди від 12.07.04 № 248/273.

Збитки, заподіяні рибному господарству внаслідок за­бруднення стічними водами та шкідливими речовинами, обчис­люються відповідно до Методики розрахунку збитків, заподі­яних рибному господарству внаслідок порушення законодавства

охорону навколишнього природного середовища, затвер­ди гної І Іаказом Мінекобезпеки від 18.05.95 № 36.

Крім відшкодування збитків, незаконно добуті об'єкти перинного світу підлягають вилученню у правопорушника і передачі для реалізації торговельним або заготівельним орга­ні ПІНІЯМ.

У разі неможливості вилучення незаконно добутого пра- іи.порушник відшкодовує його вартість, яка обчислюється, вихо­неш і ринкових цін на м'ясо, шкіру тощо, що діють на час від­шкодування, у розмірах, визначених ст. 43 Закону України "Про мін пінське господарство та полювання".

Якщо порядок відшкодування збитків екологічним зако­нодавством не регулюється, застосовуються загальні положення цивільного законодавства про відшкодування шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяль­нії'по особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК).

Питання 2. Правові форми еколого-правової відпові­дальності. Правове стимулювання еколого-правової відпові­дальності

Формування стійкого і стабільного екологічного право­порядку викликає необхідність існування певних способів зміц­нення даного правопорядку.

Заходи відповідальності, які застосовуються до поруш­ників законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, розглядаються як еколого- правова відповідальність.

Кожна форма юридичної відповідальності забезпечує реалізацію норм певної галузі матеріального права, якою і перед­бачені відповідні види правопорушень і санкції за їх вчинення. Тобто юридична відповідальність втілюється у певній процесу­альній формі, зокрема, шляхом установлення об'єктивного факту вчинення правопорушення.

Серед додаткових підстав для існування відповідальності за екологічним правом виділяють такі її ознаки, як самостійний об'єкт правовідносин відповідальності, засоби покарання, поря­док їх реалізації і результат правовідносин відповідальності.

Особливості спеціальної еколого-правової відповідаль­ності виявляються і у спеціальних заходах відповідальності. Переважно, це організаційні заходи впливу на порушників екологічного законодавства. До таких спеціальних заходів еколого-правової відповідальності можна віднести: