Продовження табл.

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
1.1	Предмет, система та джерела екологічного права України	Співвідношення екологічного права з іншими галузями права. Екологічні право­відносини та їх склад	2
1.2	Об'єкти екологічного права. Екологічні пра­ва та обов'язки грома­дян	Життя і здоров'я громадян у системі об'єктів охорони екологічного права. Поняття та види екологічних прав громадян. Загальні обов'язки громадян у галузі еко­логії	4
1.3	Право власності на природні ресурси	Підстави виникнен­ня права власності на природні ресурси. Зміст права влас­ності на природні ресурси. Підстави припи­нення та зміни права власності на природні ресурси	2

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
1.4	Правова охорона нав­колишнього природ­ного середовища. Правове забезпечення екологічної безпеки	Юридична природа екологічної безпеки. Правовідносини у галузі забезпечення екологічної безпеки. Соціально-право- вий механізм забезпе­чення екологічної безпеки	6
1.5	Правові засади управління в галузі екології	Функції управління в галузі екології. Правова організація екологічної експерти­зи. Екологічне інфор­маційне забезпечен­ня. Екологічне ліцензу­вання. Правові форми еко­логічного контролю. Правові форми розподілу і перероз­поділу природних ресурсів. Правове регулювання ведення природоресурсних кадастрів та Червоної книги України	2

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
1.6	Юридична відпові­дальність як засіб реа­лізації екологічного права	Відшкодування збитків, заподіяних порушеннями еко­логічного законо­давства. Правові форми еко- лого-правової відпо­відальності. Правове стимулювання еколо­гії правової відпові­дальності. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопору­шення. Адміністративна відповідальність за екологічні правопору­шення. Кримінальна відпо­відальність за еколо­гічні злочини	4
2.1	Правова охорона зе­мель та надр в Україні	1. Правова охорона надр. Право власності на надра. Право ко­ристування надрами та його види. Правові форми розподілу та перерозподілу надр.

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
		Правові форми контролю за дотри­манням законодав­ства в галузі викорис­тання та охорони надр. Порушення законо­давства про надра як підстави адміністра­тивної та криміналь­ної відповідальності	4
2.2	Правова охорона вод та атмосферного по­вітря	Правові форми та заходи охорони вод. Водні правопору­шення як підстави адміністративної та кримінальної відпові­дальності. Атмосферне повіт­ря як об'єкт правово­го регулювання, охо­рони та використан­ня. Атмосферні правовідносини. Правова охорона атмосферного повіт­ря. Правове регулю­вання використання атмосферного повітря.

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
		4. Порушення у галузі охорони атмосфер­ного повітря як підстави юридичної відповідальності	4
2.3	Правова охорона лісів і тваринного світу	Правове забезпе­чення охорони та захисту лісів. Пору­шення лісового законодавства як підстави адміністра­тивної та криміналь­ної відповідальності. Тваринний світ як об'єкт правового ре­гулювання, викорис­тання, відтворення й охорони. Об'єкти тваринного світу. Право власності на тваринний світ. Зміст права вико­ристання тваринного світу. Правові форми розподілу й перероз­поділу тваринного світу.

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
		Правове забезпе­чення охорони тваринного світу. Правові форми охоро­ни тваринного світу. Порушення законо­давства у галузі вико­ристання, відтворення й охорони тваринного світу як підстави ад­міністративної та кри­мінальної відпові­дальності	6
2.4	Правовий режим при­родно-заповідного фонду	Правовий режим природного заповід­ника, біосферного заповідника, націо­нального природного парку, регіональних ландшафтних парків, заказників. Особливості управ­ління в галузі охоро­ни та використання природно-заповідного фонду. Контроль за дотри­манням правового режиму територій та об'єктів природно- заповідного фонду.

№ теми	Назва теми	Питання для самостійної роботи	Кількість годин
		4. Правопорушення в галузі охорони та використання при- родно-заповідного фонду як підстави юридичної відпові­дальності	4
2.5	Право природокорис­тування. Природоко­ристування громадян	Правові форми та види використання громадянами природ­них ресурсів. Загаль­не та спеціальне природокористування громадян. Право водокорис­тування. Право лісокористу­вання. Право використан­ня тваринного світу. Спеціальне вико­ристання атмосфер­ного повітря. Право землекорис­тування. Право надрокорис- тування	6
Разом			44

Тема 1.1. Предмет, система та джерела екологічного права України План

1. Співвідношення екологічного права з іншими галузями

права.

2. Екологічні правовідносини та їх склад.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте співвідношення екологічного права з ін­шими галузями права.

2. Дайте визначення поняття "екологічні правовідносини".

3. Охарактеризуйте склад екологічних правовідносин та їх зміст.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання І. Співвідношення екологічного права з іншими галузями права

Це співвідношення визначається, насамперед, завданням і предметом правового регулювання. Місце екологічного права серед інших галузей права обумовлено місцем екологічних від­носин серед інших суспільних відносин.

На сьогодення виділяють декілька напрямів, якими можна простежити співвідношення екологічного права з іншими галузями права:

1) вплив на зміст інших правових норм (наприклад, еко­логічне право впливає на інститути адміністративного права (управління, контроль, адміністративна відповідальність), які є складовими частинами еколого-гіравового механізму охорони навколишнього природного середовища) через їх екологізацію, тобто через внесення до норм, які регулюють адміністративні відносини, екологічних вимог з охорони об'єктів навколиш­нього природного середовища.

Норми кримінального права закріплюють склади еколо­гічних злочинів як види суспільно небезпечних діянь, що завдають найбільше шкоди об'єктам екологічного права (у

II

Кримінальному кодексі України виділений окремий розділ VIII "Злочини проти довкілля");

2. запозичення принципів, положень, основоположних правил з інших галузей права, з наступною їх конкретизацією (норми конституційного права закріплюють основні напрями в галузі охорони навколишнього природного середовища, регулю­ють повноваження органів державної влади і місцевого самовря­дування, правоохоронних і контролюючих органів у даній галузі.

Співвідношення екологічного права з міжнародним пра­вом базується на пріоритеті міжнародних норм, прийнятих чи ратифікованих Україною, над нормами національного права;

2. залучення для вирішення завдань, які стоять перед га­луззю права, норм й інститутів інших галузей права (цивільне право виконує щодо екологічного права охоронну і компен­саційну функції, тому для екологічних правовідносин осново­положне значення має інститут цивільно-правової відповідаль­ності та відшкодування шкоди. Все більшого значення набуває і цивільно-правовий договір як ефективна форма регулювання екологічних відносин);

3. заповнення еколого-правовими нормами бланкетних норм інших галузей права і відсилка норм екологічного права до інститутів фундаментальних галузей, оскільки вирішення простих і найскладніших господарських завдань тісно пов'язане з використанням і охороною природних ресурсів (наприклад, часто зустрічається положення "особи, винні у порушеннях правил ... несуть адміністративну, кримінальну, цивільно- правову відповідальність").

Співвідношення екологічного права з деякими галузями права грунтується на близькості та взаємозв'язку певного кола суспільних відносин, які регулюються нормами відповідних галузей права. Це, насамперед, стосується проблеми співвідно­шення екологічного права із земельним та іншими природо- ресурсними галузями.

Питання 2. Екологічні правовідносини та їх склад

Будь-які правовідносини являють собою норму права в дії, динаміку її реалізації на практиці.

Екологічні правовідносини - це правова форма еколо­гічних відносин.

І якщо в екологічних відносинах сторони вільні стосовно вибору варіанта своєї поведінки, то в екологічних правовід­носинах ці варіанти обмежені і регламентовані законом.

Якщо екологічні відносини виникають при будь-яких умовах, то екологічні правовідносини не виникають інакше як на підставі й у виконання норм права, що встановлюють певні правила поведінки сторін екологічних відносин.

Між предметом екологічного права і екологічними правовідносинами існує тісний зв'язок, оскільки екологічними правовідносинами можуть стати тільки ті спеціальні відносини, які відносяться до предмету екологічного права.

На відміну від предмета екологічного права екологічні правовідносини завжди є конкретно врегульованими еколого- правовими нормами.

Класифікацію екологічних правовідносин доцільно здійснювати, насамперед, за видами екологічних суспільних відносин. Тому можна виділити нижчезазначені основні види екологічних правовідносин:

1. Екологічні правовідносини, що діють у сфері держав­ного регулювання екологічного користування, які поділяються на такі різновиди:

а) екологічні правовідносини у сфері обліку природних ресурсів. Це правовідносини із ведення екологічного держав­ного моніторингу, земельного, лісового, водного кадастрів, кадастрів об'єктів тваринного світу та ін.;

б) екологічні правовідносини у сфері дозвільної системи екологічного користування;

в) екологічні правовідносини у сфері контролю за еколо­гічним користуванням;

г) екологічні правовідносини у сфері охорони державного режиму екологічної безпеки.

2. Екологічні правовідносини, що складаються у сфері здійснення правомочностей власності на природні ресурси, у складі яких доцільно виокремити:

а) правовідносини щодо набуття природних об'єктів або певних елементів цих об'єктів у власність. Наприклад, купівля- продаж земельних ділянок, приватизація землі в порядку, визна­ченому законом; передача державою у власність громадянину або юридичній особі частини земельного масиву з природними об'єктами на ньому (водоймищами, лісовими ділянками тощо);

б) правовідносини зі здійснення власником своїх право­мочностей щодо експлуатації земельної ділянки та природних ресурсів, що є на ній;

в) правовідносини стосовно припинення права власності на той чи інший природний об'єкт, що реєструється з допо­могою купівлі-продажу, міни й інших правочинів, а також вилучення та примусовий викуп земель, що нераціонально експлуатуються.

2. Екологічні правовідносини, що формуються у сфері майнових прав на землю й розташованих на них природних ресурсів: або на праві постійного (безстрокового) користування ним, або на праві обмеженого користування (сервітуту) сусід­ньою земельною ділянкою.

Незалежно від того, в якій сфері формуються екологічні правовідносини, вони поділяються на матеріальні і процесу­альні.

Матеріальні екологічні правовідносини формуються стосовно конкретних матеріальних об'єктів, що перебувають під еколого-правовою охороною.

Наприклад, до матеріальних можна віднести екологічні правовідносини зі здійснення протипожежних заходів, оскільки об'єктом їх є лісовий масив і протипожежна безпека в ньому.

Процесуальні екологічні правовідносини формуються стосовно забезпечення порядку природоохоронної діяльності.

І, нарешті, незалежно від сфери, в якій формуються екологічні правовідносини, їх доцільно поділяти на регулятивні та охоронні.

До регулятивних слід віднести екологічні право­відносини, що формуються безпосередньо у сфері здійснення природоохоронних заходів. Наприклад, здійснення лісопонов- лювальних заходів.

До охоронних екологічних правовідносин потрібно віднести такі, що пов'язані із застосуванням відповідальності за невиконання визначених законом правил з охорони навколиш­нього природного середовища.

Екологічним правовідносинам, як і іншим правовідно­синам, властиві загальні ознаки, які характеризують екологічні правовідносини як суспільні правовідносини у сфері охорони природи, що врегульовані нормами екологічного права або ті, що склалися в результаті дій цих норм.

Об'єкти екологічних правовідносин

Екологічні правовідносини володіють специфічними оз­наками, і першочергово що специфіку формують об'єкти цих правовідносин.

В екологічних правовідносинах об'єкти бувають двох основних видів:

а) природні об'єкти у вигляді їх елементів, цілісних об'єктів, природних комплексів і навколишнього природного середовища в цілому;

б) порядок експлуатації, використання та охорони цих об'єктів.

Природні об'єкти як об'єкти екологічних правовідносин характеризуються двома основними властивостями, що вплива­ють на зміст правовідносин:

а) природний характер походження природних об'єктів породжує виникнення невідомих для правовідносин інших га­лузей права таких видів екологічних правовідносин, як від­носини стосовно ведення природних кадастрів, зі здійснення моніторингу тощо;

б) перебування природних об'єктів у натуральних еколо­гічних зв'язках актуалізує правовідносини, на які позначається механізм дії об'єктивних законів природи.

Наприклад, обов'язок суб'єктів екологічних право­відносин під час здійснення господарської діяльності й розта­шуванні виробничих об'єктів забезпечувати збереження мігра­ційних шляхів диких тварин.

Природні об'єкти як об'єкти екологічних правовідносин можна поділити на три основні види:

а) основні види природних об'єктів, що характери­зуються однорідними властивостями: землі, води, ліси, надра, рослинний та тваринний світ;

б) природні комплекси, що складаються з різних видів і елементів означених природних об'єктів;

в) природне навколишнє середовище в цілому, яке висту­пає об'єктом екологічних правовідносин під час наявності певного виду антропогенного впливу на нього.

Об'єкти екологічних правовідносин другого виду - порядок користування й охорони природних об'єкгів можна поділити на два різновиди:

а) порядок використання природних об'єктів, під час якого усувається можливість природоохоронних порушень;

б) порядок охорони природних об'єктів, при якому дося­гається межа, обумовлена необхідністю охорони.

Суб'єкти екологічних правовідносин

Суб'єктом екологічних правовідносин може бути не будь-яка особа, а лише та, якій законом надано дозвіл на участь у тих чи інших екологічних правовідносинах.

Суб'єкти екологічного права - це особи, які уповно­важені законом на здійснення певної поведінки, що має при­родний характер. Вони мають право реалізувати цю поведінку самостійно, не вступаючи у правові зв'язки з іншими суб'єктами екологічного права.

Наприклад, свої обов'язки не допускати погіршення якості наземних та підземних вод, середовища проживання об'єктів тваринного і рослинного світу водокористувачі здійс­нюють без будь-яких взаємовідносин з іншими особами, самостійно.

Суб'єктів екологічних правовідносин можна поділити на дві основні групи: правоуповноважені та зобов'язані.

Уповноважені суб'єкти екологічних правовідносин вико­нують у цих правовідносинах роль носіїв певних суб'єктивних прав, здійснення яких залежить від свободи волі цих суб'єктів.

Зобов 'язані суб 'єкти екологічних правовідносин є носіями обов'язків щодо реалізації прав унравомочених суб'єктів цих правовідносин.

Уповноважені й зобов'язані суб'єкти екологічних право­відносин не існують як раз і назавжди такими, бо зі зміною змісту правовідносин вони обмінюються місцями.

Правомочності суб'єктів екологічних правовідносин можна поділити на загальні та спеціальні.

Загальні правомочності передбачені для всіх видів суб'єктів і мають силу універсальних правил; спеціальні право­мочності передбачені для певного кола суб'єктів, що мають відображення та специфіку правового статусу.

Наприклад, право загального природокористування нале­жить у рівній мірі всім суб'єктам екологічних правовідносин, а право спеціального природокористування - тим суб'єктам, правовий статус яких уповноважує їх на певний вид природо­користування.

Зміст екологічних правовідносин

Пов'язуючими елементами суб'єктів екологічних право­відносин є їх уповноваженість і зобов'язаність одних перед ін­шими, які міняють суб'єктів місцями залежно від характеру правовідносин.

Уповноваженість і зобов'язаність виражається у правах і обов'язках суб'єктів екологічних правовідносин, що і складає зміст цих правовідносин.

Права суб'єктів екологічних правовідносин являють собою передбачену законом міру можливої поведінки, яка має дві сторони:

а) право на певну поведінку, тобто на здійснення дії або

бездії;

б) право на вимогу, що виражається в можливості вимагати від певних суб'єктів правовідносин:

• певної поведінки, наприклад, право вимоги не пере­бувати на певній частині земельної ділянки, лісу, що належать власнику і т.п.;

• захисту від певної поведінки і її наслідків.

Наприклад, право вимоги від органів місцевого само­врядування припинення необгрунтованих обмежень у природо­користуванні; право в судовому порядку на компенсацію за­вданих збитків; право на звернення для притягнення до адмі­ністративної чи кримінальної відповідальності осіб, що здійс­нили правопорушення проти прав суб'єктів екологічних право­відносин.

Обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин являють собою передбачену законом міру належної поведінки, яка також має дві сторони:

а) обов'язок здійснення суб'єктами правовідносин пев­них діянь.

Наприклад, обов'язок фізичних і юридичних осіб засто­совувати засоби попередження захворювань і загибелі об'єктів тваринного світу під час проведення сільськогосподарських та інших робіт;

б) обов'язок не здійснювати певні діяння, що визначено законом.

Наприклад, заборона випалювати рослинність, зберігати і застосовувати отрутохімікати, добрива, інші небезпечні для об'єктів тваринного світу й середовища їх проживання мате­ріали.

Обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин на від­міну від їх прав, характеризуються жорсткою правовою рег­ламентацією.

Права і обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин можна поділити на такі основні види:

1) права і обов'язки щодо входження суб'єктів еколо­гічних правовідносин у ці правовідносини. Наприклад, для отри­мання права землекористування суб'єкт екологічного права по­винен володіти певними даними щодо правоздатності та діє­здатності;

2. права і обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин залежно від особливостей об'єктів, стосовно яких формуються ці правовідносини. Наприклад, при деградації земель у землеко­ристувачів виникають права і обов'язки щодо консервації дег- радованих земельних ділянок і проведення на них спеціальних поновлюваних заходів;

3. права і обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин залежно від обставин на даній території, що має юридичне значення.

Наприклад, якщо в результаті стихійного лиха на тери­торії встановлено особливий правовий режим або в результаті антропогенного забруднення території, вона визначена зоною надзвичайної екологічної ситуації, то на права і обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин накладаються обмеження щодо певних видів природокористування.

Специфіка прав і обов'язків суб'єктів екологічних право­відносин має прояв у тому, що вони завжди мають природний характер, що має таке вираження:

а) права і обов'язки суб'єктів мають у собі механізм попередження заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Так, зобов'язанням раціонального використання земель законодавець забезпечив створення умов їх збереження та поліпшення.

б) права і обов'язки даних суб'єктів тримають у собі механізм попередження заподіяння шкоди навколишньому при­родному середовищу вже в ході реалізації суб'єктами своїх повноважень.

Наприклад, усуваються причини й умови виникнення пожежі обов'язком громадян дотримуватися правил протипо­жежної безпеки в лісах;

в) права і обов'язки суб'єктів екологічних правовідносин мають у собі правовий механізм поновлення та поліпшення при­родних об'єктів, стосовно яких ці правовідносини виникають.

Так, землекористувачі зобов'язані поліпшувати родючість ґрунтів, лісокористувачі - здійснювати лісопоновлювальні роботи, користувачі об'єктами тваринного світу - охороняти й поліпшувати середовище їх проживання тощо.

Підстави виникнення, збитки і причини екологічних правовідносин

Обставини, що мають юридичне значення, є юридичними фактами і тільки при їх наявності можуть виникати, зміню­ватись і припинятись екологічні правовідносини.

Так, наприклад, з отриманням земельної ділянки у влас­ність землекористувач стає суб'єктом правовідносин з охорони ґрунтів цієї ділянки від ерозії й інших негативних наслідків; зі зміною стану цієї земельної ділянки можуть виникнути правовідносини з надання іншим особам послуг рекультивації або меліорації цієї ділянки; після поновлення родючості цієї ділянки дані правовідносини припиняються.

Юридичний факт є пов'язуючою ланкою між правовою нормою і правовідносною і дана ланка має визначену або у формі людської поведінки, або події, яку неможливо віднести до людської поведінки.

Наприклад, незаконне полювання є підставою позбав­лення порушника права на мисливство, тобто поведінка людини започаткувала охоронну правовідносину щодо позбавлення цьо­го права.

Перевищення чисельності осіб тваринного світу є теж по­дією, що порушує правовідносину з регулювання цієї чисель­ності.

Якщо поведінка завжди є вольовим актом людини, що проходить через певну мотивацію, то подія об'єктивна за своїм походженням, тобто незалежна від волі та свідомості людей.

Наприклад, людину ніхто не примусить до незаконного полювання, вона майже завжди здатна цьому противитись.

Збільшення чисельності дикої фауни залежить, в основ­ному, від природних факторів, а не від людини.

Не дивлячись на різні джерела походження, поведінка людей як вольовий акт і подія, іцо виникає не з волі людини, вони часто між собою пересікаються в причинно-наслідкових зв'язках.

Поведінку людей як юридичний факт можна поділити на два види: діяльність і бездіяльність.

Діяльність людей як юридичний факт поділяється, у свою чергу, на правомірну і неправомірну.

Так, правомірним є здійснення в установленому порядку ліцензування меліоративної діяльності.

Неправомірним є здійснення цієї ліцензованої меліора­тивної діяльності з порушенням установлених правил.

Перший юридичний факт є підставою виникнення право­відносин зі здійснення меліорації земель. Другий юридичний факт - підставою для позбавлення ліцензії і припинення ме­ліоративної діяльності.

Бездіяльність людей як юридичний факт може бути правомірною чи неправомірною.

До числа правомірної бездіяльності можна віднести, на­приклад, консервацію деградованої земельної ділянки й зали­шення її без експлуатації на поновлювальний період.

До числа неправомірної бездіяльності можна віднести залишення без використання земельної ділянки, яка за своїм цільовим призначенням і станом повинна використовуватися для сільськогосподарських цілей.

Стосовно своєї ролі в екологічних правовідносинах юридичні факти можна поділити на три групи:

1. правоутворюючі факти, тобто така поведінка людей і такі події, які є підставами виникнення прав і обов'язків суб'єктів правовідносин;

2. правозмінюючі факти, тобто поведінка людей і такі події, що тягнуть за собою зміну існуючих правовідносин;

3. правоприпиняючі факти, тобто така поведінка людей і такі події, які тягнуть за собою припинення екологічних право­відносин.

Наприклад, закінчення встановленого строку користу­вання тваринним світом і порушення законодавства про порядок користування об'єктами тваринного світу є підставами при­пинення правовідносин із використання цих об'єктів.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. У чому полягають відмінності між матеріальними і процесуальними екологічними правовідносинами?

2. На які види поділяються об'єкти екологічних право­відносин?

3. Які підстави виникнення, зміни та припинення еколо­гічних правовідносин вам відомі?